Ієрсиніоз в дитини – що це означає?


симптоми ієрсиніозу
– Характеристика збудника ієрсиніозу
– Класифікація ієрсиніозу
– Симптоми ієрсиніозу в дитини
– Ускладнення ієрсиніозу
– Діагностика ієрсиніозу
– Лікування ієрсиніозу в дітей
– Прогноз при ієрсиніозі та профілактика інфекції

Ієрсиніоз у дітей – це гостра антропозоонозна кишкова інфекція, що супроводжується токсико-алергічної реакцією, якій характерна наявність багатьох вогнищ. Для захворювання характерний фекально-оральний шлях передачі. Джерелом інфекції зазвичай є домашня худоба, гризуни і собаки. Інкубаційний період ієрсиніозу триває не більше тижня. Клініка складається із загальнотоксичного синдрому, плямисто-папульозних висипань, диспепсичних розладів. Також можлива гепатоспленомегалія, артропатичний синдром, розвиток гострого апендициту, генералізованої форми ієрсиніозу. Діагноз встановлюється на підставі виділення ієрсиній в різних біологічних середовищах хворого.

Характеристика збудника ієрсиніозу

Інфекційне захворювання викликається бактерією Yersinia enterocolitica – рухомою грамнегативною факультативно-анаеробною паличкою. Ієрсинії відмінно переносять знижені температури, в холодильнику при 4-6 градусів вони здатні не тільки зберігатися, але й розмножуватися на продуктах. Інколи ієрсиніоз називають «хворобою холодильників». Бактерії легко переносять заморожування і подальше відтавання, тривало зберігаються у воді, ґрунті, але при цьому чутливі до сонячного світла, висушування, кип’ятіння та хімічних дезінфектантів. Ієрсинії виділяють ентеротоксин, цитотоксини і ендотоксин.

Джерелом ієрсиніозу для дітей, як вже згадувалось вище, переважно є тварини: гризуни, домашня худоба (особливо свині), собаки. Люди також можуть поширювати інфекцію, але зараження дитини від іншої людини відбувається досить рідко. У містах інфекцію в основному розносять гризуни, саме їх скупчення формують епідемічні вогнища інфекції в періоди спалахів.

Продукти харчування тваринного походження, недостатньо оброблені термічно, водні джерела, забруднені випорожненнями хворих тварин, сприяють реалізації шляхів зараження. У рідкісних випадках захворювання передається контактно-побутовим шляхом. Природна сприйнятливість дітей до ієрсиніозу є досить низькою. Здорові діти з хорошим імунітетом практично не хворіють клінічними формами цієї інфекції. Важкий перебіг ієрсиніозу спостерігається в ослаблених дітей та осіб, які страждають імунодефіцитними станами, хронічними захворюваннями, що сприяють вираженому ослабленню захисних властивостей організму.

Епідемічні спалахи ієрсиніозу в дитячих колективах досить рідкісні і найчастіше відбуваються при масовому споживанні овочів та фруктів, забруднених мікробами.

Класифікація ієрсиніозу

Ієрсиніоз підрозділяється на гастроінтестинальну, генералізовану і вторинно-осередкову форму. До гастроінтестинальної форми належить гастроентерит, термальний ілеїт і гострий ієрсиніозний апендицит. Генералізована форма може протікати у вигляді сепсису, гепатиту, менінгіту, пієлонефриту, пневмонії, а також у змішаній формі. Вторинно-осередкова форма підрозділяється на ієрсиніозний артрит, міокардит, ентероколіт, вузлову еритему і синдром Рейтера.

Це інфекційне захворювання може протікати в легкій, середній та важкій формі, набувати гострого циклічного, хронічного і рецидивуючого перебігу.

Симптоми ієрсиніозу в дитини

Інкубаційний період кишкового ієрсиніозу у дітей становить від 1 до 6 днів, клінічна картина зазвичай представлена кількома синдромами. Найчастіше відзначається загальнотоксичний синдром, що проявляється у вигляді лихоманки з температурою 38-40 градусів, ознобом, головним болем, загальною слабкістю, ломотою у м’язах та суглобах. Апетит в дитини знижений, при важкому перебігу можуть відзначатися розлади центральної нервової діяльності. Гарячковий період захворювання у дітей зазвичай триває 7-10 днів (значно подовжуючись у разі генералізованого перебігу).

При гастроінтестинальній формі загальну інтоксикацію зазвичай супроводжує диспепсія (нудота, блювання, діарея, біль у животі). У рідкісних випадках при ієрсиніозі в дітей з’являється висипка. Висипання плямисто-папульозні, дрібноточкові або плямисті (іноді кільцеподібної форми). Вони з’являються на різних ділянках шкіри в дитини, але найчастіше в нижній частині кінцівок (симптом «шкарпеток» і «рукавичок»). Висипка може супроводжуватися палінням в долонях, після себе залишає ділянки лущення.

При певних формах ієрсиніозу в дітей відзначається артропатичний синдром (артралгія). Суглоби кінцівок (кистей, стоп, ліктів і колін) набрякають і болять, а рухи уражених суглобів значно обмежуються. При генералізованому ієрсиніозі в дитини може відзначатися гепатолієнальний синдром (збільшення печінки та селезінки).

У клінічній практиці найчастіше зустрічається гастроінтестинальна форма ієрсиніозу в дітей. Захворювання протікає на кшталт інших інфекційно-токсичних уражень кишечника, характеризується переважно проявами інтоксикації і (в половині випадків) диспепсическими розладами. Інтоксикація зазвичай передує, але може розвинутися і одночасно з диспепсією. Іноді ця форма інфекції супроводжується висипаннями, катаральним або артропатичним синдромом. Виражена інтоксикація може сприяти розвитку гепатоспленомегалії, а також іноді відзначається помірна полілімфоаденопатія (лімфовузли збільшені, але болять).

Залежно від важкості перебігу захворювання в дитини, його тривалість коливається від 2-3 днів до двох і більше тижнів. Довго протікає кишковий ієрсиніоз у дітей, який набуває хвилеподібного перебігу з ознаками дегідратації.

Гострий апендицит або термінальний ілеїт при ураженні ієрсиніями не відрізняється за перебігом від патологій, викликаних неспецифічною флорою. Ці стани можуть як розвинутися самостійно, так і мати вторинний характер, будучи результатом прогресування гастроінтестинальної чи іншої форми інфекції.

При генералізованій формі ієрсиніозу в дітей відзначається різноманітність симптоматики. Загальнотоксичний синдром інтенсивний, лихоманка досягає критичних меж. У переважній більшості випадків (80%) виражений артралгічний синдром, відзначаються катаральні явища (біль в горлі, риніт, кашель), на 2 – 3 день може відзначатися висип на долонях та підошвах (рідше в інших місцях). Диспепсичні явища можуть виникати на початковому етапі і рідко зберігаються в розпал захворювання. У половини дітей відзначається біль у животі (переважно внизу з права), у четверті – нудота, блювота і діарея. З прогресуванням інфекції збільшуються печінка і селезінка, а перебіг може ставати хвилеподібним і рецидивуючим. Подібна симптоматика може супроводжувати змішану форму ієрсиніозу.

Ускладнення ієрсиніозу

Ускладнення ієрсиніозу мають поліморфні прояви і викликають значну схильність до формування аутоімунних реакцій. Це можуть бути запальні захворювання органів (міокардит, гепатит, холецистит, панкреатит), хірургічні патології (спайкова хвороба, кишкова непрохідність, апендицит, перфорація стінки кишечника, перитоніт), захворювання нервової системи (менінгоенцефаліт), сечовидільної системи (гломерулонефрит) і опорно-рухового апарату (артрити, остеомієліти).

Діагностика ієрсиніозу

Виділення збудника можливе з фекалій, крові, жовчі, сечі, ліквору хворих, крім того, може бути здійснений бакпосів змивів зі слизової зіва, мокротиння. Збудник виявляється в змивах з об’єктів довкілля, предметів, з харчових продуктів. Однак бактеріологічна діагностика ієрсиніозу в дитини вимагає значного часу (нерідко до 30 днів). В якості експрес-аналізу застосовують реакції для визначення антигенів збудника в біологічних рідинах (за допомогою РКА, РЛА, РНІФ, ІФА).

Чутливість РКА підвищується при важкому перебігу та хронізації процесу. З 6-7 дня захворювання стають позитивними РА і РИГА, через 5-7 днів роблять повторний замір титру антитіл.

Дитині з ієрсиніозом може знадобитися консультація гастроентеролога, кардіолога, нефролога або невролога. При розвитку ускладнення призначається ЕКГ, Ехо-КГ, УЗД органів черевної порожнини.

Лікування ієрсиніозу в дітей

У сучасній клінічній практиці ієрсиніоз лікують стаціонарно, призначаючи пролонговані етіотропні засоби навіть при легких формах захворювання. Така тактика обумовлюється частотою хронізації інфекції у дітей та розвитку рецидивуючого характеру протікання.

Етіотропна терапія включає курс антибіотиків і фторхінолонів тривалістю на весь гарячковий період і 10-12 днів після його завершення. Пізніше призначення препаратів (після 3 днів клінічної симптоматики) не гарантує попередження ускладнень та хронізації інфекції.

Генералізовану форму захворювання в дітей лікують комплексно (призначають препарати різних груп антибактеріальних засобів), для профілактики рецидивів проводять заміну антибіотиків протягом курсу лікування.

Комплекс неспецифічних терапевтичних заходів вибирається залежно від стану хворої дитини та перебігу захворювання. За показаннями призначають дезінтоксикаційні розчини (гемодез, реополіглюкін, кристалоїдні суміші), антигістамінні препарати, протизапальні групи нестероїдних засобів, а при необхідності – преднізолон (нерідко використовують гормональні протизапальні засоби для місцевого застосування).

Також дітям може бути призначена вітамінотерапія, травні ферменти, пробіотики для корекції кишкового біоценозу, а також засоби для підвищення імунного захисту (імуномодулятори, людський імуноглобулін).

Прогноз при ієрсиніозі та профілактика інфекції

Незважаючи на різноманітність ускладнень і форм захворювання, перебіг цього інфекційного захворювання зазвичай доброякісний, летальні випадки вкрай рідкісні. Несприятливим прогнозом відрізняється ієрсиніозний сепсис, що закінчується смертю в половині випадків.

Профілактика ієрсиніозу передбачає дотримання особистої гігієни, в тому числі і гігієни харчування, а також санітарно-епідемічний контроль лікувально-профілактичних установ і закладів дитячого харчування. Важливими є контроль над якістю водяних джерел і дератизація населених пунктів.

Коментарів немає