Аскаридоз в дитини – способи лікування та профілактика


симптоми аскаридозу
– Причини аскаридозу в дітей
– Симптоми аскаридозу в дітей
– Діагностика аскаридозу
– Лікування та профілактика аскаридозу

Аскаридоз у дітей – це глистове захворювання, етіологічними агентами якого виступають круглі черв’яки аскариди, що паразитують в тонкій кишці людини. Рання фаза аскаридозу протікає з явищами загального нездужання, лихоманкою, висипкою на шкірі, гепатоспленомегалією, лімфаденітом, сухим кашлем. У хронічній фазі на перший план виходять симптоми ураження шлунково-кишкового тракту: зниження апетиту, нудота, діарея, болі в животі. З метою виявлення аскаридозу проводяться серологічні реакції, дослідження калу на яйця гельмінтів. Лікування аскаридозу в дітей здійснюється протиглисними препаратами (вермокс, декаріс, пирантел). Крім цього, додатково призначаються антигістамінні, ферментні препарати та пробіотики.

Аскаридоз в дитини є різновидом кишкового нематодозу, що викликається аскаридою людською (Ascaris lumbricoides). Це захворювання є дуже поширеним антропонозним гельмінтозом, що поступається за частотою тільки ентеробіозу в дітей. Захворювання зустрічається повсюдно, в різних кліматичних широтах (за винятком зон вічної мерзлоти і сухих пустель) і найчастіше вражає саме дітей (65%). Як свідчить статистика, аскаридозом страждає близько 1 млрд. людей на планеті. Серед населення регіонів з теплим і вологим кліматом аскаридоз виявляється в 30-90% випадків. Зважаючи на високу сприйнятливість населення та можливість розвитку важких, в т.ч. хірургічних ускладнень, аскаридоз у дітей є предметом підвищеної уваги інфекціології, паразитології та педіатрії.

Основні причини аскаридозу в дітей

Збудник аскаридозу (Ascaris lumbricoides) належить до класу круглих черв’яків, які мають витягнуту веретеноподібну форму та жовтувато-рожевий колір. Гельмінти є роздільностатеві: довжина самки аскариди становить 20-40 см, самця – 15-25 см, а ширина – 4-6 мм. Щодня статевозріла особина аскариди здатна відкладати більше 200 тисяч яєць, які виділяються з фекаліями в зовнішнє середовище. В землі, при сприятливих температурних умовах та вологості протягом 12-14 днів відбувається дозрівання яєць до інвазійної стадії, тобто до здатного викликати захворювання стану.

Потенційним джерелом поширення аскаридозу виступає заражена гельмінтами людина. Інвазія реалізується за допомогою фекально-орального механізму, аліментарним шляхом. Це означає, що виділені в зовнішнє середовище і дозрілі в грунті яйця аскариди потрапляють в організм нового господаря через рот з немитих рук, предметів побуту, а також при вживанні в їжу забруднених овочів та фруктів, при недотриманні правил гігієни. До аскаридозу в більшій степені схильні діти, працівники очисних споруд, сільськогосподарські працівники, садівники та ін. Сезон підвищеної небезпеки зараження триває з весни по осені.

Подальший розвиток аскарид відбувається в організмі дитини, де проходить рання (міграційна) та пізня (кишкова) фази аскаридозу. У кишково-шлунковому тракті дитини, а саме в тонкій кишці, з яєць виходять личинки аскариди, які проникають у венозні судини, з потоком крові потрапляють в ворітну вену і далі по кровоносних судинах – в капілярну мережу легень. Там личинки проникають в альвеоли, піднімаються в просвіт бронхів, трахеї і глотки. Разом з бронхіальним секретом і слиною вони заковтуються і знову повертаються в тонку кишку, де з них розвиваються статевозрілі особини. Повний цикл перетворення інвазійного яйця в статевозрілу аскариду становить близько 2,5-3 місяців.

Під час ранньої фази аскаридозу в дітей відбувається сенсибілізація організму продуктами метаболізму личинок, а також механічна травматизація тканин кишечника, печінки, судин, бронхолегеневої системи. У пізній фазі аскаридозу більшою мірою виражений токсичний вплив на організм продуктів життєдіяльності та розпаду дорослих аскарид, травми тонкої кишки, порушення всмоктування поживних речовин, пригнічення імунітету.

Симптоми аскаридозу в дітей

Клінічна симптоматика аскаридозу в дітей буває різноманітною і залежить від сили інвазії, віку дитини та фази захворювання. Під час міграції личинок може розвиватися алергічний, інфекційно-токсичний, печінковий та легеневий синдром. Цей етап аскаридозу в дитини нерідко протікає безсимптомно.

Алергічні прояви характеризуються везикулярним або уртикарним висипаннями на тулубі, кистях або стопах, сильним свербінням. Інфекційно-токсичний синдром при аскаридозі супроводжується фебрильною лихоманкою, слабкістю, нездужанням, пітливістю, лімфаденопатією. Ознаками печінкового синдрому можуть служити збільшення печінки та селезінки, помірна болючість в правому підребер’ї, підвищення активності печінкових ферментів та ін. Практично у всіх випадках під час міграційної фази розвивається бронхолегеневий синдром (еозинофільна пневмонія, синдром Леффлера). Він протікає з сухим або вологим кашлем, задишкою, болями в грудях, хрипами в легенях. Нерідко на цьому тлі розвивається ексудативний плеврит. При дослідженні плеврального випоту, отриманого в результаті торакоцентезу, у великій кількості виявляються еозинофіли, рідко – личинки аскарид.

Пізня (кишкова) фаза аскаридозу в дитини характеризується розвитком 2-х клінічних синдромів – гастроінтестинального та астеновегетативного. З боку шлунково-кишкового тракту відмічається зниження апетиту, нудота вранці, блювота, біль у животі, діарея, запори, здуття живота, втрата ваги. Токсичний вплив на нервову систему може проявлятися слабкістю, порушенням сну, зниженням пам’яті та порушенням психомоторного розвитку дитини, а також явищами менінгізму та судомами.

Потужна глистяна інвазія здатна викликати ускладнення. Так, при міграції аскарид в жовчні та панкреатичні протоки може розвиватися механічна жовтяниця, гнійний холангіт, множинні абсцеси печінки, гострий панкреатит, апендицит, перитоніт. Можливий розвиток механічної обструкції дихальних шляхів гельмінтами, що приводить до гострої аскаридозної асфіксії. У дітей аскаридоз найчастіше обтяжується кишковою непрохідністю.

Діагностика аскаридозу

Запідозрити наявність аскаридозу в дитини дозволяють скарги на незрозумілу і тривалу температуру, кашель, шкірні висипання, розлади травлення, схуднення, нервозність. Розпізнати глистную інвазію в ранній фазі допомагає виявлення антитіл в сироватці крові за допомогою імуно-ферментного аналізу та реакції латекс-аглютинації. Зміни в загальному аналізі крові характеризуються еозинофілією, підвищеною ШОЕ, незначним лейкоцитозом, анемією. При проведенні рентгенографії легень у дітей з бронхолегеневим синдромом виявляються так звані «летючі інфільтрати Леффлера» – вогнища інфільтрації, що міняють своє положення разом з мігруючою личинкою. При мікроскопічному дослідженні мокротиння можуть виявлятися личинки аскарид.

Під час хронічної фази основним методом діагностики аскаридозу служить дослідження калу на яйця гельмінтів. Однак таким способом виявити інвазію можна тільки через 3 місяці після зараження. Враховуючи ймовірність паразитування тільки самців, а також статевонезрілих самок або старих особин, яйця гельмінтів у фекаліях можуть бути відсутні. В такому випадку проводиться діагностична дегельмінтизація. При рентгенографії тонкого кишечника на тлі контрастної маси можна побачити аскарид у вигляді світлих стрічок або клубків, розташованих в просвіті кишки.

У ранній фазі аскаридоз необхідно відрізняти від пневмонії, туберкульозу, раку легень. У хронічній фазі необхідна диференціальна діагностика, в першу чергу, з дуоденітом, ентеритом, холециститом та іншими захворюваннями травної системи.

Лікування та профілактика аскаридозу в дітей

Лікування аскаридозу в дітей проводиться під контролем дитячого інфекціоніста або педіатра та складається з організаційно-режимних заходів, дегельмінтизації, диспансерного спостереження та профілактики повторного зараження. Загальні рекомендації стосуються, головним чином, дотримання дієти з підвищеним вмістом вітамінів, тваринних білків і обмеженням вуглеводів.

Медикаментозна терапія проводиться протигельмінтними препаратами, з яких в ранній фазі аскаридозу призначаються мінтезол або вермокс, а в кишковій – декаріс, пірантел та ін. Для зниження алергізації одночасно з протигельмінтними препаратами рекомендується короткий курс прийому антигістамінних засобів. З метою нормалізації травної функції використовуються ферменти (панкреатин, мезим, креон). Корекція мікрофлори кишечника проводиться за допомогою пробіотичних препаратів (лінекс, біфіформ, біфідум форте).

Контроль ефективності протигельмінтних терапії в дітей здійснюється через 2 тижні та через місяць після закінчення курсу лікування трикратно. За перехворілою на аскаридоз дитиною встановлюється диспансерне спостереження строком на 3 роки. Профілактика цього захворювання повинна бути спрямована на своєчасне виявлення та дегельмінтизацію, гігієнічне виховання дітей та підвищення рівня санітарної культури. Уникнути зараження аскаридозом допоможе дотримання елементарних норм гігієни: миття рук перед вживанням їжі, після приходу з вулиці, відвідування туалету, а також ретельне промивання під проточною водою ягід, фруктів та овочів. При неускладненому перебігу аскаридозу прогноз сприятливий. У випадку відсутності повторної інвазії приблизно через рік відбувається само одужання внаслідок природної загибелі всіх аскарид. Ускладнення розвиваються порівняно рідко та бувають зазвичай в ослаблених дітей.

Коментарів немає

Опитування

Чи повинна бути медицина платною?

Loading ... Loading ...