Диспепсія у дітей – причини, наслідки та лікування


диспепсія лікування – Різновиди диспепсії у дітей
– Причини диспепсії у дітей
– Симптоми диспепсії в дитини
– Лікування диспепсії
– Профілактика диспепсії в дітей

Диспепсія у дітей – це функціональний або органічний розлад харчування та порушення травлення. Захворювання проявляється характерним симптомокомплексом: дискомфортом або болями в епігастрії, відчуттям переповнення шлунка після вживання їжі, раннім насиченням, нудотою, блювотою, відрижкою, печією, запором або діареєю. Діагностика диспепсії у дітей спрямована на виявлення причини порушення травлення і може включати проведення УЗД органів черевної порожнини, ЕГДС, дослідження біохімії крові, калу, аналіз на яйця гельмінтів, ляблії і т.п. Етіотропне лікування проводиться на підставі лабораторних та інструментальних даних.

Диспепсія в дитини представляє собою симптомокомплекс розладів травлення, які розвиваються внаслідок порушення роботи верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Як свідчить педіатрія, синдром диспепсії зустрічається в 13-40% дітей і підлітків, що свідчить про високу поширеність захворювання. Частота захворюваності на диспепсію пояснюється анатомо-фізіологічними особливостями шлунково-кишкового тракту, нервової системи, станом обміну речовин в дитячому віці. Диспепсія в дитини є поліетиологічним та гетерогенним синдромом, який може супроводжувати широке коло патологічних станів. Питання вивчення синдрому диспепсії виходять за межі дитячої гастроентерології і вимагає участі різних фахівців з дитячих захворювань.

Різновиди диспепсії у дітей

Синдром диспепсії є попереднім діагнозом, що вимагає уточнення етіології. Тому при поглибленому обстеженні дитини може бути визначена органічна або функціональна диспепсія. Органічна диспепсія найчастіше обумовлена гастритом, виразковою хворобою шлунка, холециститом, панкреатитом та дискінезією жовчовивідних шляхів. До функціональної диспепсії відносять випадки, коли при ретельному гастроентерологічному обстеженні органічна патологія не виявляється. Однак при тривалому перебігу і неадекватному лікуванні функціональних порушень можливий розвиток органічної патології (гастриту, коліту та ін.)

Функціональна диспепсія в дитини може протікати в декількох формах. Проста функціональна диспепсія характеризується ізольованим порушенням функції шлунково-кишкового тракту. При токсичній диспепсії, крім розладів травлення, спостерігається виражений токсикоз та ексикоз. Парентеральна диспепсія в дитини може виникати на фоні таких захворювань, як отит, пневмонія, грип та ін. Крім цього, залежно від клінічних проявів, функціональна диспепсія в дітей може мати 4 форми перебігу:
– виразкова: характеризується локалізованими болями в епігастрії, що проходять після прийому їжі, антацидних або антисекреторних препаратів;
– рефлюксоподібна: протікає з відрижкою, печією, нудотою, блювотою, здуттям живота;
– дискінетична: характеризується дискомфортними відчуттями в епігастрії, що посилюються після їжі, метеоризмом, непереносимістю деяких видів їжі (жирної, молочної та ін.);
– неспецифічна: не належить до жодного з перерахованих вище варіантів перебігу диспепсії.

В структурі синдрому диспепсії органічна форма становить не більше 5-10%, тому надалі мова піде переважно про функціональні види диспепсії.

Причини диспепсії у дітей

В основі синдрому функціональної диспепсії лежить порушення нейрогуморальної регуляції моторної функції верхніх відділів шлунково-кишкового тракту та вісцеральна гіперчутливість. При цьому розлад регуляторної системи може відбуватися на будь-якому рівні: центральному (ЦНС), периферичному (провідних шляхів), місцевому (рецепторного апарату шлунка та кишечника) та викликати дискінезію підлеглих органів.

Проста диспепсія в більшості випадків пов’язана з аліментарними факторами – похибками у вигодовуванні дитини: перегодовування, одноманітне харчування, порушення дієти годуючої матері, швидкий перехід на штучне вигодовування, введенням прикорму. Особливістю травлення маленьких дітей є пристосованість шлунково-кишкового тракту до їжі певного складу та кількості, тому різка зміна характеру харчування може призвести до виникнення диспепсії. Одним з факторів диспепсії в немовлят є перегрівання, що приводить до зростання електролітних втрат з потом та зниження кислотності шлункового соку.

У дітей старшого віку проста диспепсія може розвиватися при зловживанні фаст-фудом, газованою водою, недотриманні режиму харчування, підвищених навчальних навантаженнях, стресових ситуаціях.

Токсична диспепсія або кишковий токсикоз в дитини може виникнути в результаті простої диспепсії. Неврегульована дієта і відсутність лікування сприяють всмоктуванню токсичних продуктів бактеріального обміну, загальної інтоксикації, порушення роботи печінки, серцево-судинної та нервової систем. Крім цього, токсична диспепсія в дитини може розвиватися на тлі гострих кишкових інфекцій: сальмонельозу, дизентерії та ін.

Розвиток парентеральної диспепсії пов’язаний із загальним впливом мікробної або вірусної інфекції на організм. Розлад травлення носить вторинний характер та провокується наявністю в дитини інших захворювань.

До цього захворювання схильні майже всі діти, однак частіше даними порушеннями страждають недоношені діти, діти з перинатальним пошкодженням ЦНС, гіпотрофією, рахітом, алергічними реакціями, гіповітамінозом, анемією, ексудативно-катаральним діатезом. З диспепсичним синдромом можуть протікати паразитарні інвазії (лямбліоз) та гельмінтози.

Симптоми диспепсії в дитини

Проста диспепсія частіше зустрічається в дітей на першому році життя. Вона може розвиватися гостро, на тлі таких симптомів, як занепокоєння, зниження апетиту, зригування, почастішання актів дефекації. Через 3-4 дні частота дефекацій досягає 5-7 разів на добу, кал стає рідким, неоднорідного забарвлення, нагадуючи вид рубленого яйця з грудочками білого, жовтого та зеленого кольору та домішками слизу. При диспепсії в дитини спостерігається здуття живота, часте відходження газів, відрижки, блювота. Дитину турбують кишкові кольки: перед актом дефекації вона соває ніжками, плаче. Апетит знижується аж до відмови від їжі, що призводить до призупинення наростання маси тіла. Проста диспепсія зазвичай триває від 2 до 7 днів. На тлі диспепсії може розвинутися молочниця та стоматит.

В ослаблених дітей проста диспепсія може трансформуватися в токсичну форму. При цьому з’являється лихоманка, нестримне блювання, часта (до 15-20 разів на добу) дефекація, яка має водянистий характер з грудочками епітелію. Значна втрата рідини при блювоті та діареї супроводжується зневодненням, зниженням тургору тканин, різким зменшенням маси тіла. Обличчя дитини набуває маскоподібних рис із спрямованим в одну точку поглядом, шкіра та слизові стають сухими, рефлекси притуплюються, можуть виникати судоми. Токсична диспепсія в дитини може призвести до порушення свідомості, розвитку коми та летального результату.

Функціональна диспепсія в дітей старшого віку протікає з періодично виникаючими абдомінальними болями (зазвичай відразу після прийому їжі), швидким насиченням, нудотою, відчуттями переповнення шлунка, відрижкою, печією, чергуванням закрепів або діареї. Розлади травлення часто загострюються при стресових ситуаціях та поєднуються з запамороченнями, пітливістю.

Фізіологічна диспепсія у немовлят відноситься до транзиторних явищ. Це окремий тип захворювання, який розглянуто в публікації «Граничні стани новонароджених».

Лікування диспепсії

Легкі форми аліментарної диспепсії в дітей лікуються амбулаторно. Головним компонентом терапії простої диспепсії є скасування продуктів, що призвели до порушення травлення, дотримання дієти і режиму харчування відповідно до віку дитини. Грудним дітям рекомендується замінити 1-2 годування в день водно-чайною паузою та скоротити об’єм інших годувань. Дитині дають пити глюкозо-сольові розчини, морквяно-рисовий відвар, неміцний чай.

Для покращення травлення при диспепсії в дитини призначаються ферменти (креон, панкреатин). Для виведення токсинів дітям дають сорбенти (смекта, фільтрум, ентеросгель, поліфепан), а щоб зняти болі застосовують спазмолітики. Оскільки в 75% випадків захворювання лежить порушення моторики шлунка, доцільне призначення прокінетиків. При підвищеному газоутворення здійснюється введення газовідвідної трубки із застосуванням сухого тепла на живіт дитини. Для відновлення кишкової флори після одужання дитині можна давати препарати з живими культурами біфідо- та лактобактерії.

Середньо-важкі та важкі форми диспепсії необхідно лікувати в умовах стаціонару. При лікування застосовується парентеральна гідратаційна терапія (переливання плазми та сольових розчинів), симптоматичну терапію (введення протисудомних, жарознижуючих, серцево-судинних засобів і т.п.). Токсична диспепсія в дитини вимагає призначення антибактеріальних препаратів.

Дитина з диспепсією потребує ретельного догляду: підтримки відповідного температурного режиму, спокійної обстановки, дотримання гігієни. Необхідне уважне спостереження за динамікою стану дитини, огляд характеру блювотних мас та випорожнень, попередження аспірації блювотних мас у дихальні шляхи.

Профілактика диспепсії в дітей

Проста диспепсія зазвичай закінчується одужанням дітей через кілька днів і не викликає ніяких ускладнень. В дітей з несприятливим преморбідним фоном проста диспепсія може перейти в токсичну. В такому випадку результат лікування визначається термінами та повнотою надання необхідної медичної допомоги. Прогноз органічної та парентеральної функціональної диспепсії багато в чому залежить від самого перебігу захворювання.

Профілактика диспепсії в дітей зводиться до дотримання вікової дієти, термінів та послідовності введення прикорму, гігієни годування, своєчасного адекватного лікування інфекційних та загальносоматичних дитячих захворювань.

Коментарів немає

Опитування

Чи повинна бути медицина платною?

Loading ... Loading ...