Дитячий егоїзм – причини, ознаки і способи попередження


егоїзм у дітей та способи його попередження – Як передбачити і унеможливити дитячий егоїзм?
– Як передбачити і унеможливити дитячий егоїзм?
– Егоїзм – це погано чи добре?

Що ми маємо на увазі, коли говоримо про егоїзм в дитини? Коли у дітей виникають перші ознаки цієї негативної риси? Чи можна якось уникнути появи дитячого егоїзму, але при цьому чітко відрізнити цю властивість поведінки з іншими рисами характеру? Саме такі питання дуже часто турбують батьків, коли мова йде про виховання дитини. Тож спробуємо зараз поступово розглянути причини та ознаки розвитку егоїзму в дітей, почавши аналіз поведінки дітей з перших днів після народження.

Всі діти, починаючи від народження і до одного року стурбовані лише власним комфортом. Тому будь-які емоції та, в першу чергу, негативні реакції спрямовані у таких дітей на досягнення власного благополуччя і комфорту. Навряд чи можна в даному випадку говорити про прояви егоїзму, адже така поведінка дитини є лише емоційним захистом задля власного виживання.

Починаючи з півтора-дворічного віку і приблизно до трьох років дитина починає пізнавати світ і приміряти його до себе. В цей період дітей максимально цікавлять ігри, заради яких малюки можуть інколи навіть жертвувати власним комфортом і самопочуттям. Необхідність у постійному русі задля швидкого розвитку дитини, що часто завдає неспокою оточуючим, теж не можна назвати егоїзмом.

Вже в період від 3 до 7 років всі діти, крім потреби в комфорті та іграх, відчувають необхідність в тому, щоб «бути хорошими». Саме в цей проміжок часу виникає та основа, на якій батькам дуже добре формувати особистість дитини та попередити розвиток егоїзму.

Як передбачити і унеможливити дитячий егоїзм?

Починаючи з 4 – 5 років, дитині потрібно постійно наголошувати і пояснювати, що вона живе між людьми у родинному колі, де кожен має власні погляди, бажання та інтереси. При цьому малюк повинен зрозуміти, що люблять не лише його, але й інших членів сім’ї також. Тому про них теж потрібно піклуватися і ставитися з розумінням і повагою. Діти такого віку вже здатні йти на компроміс, якщо їм вміло пояснити, що таке поняття, як «хочу вже, зараз і тут», є незручне для інших. Дитина повинна зрозуміти і пам’ятати, що зручно і комфортно має бути всім, а не тільки їй одній.

Дуже часто саме в цьому віці дітей часто обзивають егоїстами, що в корені неправильно, адже відбувається нав’язування дітям неправильної поведінки з подальшим розвитком в цьому напрямку. Також часто, відчуваючи свою вину, діти обирають неправильну модель поведінки, помилково нав’язану дорослими, і в майбутньому користуються нею як правилом.

Іншими словами, повісивши на дитину ярлик «егоїст», у неї автоматично формується думка про те, що вона погана і поводиться так завжди, однак буде домагатися того, що хоче, не дивлячись на те, що відчувають всі довкола. Таким чином починають виникати дитячі страхи, що з часом гнітюче впливають на дитину.

Як відрізнити егоїзм у дитини від інших рис?

Часто буває так, що дитячим егоїзмом хибно вважається той чи інший прояв, який має зовсім іншу причину і природу. Наприклад, коли дитина постійно все намагається робити по-своєму, це може бути проявом такої риси характеру, як лідерство. Або якщо дитина їла щось смачне і так захопилася, що нікому не залишила, її будуть називати егоїстичною. І нікому не прийде в голову думка, що дитина просто була дуже голодна.

Потрібно намагатися зрозуміти причини такої поведінки дитини. Дитячий егоїзм, як правило, проявляється досить наївно, тому реагувати на нього батькам слід дуже обережно. Реакція на поступок дитини повинна бути м’якою, щоб потім підказати їй правильну поведінку і скоректувати дії на майбутнє. Потрібно пам’ятати, що при грубій реакцій та образливих словах, а тим більше агресії батьків, дитина буде сприймати все дуже боляче і з образою. Наслідки будуть вкрай негативні, бо ображена дитина буде свідомо порушувати загальноприйняті норми поведінки, щоб помститися за образу.

Егоїзм – це погано чи добре?

Загалом така риса як егоїзм є абсолютно нормальною і природною для людини. Вона означає лише те, що людина або дитина дбає про себе більше, ніж про інших людей або дітей. Назвати це абсолютно негативним явищем, напевно, не можна, адже всі ми маємо власні інтереси, які намагаємося переслідувати. І якщо дитина дбає сама про себе – це нормально і природньо. У дитини має бути власне «Я», що допоможе в майбутньому їй самореалізуватися в житті. Однак, якщо це завдає неприємностей і страждань оточуючим – таку рису називають егоїзмом. Тому трактувати поведінку дитини можна двояко.

Буде правильно назвати егоїзмом в дитини нехтування інтересами інших дітей задля особистої вигоди, якщо це відбувається свідомо. Тут вже йде мова про помилки виховання, які потрібно виправляти. В першу чергу дитині потрібно спокійно пояснити, що егоїстів ніде не люблять. І якщо вона це зрозуміє, це буде першим поштовхом до пошуку компромісних рішень між власними бажаннями та інтересами оточуючих.

Єдиний випадок, який вимагає більш жорсткого ставлення батьків, це коли егоїзм дитини спрямований в їх напрямку. В жодному випадку батьки не повинні дозволити дитині ставити умови і керувати ними. Дорослі повинні пам’ятати, що коли вони живуть лише для дитини, їх дитина буде жити виключно для себе, адже саме такий приклад поведінки був наданий батьками. Тому батькам необхідно зберігати власне «Я», щоб воно випадково не розтануло в любові до дитини.

Коментарів немає

Опитування

Чи повинна бути медицина платною?

Loading ... Loading ...