Бруцельоз в дитини – що необхідно знати батькам?


симптоми бруцельозу
– Характеристика збудника бруцельозу
– Класифікація бруцельозу в дітей
– Клінічна картина бруцельозу
– Діагностика бруцельозу в дитини
– Лікування бруцельозу в дітей
– Прогноз та профілактика бруцельозу

Бруцельоз в дитини – це зоонозна інфекція, що характеризується поліорганними патологіями та схильністю до хронізації. Значущим патогенетичним компонентом бруцельозу є алергічна реактивність. Передача бруцелл дитині відбувається в основному харчовим та водним шляхом, найчастіше через молоко і м’ясо заражених тварин. Діагноз встановлюється при виявленні збудника в крові, пунктаті лімфатичного вузла або цереброспинальної рідини. Серологічна діагностика може вважатися достовірною при позитивному результаті відразу декількох різних способів: ІФА, РЛА, РНГА, РІФ, РЗК.

Характеристика збудника бруцельозу

Захворювання на бруцельоз в дітей викликається нерухомими поліморфними грампозитивними мікроорганізмами роду Brucella. Вид бруцелл, що викликають зараження, впливає на важкість перебігу. Найважче протікає бруцельоз, зумовлений зараженням мікроорганізмами Brucella melitensis. Бруцели є високоінвазивними і розмножуються всередині клітин організму господаря, але здатні зберігати активність поза межами клітини. У навколишньому середовищі вони стійкі, зберігаються у воді більше двох місяців, три місяці в сирому м’ясі (30 днів в засоленому), майже два місяці вони зберігаються у бринзі та біля чотирьох місяців у шерсті тварин. Згубним для бруцелл є кип’ятіння. Нагрівання до 60 градусів вбиває їх протягом 30 хвилин.

Джерелом бруцельозу є тварини, а найбільш поширеним джерелом зараження є кози, вівці, корови та свині. У деяких випадках можлива передача інфекції від коней, верблюдів та інших тварин. Виділення збудника хворими тваринами відбувається з випорожненнями (кал, сеча), молоком, амніотичною рідиною.

Зараження бруцельозом дітей переважно відбувається фекально-оральним шляхом, найчастіше через продукти та воду. В окремих випадках можлива реалізація контактно-побутового (при впровадженні збудника через мікротравми шкіри та слизових оболонок) і аерогенного (при вдиханні інфікованого пилу) шляху. Значну епідеміологічну небезпеку для дітей становить молоко, отримане від хворих тварин і такі молочні продукти, як бринза, кумис, сири, м’ясо, вироби з тваринної сировини (вовна, шкіра).

Тварини забруднюють екскрементами землю, воду, корм, що також може сприяти зараженню людини нехарчових шляхом. Контактно-побутовий та повітряно-пиловий шлях зараження реалізується при догляді за тваринами та обробці тваринної сировини. При бруцельозі у вагітних існує ймовірність передачі внутрішньоутробної інфекції. Крім цього, можлива постнатальна передача інфекції при лактації.

Діти мають високу сприйнятливість до бруцельозу, але після перенесення інфекції протягом 6-9 місяців у них виробляється імунітет. Повторне інфікування бруцеллами дітей, які перехворіли бруцельозом, можливе лише в 2-5% випадків.

Класифікація бруцельозу в дітей

Бруцельоз класифікують за характером протікання, розрізняючи гостру (тривалість до півтора місяців), підгостру (не більше чотирьох місяців), хронічну (більше чотирьох місяців) та резидуальную (віддалені наслідки) форми.

Клінічна картина бруцельозу

Інкубаційний період бруцельозу в середньому становить 1-4 тижні, але при формуванні латентного носійства подовжується до 2-3 місяців.

Гострий бруцельоз у дітей зазвичай розвивається швидко на відміну від дорослих, в яких цей процес може бути поступовим (у цьому випадку хворі відзначають продромальні явища у вигляді загального нездужання, безсоння, артралгії та міалгії з поступовим наростанням інтоксикації протягом кількох днів). Температура тіла дитини при розвитку бруцельозу різко піднімається, приголомшливий озноб чергується з проливним потом, швидко розвивається інтоксикація, яка найчастіше є помірною, незважаючи на виражену температурну реакцію. Гарячковий період найчастіше продовжується кілька днів, хоча іноді він може затягуватись до 2-3 тижнів.

В дитини спостерігається безсоння, втрата апетиту, головні болі, емоційна лабільність. На піку температурної кривої відзначається гіперемія, набряклість обличчя та шиї на тлі загального збліднення. У дітей при бруцельозі відмічається помірна полілімфоаденопатія – пахвові та шийні лімфатичні вузли дещо збільшуються в розмірах і стають помірно болючі при дотику. При гострій формі захворювання в дитини можуть відзначатися більш характерні для підгострого перебігу бруцельозу фіброзити і целюліти – щільні утворення на поверхні сухожиль та м’язів розміром з горошину (іноді можуть досягати розмірів дрібного курячого яйця).

Для підгострої форми бруцельозу в дітей характерне чергування рецидивів лихоманки з періодами нормальної температури. Гарячкові періоди можу бути різної тривалості, підвищення температури коливатися в межах від субфебрилітету до вкрай високих значень (у тому числі протягом доби). Підвищення температури супроводжується інтоксикаційними ознаками: болем у м’язах та суглобах, парестезіями (відчуття поколювання, «мурашок» в різних частинах тіла), загальною слабкістю, зниженням апетиту і порушенням серцевого ритму (при лихоманці спостерігається брадикардія – невідповідність частоти ритму температурі тіла). При нормальній температурі може відзначатися почастішання пульсу. Серцеві тони приглушені. В такому стані дитина відчуває сильну спрагу, скаржиться на сухість у роті та запори.

Хронічний бруцельоз у дітей протікає хвилеподібно, з проявами симптоматики поліорганних уражень. При цьому загальноінтоксикаційний синдром (лихоманка та інтоксикація) зазвичай виражені помірно, а температура рідко перевищує субфебрильне значення. Проміжки між загостреннями можуть тривати 1-2 місяці. У разі формування нового інфекційного вогнища всередині організму відбувається погіршення загального стану. Симптоматика хронічного бруцельозу в дитини залежить в основному від ураженої функціональної системи та виразності алергічного компоненту.

В дітей часто розвиваються запалення суглобів (артрити) та різних тканин. Іноді може розвинутись спондиліт, що значно погіршує стан хворої дитини через інтенсивні болі та обмеженість рухів. Суглоби при цьому можуть піддаватись деструкції та деформації. Досить часто при бруцельозі розвивається неврит (у тому числі запалення зорового і слухового нерва) та радикуліти (в старшому віці), а також запалення нервових сплетінь, парестезії. Тривалий перебіг захворювання сприяє розвитку реактивного неврозу.

Діагностика бруцельозу в дитини

Бактеріологічна діагностика проводиться в умовах спеціалізованих лабораторій, обладнаних для роботи зі збудниками особливо небезпечних інфекцій. Бруцели виділяють з крові, ліквору, пунктатів лімфовузлів, здійснюючи бакпосів біологічного матеріалу на поживних середовищах. Зважаючи на значну складність, виділення збудника рідко роблять у діагностичних цілях. При цьому достатнім для підтвердження діагнозу вважається визначення антигенів до бруцел в крові дитини та серологічних тестів. Антигени виявляються за допомогою ІФА, РКА, РЛА. Дослідженню піддається зазвичай сироватка крові, але можливе виявлення антигенів і в спинномозковій рідині. Визначення антитіл здійснюють за допомогою РА, РНГА, РСК, РІФ, а також реакції Райта і тесту на взаємодію бруцелл з сироваткою хворої дитини. Достатнім для діагностування вважається позитивний результат не менш ніж при 3-4 різних серологічних тестах.

Починаючи з 20-25 дня хвороби та протягом тривалого періоду (декілька років) після одужання відзначається позитивна реакція на шкірну пробу Бюрне (підшкірне введення бруцеліну).

Лікування бруцельозу в дітей

Амбулаторне лікування призначається при легкому перебігу інфекції. У разі важкого перебігу та загрози ускладнень дитину госпіталізують. На період лихоманки хворій дитині призначається постільний режим.

Етіотропна терапія передбачає призначення антибіотиків різних груп, причому один з препаратів обов’язково повинен мати здатність проникати крізь клітинну стінку. Ефективним є застосування наступних антибіотикових пар: рифампіцин з доксицикліном або офлоксацином, доксициклін зі стрептоміцином. У випадку повторної появи рецидиву призначають повторний курс антибіотикотерапії.

На додаток до базової терапії призначають патогенетичні та симптоматичні засоби: дезінтоксикаційну терапію (залежно від важкості інтоксикації), імуностимулюючі засоби (дибазол, тималін, пентоксил), новокаїнові блокади при спондиліті та інтенсивному радикуліті, протизапальні засоби (нестероїдні препарати і кортикостероїди залежно від перебігу та проявів).

Раніше при комплексній терапії бруцельозу в дітей застосовували лікувальну вакцину, але в даний час від цієї практики лікарі відмовляються через значне послаблення імунітету в дитини та здатності вакцини провокувати аутоімунні процеси. Під час ремісії хворим дітям рекомендують санаторно-курортне лікування, фізіотерапевтичний вплив (УВЧ, кварц, радонові ванни) та лікувальну фізкультуру.

Прогноз та профілактика бруцельозу

Зазвичай бруцельоз не стає причиною смерті, тому прогноз, як правило, є сприятливим. У випадках тривалого перебігу бруцельозу та розвитку стійких деструктивних дефектів суглобового апарату можливе обмеження працездатності.

В комплекс профілактичних заходів, спрямованих на зниження захворюваності на бруцельоз серед дітей включається ветеринарний контроль за станом здоров’я сільськогосподарських тварин, дотримання правил зберігання і транспортування харчових продуктів, щорічні профілактичні обстеження дітей та дотримання ними правил особистої гігієни.

Коментарів немає