Ентеровірусна інфекція в дітей


діагноз ентеровірусна інфекція
– Причини ентеровірусної інфекції в дітей
– Класифікація ентеровірусної інфекції
– Симптоми ентеровірусної інфекції в дитини
– Діагностика ентеровірусної інфекції
– Лікування ентеровірусної інфекції в дітей
– Прогноз та профілактика ентеровірусних інфекцій

Ентеровірусні інфекції в дітей – це гострі інфекційні захворювання, збудниками яких служать кишкові віруси (ентеровіруси) з сімейства пікорнавірусів. Клінічні прояви ентеровірусної інфекції у дітей є поліморфними. Захворювання може протікати в наступних формах: катаральній, гастроентеритичній, ентеровірусної лихоманки, ентеровірусної екзантеми, герпангіни, серозного менінгіту, міокардиту, енцефаломіокардиту новонароджених, кон’юнктивіту, увеїту та ін. Для виявлення вірусів в біологічних рідинах використовуються методи ПЛР, ІФА, РПГА. Етіопатогенетичне лікування ентеровірусної інфекції проводиться інтерферонами, імуноглобулінами, капсидингібуючими препаратами (плеконарилом).

Ентеровірусна інфекція в дитини представляє собою велику групу захворать, що викликаються РНК-місними неполіомієлітними вірусами (Коксакі, ECHO, некласифікованими ентеровірусами людини) та поліовірусом. Через специфічність викликаних поразок, поліомієліт варто відокремлювати від ентеровірусних інфекцій в дітей, тому це захворювання буде розглядатись окремо. В рамках даного огляду зупинимося на ентеровірусних інфекціях неполіомієлітної етіології, що поширені серед дітей.

Поряд з ГРВІ, ентеровірусні інфекції зустрічаються в педіатрії досить часто. Щорічно серед загальної кількості хворих ентеровірусними інфекціями кількість дітей становить 80 – 90 %. З цієї кількості половина випадків захворювання припадає на дітей молодшого віку. Враховуючи поліморфізм клінічних проявів, ентеровірусна інфекція в дитини становить інтерес не тільки для фахівців у галузі інфекційних хвороб, але й неврологів, гастроентерологів, кардіологів, офтальмологів, отоларингологів.

Причини ентеровірусної інфекції в дітей

Збудниками ентеровірусних інфекцій неполіомієлітної етіології є віруси Коксакі А (24 серотипу), Коксакі В (6 серотипу), ECHO (34 серотипу) та некласифіковані ентеровіруси людини 68 – 71 серотипів. Всі неполіомієлітні ентеровіруси характеризуються стійкістю до низьких температур (заморожування, відтавання) та швидкою інактивацією в умовах високої температури (при кип’ятінні) або впливі хлорвмісних розчинів, йоду, формаліну, перекису водню, УФО.

Джерелами ентеровірусної інфекції можуть служити діти і дорослі, які є вірусоносіями або хворими маніфестною формою захворювання. Передача інфекції від людини до людини здійснюється повітряно-крапельним або фекально-оральним шляхами. Рідше відзначається трансплацентарна передача. Сезонні підйоми захворюваності серед дітей відзначаються в кінці літа – на початку осені. Найбільша захворюваність реєструється серед дітей віком від 3 до 10 років. Дорослі та діти старшого віку хворіють рідше, що пояснюється наявністю у них імунітету, який сформувався внаслідок безсимптомної інфекції. Поряд зі спорадичними випадками та епідемічними спалахами ентеровірусної інфекції в дитячих колективах, зустрічаються великі епідемії, що вражають цілі регіони.

Проникнення ентеровірусів в організм відбувається через слизові оболонки травного та респіраторного тракту. Реплікація вірусів відбувається з лімфоїдної тканини, епітелії ротоглотки і травного тракту, тому ранніми клінічними проявами ентеровірусної інфекції в дитини можуть бути герпетична ангіна, фарингіт, діарея та ін. Подальше поширення вірусів в організмі відбувається гематогенним шляхом. Органотропність ентеровірусів дозволяє їм вражати нервову тканину, м’язи, покривні тканини, судини очей і т.п. Після перенесеної ентеровірусної інфекції в дитини формується типоспецифічний імунітет до того серологічного типу вірусу, яким було викликане захворювання.

Класифікація ентеровірусної інфекції

Залежно від провідного клінічного синдрому, розрізняють типові та атипові ентеровірусні інфекції в дітей. Типові форми можуть проявлятися у вигляді ізольованих або комбінованих уражень: герпетичної ангіни, катару верхніх дихальних шляхів, гастроентериту, епідемічної міалгії, ентеровірусної лихоманки, ентеровірусної екзантеми, гепатиту. Поразка нервової системи при ентеровірусноій інфекції може протікати у формі енцефаліту, серозного менінгіту, енцефаломіокардиту, паралічу, міокардиту та перикардиту, а також ураження очей у формі геморагічного кон’юнктивіту та увеїту, ураження сечостатевої системи у формі геморагічного циститу, орхіту, епідидиміту. До атипових форм ентеровірусної інфекції належать випадки стертого та безсимптомного перебігу.

З урахуванням вираженості клінічних ознак ентеровірусна інфекція в дитини може мати легкий, середньоважкий та важкий перебіг. Критеріями ступеня важкості виступають вираженість місцевих змін та інтоксикаційного синдрому. За характером перебігу такі інфекції діляться на неускладнені та ускладнені.

Симптоми ентеровірусної інфекції в дитини

Незважаючи на поліморфізм клінічних проявів, перебігу різних ентеровірусних інфекцій у дітей властиві деякі спільні риси. Тривалість інкубаційного періоду становить від 2 до 10 днів (в середньому 2 – 4 дні). Маніфестація захворювання відбувається гостро, з різким підвищенням температури до 39 – 40 градусів, ознобом, головною біллю, слабкістю, порушенням сну, відсутністю апетиту, періодичною блювотою.

При будь-якій формі ентеровірусної інфекції відзначається гіперемія шкіри обличчя, шиї та верхньої половини тулуба, ін’єкція судин кон’юнктиви та склери. Можлива поява поліморфної плямисто-папульозної висипки, гіперемії слизової мигдаликів, дужок та задньої стінки глотки, шийного лімфаденіту. Вважається, що внутрішньоутробне інфікування енетровірусами може послужити причиною синдрому раптової дитячої смерті. Також доведено зв’язок між ентеровірусною інфекцією та розвитком в дітей цукрового діабету 1 типу. Крім загальної симптоматики, в клініці різних форм ентеровірусної інфекції присутні свої специфічні прояви.

Ентеровірусна лихоманка в дітей (літній грип, триденна лихоманка) викликається різними серотипами вірусів Коксакі та ECHO. Для інфекції характерна гостра маніфестація з лихоманки, міалгії, помірних катаральних явищ. У дитини виражені загальні ознаки ентеровірусної інфекції: ін’єкція судин склер, гіперемія обличчя, збільшення лімфовузлів. Також може відзначатися збільшення печінки та селезінки. Дана форма ентеровірусної інфекції зазвичай протікає легко, протягом не більше 2 – 4 днів. В рідкісних випадках ентеровірусна гарячка продовжується 7 – 10 днів або має хвилеподібний перебіг.

Кишкова (гастроентеритична) форма ентеровірусної інфекції частіше зустрічається в дітей віком до 3 років. Захворювання протікає з незначним ринітом, закладеністю носа, гіперемією слизових ротоглотки, кашлем, диспепсичним синдромом (діареєю, блювотою, метеоризмом). При цьому важка інтоксикація, дегідратація та явища коліту не спостеригаються. Тривалість кишкової форми ентеровірусної інфекції в дітей складає 1 – 2 тижні.

Катаральна (респіраторна) форма ентеровірусної інфекції в дітей протікає під виглядом ГРЗ. Відзначається короткочасна лихоманка, ринофарингіт, ларингіт. Можливий розвиток синдрому помилкового крупа.

Ентеровірусна екзантема, асоційована з ECHO та Коксакі-вірусами, характеризується появою лихоманки та шкірної висипки. Зовні висипка в дитини може нагадувати скарлатину, кір або краснуху. Її елементи розташовуються переважно на шкірі обличчя і тулуба. Рідше зустрічаються бульбашкові висипання в порожнині рота, що нагадують герпес (пухирчатка порожнини рота). Протягом ентеровірусної інфекції висип та гарячка зникають протягом 1 – 2 днів.

Епідемічна міалгія (хвороба Борнхольм, плевродинія) – це ентеровірусна інфекція в дитини, що викликається Коксакі та ECHO-вірусами. Основним проявом захворювання є інтенсивні м’язові болі, що супроводжуються високою лихоманкою. Найчастіше діти скаржаться на болі в грудній клітці та верхній половині живота, рідше – в спині та кінцівках. Під час руху болі посилюються, викликаючи збліднення шкірних покривів та рясне потовиділення. Епідемічна міалгія вимагає проведення диференціальної діагностики з плевритом, гострим апендицитом або перитонітом. Після больового нападу діти почувають себе значно краще. Ця форма ентеровірусної інфекції в дітей нерідко протікає паралельно з герпангіною та серозним менінгітом.

Серозний менінгіт є типовою формою ентеровірусної інфекції в дітей. Клінічна картина характеризується високою температурою тіла, сильним головним болем, повторною блювотою, занепокоєнням та збудженням дитини, маренням і судомами. З боку респіраторного тракту відзначаються явища фарингіту. З перших днів виражені менінгеальні симптоми: позитивні симптоми Брудзинського та Керніга, ригідність м’язів потилиці. Зазвичай через 3 – 5 днів симптоматика регресує, однак постінфекційна астенія та залишкові явища можуть зберігатися протягом 2 – 3 місяців.

Поліомієлітоподібна (паралітична) форма ентеровірусної інфекції є однією з найбільш важких. Як і при поліомієліті, пошкодження передніх рогів спинного мозку може призводити до розвитку млявих паралічів і парезів нижніх кінцівок. У легких випадках кульгаву ходу, слабкість в ногах, однак зниження м’язового тонусу є оборотними і поступово зникають через 4 – 8 тижнів. При важких формах ентеровірусної інфекції в дітей можливий летальний результат внаслідок порушенням функції дихального та судинного центрів.

Енцефаломіокардит новонароджених викликається вірусами Коксакі типу В і характерний для недоношених та дітей перших місяців життя. На тлі загальної симптоматики (млявості, відмови від грудей, субфебрилітету) наростають явища серцевої недостатності (тахікардія, задишка, ціаноз, аритмія, розширення меж серця та печінки). При енцефаліті розвиваються судоми. Летальність при даній формі ентеровірусної інфекції серед дітей досягає 60 – 80 %.

Геморагічний кон’юнктивіт викликається ентеровірусом типу 70. Проявляється світлобоязливістю, сльозотечею, відчуттям стороннього тіла в очах. Об’єктивно визначається набряк та гіперемія кон’юнктиви, точкові крововиливи. При приєднанні вторинної інфекції може розвиватися бактеріальний кон’юнктивіт, кератит. Зазвичай всі симптоми ентеровірусної інфекції у дітей стихають через 10 – 14 днів.

Ентеровірусний увеїт переважно вражає дітей першого року життя. Ця форма ентеровірусної інфекції протікає з лихоманкою, інтоксикацією, кишковим та респіраторним синдромом. Ураження судинної оболонки ока носить стійкий характер і може призвести до дистрофії ока, помутніння рогівки, розвитку увеальної катаракти і глаукоми, субатрофії очного яблука. Щодо особливостей перебігу герпетичної ангіни, вони були розглянуті у відповідній статті.

Діагностика ентеровірусної інфекції

Ентеровірусні інфекції в дітей діагностуються на підставі типового симптомокомплексу з урахуванням сезонності та епідеміологічних даних. Обов’язковим для встановлення діагнозу є лабораторне підтвердження ентеровірусної інфекції: виявлення РНК ентеровірусу методом ПЛР, визначення титру специфічних антитіл за допомогою ІФА, РСК або РПГА та ін.

Лабораторна верифікація збудників може проводитися в різних біологічних рідинах: у крові, виділеннях кон’юнктиви, змиві з носоглотки, скребках з шкірних висипань, зразках фекалій, спинномозкової рідини (при наявності показань для люмбальної пункції), біоптатах органів та ін. Залежно від провідного клінічного синдрому діти можуть потребувати консультації педіатра, дитячого кардіолога, невролога, дитячого отоларинголога, офтальмолога та інших фахівців.

Різні форми ентеровірусної інфекції вимагають проведення диференціальної діагностики з поліомієлітом, кором, краснухою, скарлатиною, епідемічний паротит, ГРВІ, ГКІ.

Лікування ентеровірусної інфекції в дітей

Лікування легких ізольованих форм ентеровірусної інфекції проводиться амбулаторно. Госпіталізація потрібна лише при серозному менінгіті, енцефаліті, міокардиті, важких комбінованих поразках. Під час гарячкового періоду дитині необхідний спокій, постільний режим, достатній питний режим.

Етіопатогенетична терапія ентеровірусної інфекції в дітей включає застосування рекомбінантних інтерферонів (віферону, реаферону), інтерфероногенів (примавіру, циклоферону), поліспецифічних імуноглобулінів (при важкому перебігу). Високу противірусну активність відносно ентеровірусної інфекції має капсидингібуючий препарат плеконарил.

При міокардиті, менінгіті та інших формах призначаються глюкокортикостероїди. Одночасно проводиться симптоматичне лікування (прийом жарознижуючих, дезінтоксикаційна терапія, зрошення порожнини носа, полоскання зіва).

Прогноз та профілактика ентеровірусних інфекцій

У більшості випадків ентеровірусна інфекція в дитини закінчується реконвалесценцією. Найбільш серйозними відносно прогнозу є ентеровірусні енцефаліти, енцефаломіокардити новонароджених, менінгіти, генералізована інфекція, приєднання бактеріальних ускладнень.

Діти, хворі ентеровірусною інфекцією, підлягають ізоляції, а на контактуючих осіб накладається карантин на 2 тижні. В епідеміологічному вогнищі проводяться дезінфекційні заходи. Зважаючи на велику різноманітність ентеровірусів, спеціальна вакцина проти таких інфекцій не розроблена. Неспецифічна профілактика включає ендоназальну інстиляцію лейкоцитарного інтерферону дітям і дорослим, що контактували з хворою дитиною.

Коментарів немає