Коклюш в дитини – як його лікувати та передбачити?


коклюш симптоми та методи лікування
– Характеристика збудника коклюшу
– Патогенез коклюшу у дітей
– Симптоми коклюшу в дитини
– Діагностика коклюшу
– Ускладнення від коклюшу в дітей
– Лікування коклюшу в дитини
– Прогноз та профілактика при коклюші

Кашлюк у дітей – це гостре інфекційне захворювання бактеріального походження, яке проявляється у формі спазматичних нападів кашлю на фоні катаральних симптомів. Зараження кашлюком дитини зазвичай відбувається аерозольним шляхом при тісному контакті з іншою хворою дитиною або дорослим. Інкубаційний період коклюшу складає 3-14 днів. Катаральний період захворювання нагадує своїми симптомами гострий фарингіт, що плавно переходить у розвиток характерних нападів спазматичного кашлю у дітей. Діти, які отримали щеплення від кашлюку, частіше всього хворіють стертою клінічною формою коклюшу. Діагностика цього захворювання базується на виявленні та виділенні палички кашлюку в мокротинні або мазках із зіву. Для лікування коклюшу в дітей найбільш ефективною є антибактеріальна терапія (макроліти та аміноглікозиди) з антигістамінними седативними препаратами та інгаляціями.

Характеристика збудника коклюшу

Коклюш у дітей викликає нерухомий аеробний грамнегативний кок Bordetella pertussis, який прийнято в медичній практиці називати кашлюковою паличкою. Це мікроорганізм є схожим за морфологічними характеристиками на збудник пара кашлюку, який представляє собою інфекцію Bordetella parapertussis з аналогічною але менше вираженою симптоматикою. Кашлюкова паличка виробляє термостабільний ендотоксин, дерматонекротоксин і трахеальний цитотоксин. Інфекція кашлюку є нестійкою до впливу факторів зовнішнього середовища, зберігає життєздатність протягом години при дії прямих сонячних променів і гине протягом 15 хвилин при підвищенні температури до 56 градусів. Також паличка кашлюку знищується дезінфікуючими препаратами і здатна кілька годин зберігає життєздатність в мокротинні.

Джерелом кашлюкової інфекції для дітей є хвора дитина або доросла людина. Контагіозний період включає останні дні інкубації і 5-6 днів після початку захворювання. Пік заразності припадає на момент максимально вираженою клініки. Епідеміологічну небезпеку становлять особи, які страждають стертими, клінічно маловиразними формами інфекції. Носійство коклюшу не буває тривалим, тому є епідеміологічно не значимим.

Коклюш між дітьми передається аерозольним повітряно-крапельним шляхом. Рясне виділення збудника відбувається при кашлі та чханні. Зважаючи на специфіку, аерозоль зі збудником поширюється на незначну відстань (не більше 2 метрів), тому зараження можливе лише у випадку тісного контакту. Оскільки у зовнішньому середовищі збудник не зберігається тривало, контактний шлях передачі не реалізується.

Діти мають високу сприйнятливість до цієї інфекції, тому коклюш вважається в основному дитячою інфекцією. Після перенесення захворювання у дітей формується стійкий довічний імунітет проти кашлюку, а отримані від матері трансплацентарні антитіла не забезпечують надійного імунного захисту. Тому в дорослих іноді зустрічаються випадки повторного захворювання на коклюш.

Патогенез коклюшу у дітей

Коклюшна паличка, потрапивши на слизову верхніх дихальних шляхів дитини, оселяється на війчастому епітелії, який покриває бронхи та гортань. Вглиб тканин ці бактерії не проникають не поширюються в організмі. Тому бактеріальні токсичні речовини викликають лише місцеве запалення.

Після загибелі бактерій утворюється ендотоксин, який є причиною характерного для коклюшу спазматичного кашлю. В процесі прогресування кашель набуває центрального ґенезу, тобто утворюється вогнище збудження у відповідному центрі довгастого мозку. Кашель у дітей при коклюші рефлекторно виникає у відповідь на різні подразники (дотик, сміх, біль, плач). Дія на нервовий центр може викликати початок аналогічних процесів в інших областях довгастого мозку, викликаючи дистонію судин, спазм, блювоту, підвищення артеріального тиску після нападів кашлю. В такий момент у дитини можуть бути тонічні або клонічні судоми.

Ендотоксин разом з ферментом бактерій сприяє зниженню імунітету дитини, що підвищує вірогідність розвитку вторинної інфекції, поширення збудника та, в окремих випадках, тривалого носійства.

Симптоми коклюшу в дитини

Інкубаційний період кашлюку в дитини може тривати від 3 до 20 днів. Захворювання зазвичай протікає із зміною кількох періодів: катарального, спазматичного та періоду одужання.

Катаральний період коклюшу у дітей починається поступово. У них з’являється незначний сухий кашель та нежить. При цьому риніт в дитини супроводжується в’язкими слизистими виділеннями. У цей період лихоманка та інтоксикація не спостерігаються, а температура тіла може підвищуватись до субфебрильних значень. Під час катарального періоду загальний стан дітей можна назвати задовільним. Потім кашель частішає та стає більш інтенсивним. Можуть навіть помічатися напади кашлю, особливо в нічний час. Тривалість цього періоду – від 5 до 15 днів.

Потім катаральний період плавно закінчується і настає період спазматичного кашлю, напади якого стають більш частими, а сам кашель стає більш інтенсивним, набуваючи судомного характеру. Провісниками нападу кашлю у дітей є першіння в горлі, неспокій та дискомфорт у грудях. У зв’язку із спастичним звуженням голосової щілини при вдиханні повітря чути свистячий звук. Напади кашлю представляють собою чергування свистячих вдихів та поштовхів кашлю. Важкість перебігу кашлюку визначається тривалістю та частотою нападів кашлю.

Як вже відмічалось, напади кашлю частішають в нічний час та зранку. Постійне напруження горла сприяє появі набряклості обличчя дитини та гіперемії. При цьому можуть з’являтись невеликі крововиливи під шкірою обличчя та на поверхні слизової ротоглотки. Температура тіла в дитини у спазматичний період зберігається в межах норми, а ознакою приєднання вторинної інфекції є лихоманка.

Період спазматичного кашлю триває близько 3-4 тижні. Потім захворювання переходить у фазу одужання. В цей період під час кашлю починається відхаркування мокротиння, напади рідшають, їх спазматичність знижується і поступово припиняється. Загальна тривалість цього періоду може складати від кількох днів до кількох місяців.

Стерта форма коклюшу у дітей буває в основному тільки у щеплених. В такому випадку спазматичні напади є менш вираженими, хоча тривалість кашлю може бути досить значною і важко піддаватись терапії. Спазми та блювання при стертій формі кашлюку відсутні.

Діагностика коклюшу

Для діагностики коклюшу у дітей застосовуються бактеріологічні методи, а саме: виділення збудника з мазка слизової оболонки дихальних шляхів або харкотиння (здійснюється бакпосів на живильне середовище). Паличку коклюшу висівають на середовище Борде-Жангу.

За допомогою РА, РСК, РНГА проводиться також серологічна діагностика, яка необхідна для підтвердження встановленого діагнозу, так як реакції стають позитивними не швидше ніж на другий тиждень перебігу судомного періоду, а в окремих випадках можуть давати негативний результат навіть в більш пізній період. Неспецифічні методи діагностики визначають ознаки інфекції (лімфоцитарний лейкоцитоз в крові). При цьому часто спостерігається незначне підвищення ШОЕ. У випадку підозри на ускладнення від кашлюку в дитини з боку органів дихання слід проконсультуватись в пульмонолога та зробити рентгенографію легень.

Ускладнення від коклюшу в дітей

Кашлюк найчастіше викликає ускладнення, які мають зв’язок з вторинною інфекцією. Найбільш поширеними ускладненнями при коклюші у дітей є наступні захворювання органів дихання: пневмонія, бронхіт, плеврит. Через шкідливу дію кашлюкових бактерій в дитини може також розвинутись емфізема. Важкий перебіг в окремих випадках може викликати ателектаз легенів та пневмотораксу. Досить часто серед ускладнень коклюшу відзначається гнійний отит. У випадку дуже інтенсивних нападів кашлю в дитини існує ймовірність розриву тканин черевної стінки і барабанних перетинок. В дуже малих дітей кашлюк може спровокувати розвиток бронхоектатичної хвороби.

Лікування коклюшу в дитини

Коклюш у дітей переважно лікують амбулаторно. При цьому хворим дітям рекомендують дихати вологим повітрям, збагаченим киснем при кімнатній температурі. Під час лікування дитині необхідно забезпечити повноцінне харчування, яке потрібно вживати частіше, але роздрібненими порціями. Не рекомендується створювати негативний вплив не нервову систему дитини. Якщо температура в дитини зберігається в межах норми лікарі радять більше часу проводити на свіжому повітрі, якщо на вулиці температура не нижча ніж 10 градусів морозу.

Під час катарального періоду найбільш ефективним є застосування антибіотиків (макролідів, аміноглікозидів, левоміцетину та ампіциліну) курсами тривалістю 1 тиждень при середніх терапевтичних дозах. В перші дні захворювання на кашлюк дитині разом з антибіотиками часто призначають ін’єкції спеціального гамаглобуліну.

Як патогенетичнй засіб хворій на коклюш дитині можуть також призначити антигістамінні препарати, які мають седативний ефект. Серед таких препаратів для дітей найбільшого поширення набув піпольфен. Слід зазначити, що дорослим в даному випадку призначають інші препарати, так як, наприклад, реланіум, седуксен, сибазон та ін. Під час судомного періоду, щоб полегшити силу нападів, дітям можуть бути виписані спазмолітики, а в більш складних випадках навіть нейролептики.

Протикашльові засоби та муколітики для лікування коклюшу зазвичай не використовуються, оскільки вони є неефективні, а препарати від кашлю з центральною дією при коклюші взагалі заборонені. Дітям рекомендована оксигенотерапія. Відчутний ефект спостерігається також при оксигенобаротерапіі. Паралельно з цим для підвищення ефективності лікування можна застосовувати інгаляції та фізіотерапевтичні методи.

Прогноз та профілактика при коклюші

Прогноз при кашлюку в дітей є завжди сприятливим. Летальні наслідки зустрічаються вкрай рідко і бувають лише при захворювання престарілих людей. Під час розвитку ускладнень можуть тривалий час зберігатись наслідки у формі хронічних захворювань легенів.

Профілактика коклюшу є плановою. Щеплення дітей відбувається з використанням вакцини АКДП. Щеплення від кашлюку, як правило, починають з 3-х місячного віку. При цьому вакцину вводять три рази з перервами у 6 тижнів. Дітям, які мають більше 3 років, щеплення не роблять.

Загальна профілактика передбачає заходи, що дозволяють виявити захворювання на ранніх етапах та проконтролювати стан здоров’я контактних осіб. Здійснюється профілактичне обстеження дітей у дитячих колективах, та самих працівників дитячих шкільних і дошкільних установ, лікувально-профілактичних закладів. При виявлені кашлюку дітей (або дорослих з вказаних груп) ізолюють від колективу на 25 днів, починаючи з дня появи рецидивів. Також проводяться в колективі спеціальні карантинні заходи.

Коментарів немає

Опитування

Чи повинна бути медицина платною?

Loading ... Loading ...