Граничні стани новонароджених дітей


граничні стани у новонароджених
– Синдром новонародженої дитини
– Фізіологічне зменшення маси тіла новонароджених
– Зміни з боку шкірних покривів дитини
– Гормональний (статевий) криз
– Перехідні зміни дефекації новонароджених
– Зміни функції нирок у новонароджених
– Інші граничні стани новонароджених

Граничні стани новонароджених – це різні транзиторні зміни з боку шкірних покривів, слизових оболонок та внутрішніх органів, що розвиваються в дитини зразу після народження і відображають фізіологічну перебудову організму. До таких станів новонароджених відносяться: родова пухлина, проста і токсична еритема, лущення шкіри, фізіологічна мастопатія, фізіологічний вульвовагініт, фізіологічна жовтяниця, фізіологічний дисбактеріоз, фізіологічна диспепсія, сечокислий інфаркт та ін. Прикордонні стану новонароджених спостерігаються неонатологом і не вимагають спеціального лікування.

Граничні стани новонароджених є фізіологічними реакціями, які відображають природну адаптацію організму новонародженої дитини до позаутробного існування в неонатальному періоді. В педіатрії граничні стани новонароджених розцінюються як перехідні, транзиторні, які зберігаються не довше 3 тижнів (у недоношених немовлят – 4 тижні) та представляють для цього віку фізіологічну норму. У більшості випадків такі стани самостійно зникають до кінця неонатального періоду, проте, при порушенні адаптивних можливостей організму дитини, дефектах догляду, несприятливих умовах навколишнього середовища фізіологічні процеси можуть переростати в патологічні, що вимагають лікування.

Відразу після народження дитина потрапляє в зовсім інші умови існування, ніж ті, що оточували її протягом періоду внутрішньоутробного розвитку. Організм малюка змушений адаптуватися до значно нижчої температури середовища, а також сприймати зорові, слухові, тактильні подразники, пристосовуватися до нового способу дихання, харчування та виділення. Все це призводить до розвитку змін в різних системах організму, які називають граничним станами новонароджених.

Розглянемо основні граничні стани новонароджених, їх причини, прояви та патологічні процеси, до яких вони призводять. Про фізіологічну жовтяницю новонароджених докладніше можна прочитати тут.

Синдром новонародженої дитини

Даний граничний стан новонароджених розвивається під впливом викиду різних гормонів в організмі дитини під час пологів та великої кількості подразників (світло, звук, температура, гравітація – так звана «сенсорна атака»). Це обумовлює перший вдих, перший крик, згинальну (ембріональну) позу новонародженого. В перші хвилини після народження дитина поводиться активно: шукає сосок, бере груди, проте через 5-10 хвилин засинає.

При несприятливих обставинах може розвиватися порушення кардіореспіраторної адаптації (кардіореспіраторна депресія) – пригнічення життєво-важливих функцій в перші хвилини або години життя.

Фізіологічне зменшення маси тіла новонароджених

Справжній граничний стан новонароджених відзначається в перші дні і досягає максимальних показників до 3-4 дня життя. За цей час дитина втрачає від 3 до 10% початкової ваги. В доношених дітей відновлення маси тіла відбувається до 6 – 10 дня (75 – 80%), а в недоношених відновлення ваги триває 2 – 3 тижні. Первісна втрата маси тіла пов’язана з встановленням лактації у матері (дефіцитом молока), виділенням сечі та калу, підсиханням пуповинного залишку в новонародженої дитини та ін. Запорукою відновлення і хорошого набору маси тіла служить раннє прикладання до грудей, природне вигодовування, годування «на вимогу». При втраті більше 10% маси тіла говорять про гіпотрофію у дитини.

Зміни з боку шкірних покривів дитини

До даної групи граничних станів новонароджених відноситься проста еритема, токсична еритема, мілії, лущення шкірних покривів.

Під простою еритемою розуміють дифузну гіперемію шкірних покривів новонародженого, що розвивається внаслідок адаптації шкіри до нових чинників навколишнього середовища (повітря, світла і т.п.). Виражена гіперемія зберігається 2 – 3 дні і повністю щезає до кінця першого тижня. По мірі зникнення еритеми розвивається дрібно пластинчасте або крупно пластинчасте лущення шкіри, більш виражене на грудях, животі, долонях і стопах дітей, народжених від переношеної вагітності. Лікування такі граничні стани новонароджених не потребують, але на ділянки лущення шкіри після купання бажано наносити стерильне рослинну олію або спеціальну дитячу косметику.

Приблизно у третини новонароджених на 2 – 5 добу життя розвивається граничний стан, що розцінюється як токсична еритема. При цьому на шкірі з’являються еритематозні плями з бульбашками з прозорою серозною рідиною та великою кількістю еозинофілів. Улюблена локалізація елементів – шкіра в області суглобів, грудей, сідниць. Токсична еритема зазвичай регресує через 2-3 дні, проте може відновлюватися протягом першого місяця життя. Оскільки в основі токсичної еритеми лежить алергічна реакція на материнські білки, при виражених проявах або затяжному перебігу педіатр може призначити дитині багато пити та приймати антигістамінні препарати.

Мілії (білі вугрі) після народження присутні у половини новонароджених. Це дрібні бульбашки, що містять молочно-білий або біло-жовтуватий секрет. Мілії утворюються внаслідок закупорки вивідних проток сальних залоз та найчастіше розташовуються в області носа та лоба. Зникають вони без лікування протягом 1-2 тижнів.

Незадовільний догляд за шкірними покривами новонародженого при таких граничних станах може сприяти розвитку інфекційних захворювань шкіри.

Гормональний (статевий) криз

Ця група граничних станів новонароджених включає фізіологічний мастит, десквамативний вульвовагініт у дівчаток, водянку оболонок яєчок у хлопчиків. Виникнення статевого кризу у двох третин новонароджених пов’язано з дією материнських естрогенів, одержуваних плодом в останні місяці вагітності.

Фізіологічний мастит (мастопатія) – граничний стан новонароджених, що характеризується набуханням молочних залоз, гіперемією шкіри над ними та виділенням секрету. Даний стан відзначається у більшості дівчаток і 50% хлопчиків та зберігається з 3 дня до кінця 3 тижня життя. Лікування фізіологічного маститу не проводиться. У випадках вираженого набухання молочних залоз може бути рекомендовано накладення на грудні залози стерильної пов’язки. Категорично забороняється натискання на молочні залози новонароджених через небезпеку розвитку інфекційного маститу.

Десквамативний вульвовагініт – це граничний стан новонароджених дівчаток, що супроводжується появою слизових або кров’яних виділень із статевої щілини. Виділення відзначаються у 60-70% дівчаток в перші три дні життя і тривають до 3 днів. У 5-7% випадків може розвиватися метрорагія, яка пов’язана з припиненням дії естрогенів матері. Лікування зводиться до проведення туалету зовнішніх статевих органів дівчинки.

У 5-10% хлопчиків у період новонародженості розвивається гідроцеле, яке проходить самостійно, без лікування.

Перехідні зміни дефекації новонароджених

Перехідні зміни дефекації на першому тижні життя виникають практично у всіх новонароджених. До цієї групи граничних станів відносяться транзиторний дисбактеріоз кишечника і фізіологічна диспепсія. Після відходження в перші 2 дні першого калу, що має вигляд густої в’язкої маси темно-зеленого кольору, кал дитини стає частим. Перехідний кал має негомогенну консистенцію з домішкою грудочок та слизу та забарвлення від темно-зеленого до жовто-зеленого кольору. При дослідженні копрограми виявляється велика кількість лейкоцитів, слизу, жирних кислот. До кінця першого тижня кал дитини набуває гомогенної кашкоподібної консистенції та однорідного жовтого забарвлення. Одночасно з очищенням кишечника відбувається його заселення біфідо- і лактофлорою.

Відсутність виділення першого калу (мезонію) може свідчити про атрезії прямої кишки або кишкову непрохідність у новонародженого, що вимагає негайної консультації дитячого хірурга. При порушенні формування мікробного пейзажу кишечника розвивається істинний дисбактеріоз.

Зміни функції нирок у новонароджених

До граничних станів новонароджених, що характеризують адаптацію органів сечовидільної системи до нових умов, відносять транзиторну олігурію, альбумінурію та сечокислий інфаркт.

При транзиторній олігурії, яка властива всім здоровим новонародженим в перші 3 доби життя, відзначається зменшення виділення сечі. Причинною такого явища є зниження надходження в організм рідини та особливості гемодинаміки.

Альбумінурія (протеїнурія) викликана збільшенням проникності фільтраційного бар’єру, капілярів та каналів нирок, посиленим гемолізом еритроцитів.

Патогенез мочекислого інфаркту пов’язаний з відкладенням солей сечової кислоти в просвіті ниркових канальців, що призводить до забарвлення сечі в червонуватий колір та появи на пелюшках коричнево-червоних плям. При дослідженні загального аналізу сечі виявляються зернисті та гіалінові циліндри, епітелій, лейкоцити. При мочекислому інфаркті необхідно стежити за адекватним споживанням рідини і виділенням сечі новонародженим. Якщо такий стан в новонародженого не зникає самостійно, приблизно з 10 дня життя зміни сечі розцінюються як патологічні, що вимагають консультації дитячого уролога та проведення УЗД нирок.

Несприятливий перебіг перелічених граничних станів новонароджених може послужити основою для подальшого розвитку дисметаболічної нефропатії, інфекцій сечовивідних шляхів, сечокам’яної хвороби.

Інші граничні стани новонароджених

До інших граничних станів слід віднести транзиторні порушення теплового обміну – гіпотермію та гіпертермію. Оскільки народження дитини є переходом в інше навколишнє середовище, температура якого на 12 – 15 градусів нижча внутрішньоутробної, в першу годину життя у новонародженого відзначається транзиторна гіпотермія (зниження температури тіла до 35,5 – 35,8 градусів). Через кілька годин температури тіла підвищується і стабілізується. Однак недосконалість терморегуляції, обміну речовин, перегрівання на 3-5 добу життя призводять до підвищення температури тіла до 38 – 39 градусів, тобто до розвитку транзиторної гіпертермії. При температурі на рівні лихоманки дитина стає неспокійною, в неї можуть розвиватися ознаки зневоднення. Допомога в такому випадку полягає в розкутуванні дитини, призначенні великої кількості пиття, нормалізації умов навколишнього середовища (провітрюванні приміщення).

Граничні стани новонароджених, що зумовлені особливостями метаболізму, включають транзиторний ацидоз, гіпоглікемію, гіпокальціомію, гіпомагніємію. Транзиторний ацидоз пов’язаний зі зміною КОС та газового складу крові після народження. Транзиторна гіпоглікемія є зниженням концентрації глюкози крові до 2,8-3,3 ммоль/л, що зумовлено великими енергетичними затратами новонародженого та швидким виснаженням енергетичних запасів. Гіпокальціємія та гіпомагніємія розвиваються внаслідок функціонального гіпопаратиреозу, який має місце в ранньому неонатальному періоді. Дані граничні стани новонароджених дітей виникають в першу добу і повністю зникають до кінця першого тижня життя.

Крім цього, до граничних станів новонароджених дітей відносять відкриту артеріальну протоку та відкрите овальне вікно, про які можна прочитати у відповідній науково-медичній літературі.

Коментарів немає