Лікування і симптоми дифтерії у дітей


дифтерія лікування профілактика симптоми щеплення
– Дифтерійний токсин і ризик зараження
– Симптоми дифтерії та перебіг захворювання
– Діагностика дифтерії у дітей
– Лікування дифтерії у дітей
– Можливі ускладнення при дифтерії
– Щеплення та профілактика

Дифтерія в дитини – це небезпечна інфекційна хвороба, яка створює загрозу для життя. Захворювання має форму гострого запалення, що уражає верхні дихальні шляхи. Приблизно в 90 % випадків запальний процес розпочинається з глотки і носа, хоча іноді дифтерія у дітей може розпочатися з пошкодження шкіри або очей. Під час перебігу дифтерії найбільша загроза створюється не самим запальним процесом, а токсичними речовинами, що виділяються бактеріями. Продукти життєдіяльності збудників дифтерії негативно впливають на нервову і серцево-судинну систему.

Дифтерію у дітей викликають грам позитивні бактерії Corynebacterium diphteriae, що мають форму паличок зі специфічним колбоподібним потовщенням на кінців. Під час аналізу мазків можна спостерігати попарне V-подібне розміщення цих паличок одна відносно одної. Під час свого життя бактерії дифтерії виробляють фермент нейрамінідазу і дифтерійний токсин, а також ряд інших активних токсинів.

За виділення токсину дифтерійними паличками відповідає спеціальний ген tox. Під час своєї життєдіяльності палички дифтерії можуть втрачати цей ген, позбуваючись таким чином можливості виділяти токсичні речовини. Буває і навпаки – початково нетоксичні штами набувають патогенних властивостей, хоча такі випадки зустрічаються дуже рідко.

Зараження дитини дифтерією в основному відбувається повітряно-крапельним шляхом. При цьому інфекція може передатись як від хворих, так і від здорових людей, які є носіями інфекції. Значно рідше бувають випадки зараження через побутові предмети і засоби гігієни.

Дифтерійний токсин і ризик зараження

Найбільша сприятливість до зараження дифтерією у дітей віком від 2 до 7 років, хоча досить часто захворювання зустрічається також в підлітків та дорослих. Найвища степінь ймовірності зараження виникає при контакті з хворими на дифтерію гортані, носа, зіва, оскільки вони активно виділяють збудників дифтерії разом з повітрям при чханні та диханні. Люди, у яких виявлено дифтерію шкіри або очей, можуть поширювати інфекцію під час контактування з предметами. Слід зазначити, що здорові носії бактерій дифтерії є менш небезпечними в аспекті зараження, але відсутність у них симптомів захворювання створює також небезпеку, оскільки виявити таких людей можливо лише під час масового диспансерного огляду. Тому дуже часто спалахи захворювання розпочинаються від здорових носіїв інфекції. Також необхідно врахувати, що інкубаційний період дифтерії в дітей становить від 2 до 10 днів, тобто, від моменту передачі інфекції до прояву перших ознак хвороби.

Токсична речовина, яка виділяється дифтерійними паличками, містить декілька компонентів, одним з яких є фермент гіалуронідази. Ця сполука знищує гіалуронову кислоту в капілярах і підвищує їх проникність, в результаті чого відбувається витікання з судин в ооточуючі тканини плазми крові з білком фібриногену. Наступний токсичний компонент – некротоксин. Ця речовина знищує клітини епітелію і забирає у них фермент тромбокінази, що перетворює фібриноген у фібрин і покриває тканини плівкою. Під час впливу дифтерійного токсину на мигдалини піднебіння, що вкриті товстим шаром епітеліальних клітин, утворюється фібринна плівка, що входить в глибину епітелію мигдалин та щільно з ним сполучається.

Третій (основний) токсин дифтерійної палички блокує процес дихання клітин та утворення молекул білка. Найбільшої шкоди він завдає капілярам, нервовим клітинам та клітинам міокарда, що може призвести до розвитку токсичного міокардиту і дистрофії міокарда, а пошкодження капілярів може викликати інфекційно-токсичний шок в дитини. Також слід додати, що ця токсична речовина викликає призводить до загального отруєння організму.

Симптоми дифтерії та перебіг захворювання

Дифтерія зіва у дитини, як правило, починається з незначного збільшення температури, відчуття болю при ковтанні, набряклості та почервоніння, утворення на їх поверхні нальоту у вигляді плівки, потовщення верхніх шийних лімфовузлів. Наліт на мигдалинах протягом перших днів перебігу дифтерії в дитини має білий відтінок, а пізніше він стає жовтуватим або сірим. Приблизно через 7 – 10 днів дифтерія закінчується одужанням (у дітей, що пройшли щеплення) або набуває більш важкої форми з виразною інтоксикацією, що викликана впливом дифтерійних токсинів.

Токсична дифтерія в дитини завжди має дуже важкий і складний перебіг. Температура тіла може підвищуватися до 40,0 – 41,0 градусів, у дитини виникає сонливість, вона відчуває сильні головні болі та апатію. Діти відчувають сухість у роті, їх шкіра набуває блідого відтінку, також можливий біль у животі та періодичне блювання. Мигдалики сильно набрякають і це іноді призводить до повного перекриття глотки. Крім цього набряк поширюється на тверде і м’яке піднебіння, носоглотку, голос дитини змінюється а дихання ускладнюється. При цьому наліт поширюється по всій поверхні ротоглотки. Типовим симптомом токсичної дифтерії зіва у дітей є набряк на шиї підшкірної клітковини, а в окремих випадках навіть грудної клітки. Від набряку шкіра дитини набуває желеподібної м’якості, а шийні верхні лімфовузли стають болючими і значно збільшуються у розмірах.

Дифтерія носа у дітей супроводжується зазвичай трохи підвищеною температурою. При цьому інтоксикація не спостерігається. З носа дитини виділяються кров’янисто-гнійні або серозно-гнійні виділення. На щоках, поверхні носа, підборідді та лобі дитини можна розрізнити так звані мокрі ділянки та сухі скоринки. У носі утворюються плівкоподібний наліт. Під час перебігу цієї форми дифтерії в дитини можуть уражатися й носові пазухи.

Дифтерія ока в дитини виглядає як звичайний кон’юнктивіт з типовим набряком кон’юнктиви, незначною гіперемією, при незначних серозно-гнійних виділеннях з кон’юнктивального мішка. Плівкова форма захворювання супроводжується виразним набряком повік з утворенням на кон’юнктиві плівкового нальоту сіруватого відтінку, що важко знімається. При токсичній дифтерії ока у дітей також можна спостерігати набряк клітковини очниць.

При дифтерії шкіри тривалий час не гояться ушкодження шкіри, виникає гіперемія, на поверхні шкіри утворюється брудно-сірий наліт, спостерігається щільна інфільтрація шкіри навколо очей.

Діагностика дифтерії у дітей

Діагностика дифтерії у дітей передбачає проведення аналізів та огляд лікарем. Під час огляду дитини діагноз дифтерія встановлюється в основному при наступних ознаках: утворення характерної плівки, свистячий звук під час вдихання і видихання повітря, ускладнене дихання і гавкаючий кашель, що не типовий для ангіни та інших захворювань. Значно важче встановити діагноз дифтерія в дитини, якщо захворювання протікає у легкій формі. Зазвичай застосовуються перелічені нижче методи.

Загальний аналіз крові – дозволяє встановити ознаки гострого запалення.

Дослідження мазка (застосовується мікроскоп) – визначають відповідний тип бактерій, у даному випадку Corynebacterium diphteriae.

Бактеріологічне дослідження – застосовується посів біологічного матеріалу на поживне середовище для культивації колоній бактерій.

Встановлення титру (рівня) антитоксичних антитіл – забезпечує диференціальну діагностику з дифтерією та іншими захворюваннями.

Серологічні дослідження – виявлення у сироватці крові специфічних антитіл із застосуванням методики ІФА, РПГА і т.п.

Під час встановлення діагнозу дифтерію зіва у дітей необхідно також відрізнити від лакунарної та фолікулярної форм тонзиліту, сифілітичної та грибкової ангіни (Симановського-Венсана), інфекційного мононуклеозу, епідемічного паротиту (свинки), паратонзилярного абсцесу і лейкозу. Крім цього при захворюванні дітей дифтерією потрібно також виключити діагноз помилкового крупа.

Лікування дифтерії у дітей

Незалежно від форми, типу і важкості дифтерії, всі діти підлягають негайній госпіталізації в інфекційне відділення лікарні. Для лікування дифтерії у дітей застосовуються перераховані нижче методи.

Дієта, що передбачає вживання необхідної кількості калорій та вітамінів. Всі продукти повинні проходити ретельну термічну обробку.

Етіотропна терапія, що націлена на ліквідацію причин захворювання. Дітям вводять протидифтерійну сироватку, частота і дози якої регулюються залежно від форми і важкості перебігу захворювання. Якщо в дитини легка форма дифтерії, сироватку вводять внутрім’язово один раз у кількості 20 000 – 40 000 МО, при середній важкості – одноразово у кількості 50 000 – 80 000 МО, а при потребі ще раз в такій же кількості через добу. Для лікування важких форм дифтерії у дітей сумарна кількість сироватки може бути збільшена до 90 000 – 120 000 МО (іноді навіть до 150 000 МО при ДВС-синдромі або інфекційно-токсичному шоку). Загальна схема введення передбачає застосування відразу 2/3 загальної дози. При цьому за першу добу лікування загалом вводять 3/4 загальної кількості сироватки.

Антибіотики для дітей при дифтерії можуть застосовуватись різні. Для лікування легких форм використовується рифаміцин, еритроміцин, а при середніх і важких формах хвороби застосовуються ін’єкції цефалоспоринів та пеніцилінів. Загалом курс лікування дифтерії антибіотиками триває від 10 до 14 днів. Слід зазначити, що використання антибіотиків не впливає на токсини, які виробляються дифтерійними бактеріями, однак допомагає зменшити їх кількість.

Локальне лікування – різного роду полоскання горла і зрошення його спеціальними препаратами.

Дезінтоксикаційна терапія – полягає у використанні глюкозо-сольових розчинів. При цьому враховується добова потреба дитини у рідині та рівень втрати рідини організмом при середньоважкій та важків формах дифтерії.

Глюкокортикостероїди – застосовуються для лікування середньоважких і важких форм.

Для лікування носіїв бактерій використовуються такі антибіотики, як еритроміцин, тетрацикліни (від 9 років) та цефалоспорин. При цьому також проводиться загальнозміцнююча терапія з ліквідацією вогнищ інфекції.

Можливі ускладнення при дифтерії

До найбільш небезпечного ускладнення дифтерії, що впливає на серцево-судинну систему, слід віднести міокардит, який викликає порушення серцевого ритму.

Внаслідок ураження периферичних і черепних нервів можливі також неврологічні ускладнення у дітей, які можуть проявлятись у формі косоокості, паралічу акомодації, парезів кишок. При важких формах дифтерії можливий також параліч м’язів діафрагми та дихальних м’язів.

До вторинних ускладнень дифтерії потрібно віднести такі небезпечні патологічні прояви, як емболії та тромбози (внаслідок порушення мозкового кровообігу), набряк головного мозку, метаболічну енцефалопатію, дифтерійний гепатит, інтоксикацію нирок, ДВС-синдром та інфекційно-токсичний шок. Також необхідно підкреслити, що при токсичній формі дифтерії у дітей може виникнути гостра серцево-судинна, ниркова, поліорганічна і дихальна недостатність.

До неспецифічних ускладнень при дифтерії можна віднести такі захворювання, як пневмонія, отит і паратонзилярний абсцес.

Щеплення та профілактика

Щеплення від дифтерії виконують ін активованим токсином (анатоксином). Після введення препарату в організмі дитини починають утворюватись антитіла до дифтерійного токсину (не до Corynebacterium diphteriae).

Дифтерійний анатоксин застосовується при виготовленні комбінованої вакцини АКДП (від коклюшу, дифтерії та правця). Крім цього застосовуються вакцини АДС (від дифтерії та правця) та АДП-М. Також в Україні застосовуються імпортні препарати для щеплення дітей проти дифтерії. Наприклад, широко використовуються вакцини марок Тетракоки і Тетраксім компанії SanofiPasteur, а також Пентаксим (від дифтерії, коклюшу, правця, поліомієліту і гемофільної інфекції).

За українським календарем вакцинації щеплення дітей віком до 1 року проводиться в 3 – 6 місяців. Після цього у 18 місяців виконується повторна вакцинація. Наступні щеплення від дифтерії дітям проводять в 7 та 14 років. Потім період ревакцинації протягом життя складає 10 років.

Коментарів немає