Лімфаденіт у дітей – лікування та профілактика


лімфаденіт причини та лікування – Класифікація лімфаденіту
– Причини лімфаденіту у дітей
– Симптоми лімфаденіту в дитини
– Діагностика лімфаденіту
– Лікування лімфаденіту в дітей
– Профілактика лімфаденіту

Лімфаденіт в дитини представляє собою запальне захворювання лімфатичних вузлів, яке відбувається внаслідок місцевих або загальних патологічних змін в організмі. Під час серозного лімфаденіту у дітей спостерігається ущільнення, збільшення та болючість лімфовузлів. При гнійному лімфаденіті присутні місцеві (набряки, гіперемія) та загальні симптоми (лихоманка, загальне погіршення самопочуття). Діагноз лімфаденіт встановлюється дітям під час клінічного огляду, УЗД, загального аналізу крові та пункції лімфовузлів. Для лікування цього захворювання у дітей використовуються консервативні методи (дезінтоксикаційна, десенсибілізуюча, антибактеріальна терапія, УВЧ і місцеві аплікації). Також може застосовуватись хірургічне втручання з метою дренування вогнища гнійного запалення при обов’язковій ліквідації джерела інфекції.

Лімфаденіт у дітей – це запальне захворювання неінфекційного або інфекційного характеру в лімфовузлах – периферичних органах лімфатичної системи. Щодо частоти випадків, це захворювання займає одне з провідних місць у педіатрії. Причиною цього в основному є функціональна незрілість лімфатичної системи у дітей. Слід зазначити, що найчастіше лімфаденітом хворіють діти віком 1-6 років, причому захворювання протікає більш бурхливо, ніж в дорослих. Важливо пам’ятати, що лімфаденіт в дитини може виникнути повторно, ускладнюючи перебіг інших запальних та інфекційних захворювань. У зв’язку з цим збільшення лімфатичних вузлів часто спостерігають різні дитячі лікарі: педіатри, отоларингологи, хірурги, дитячі стоматологи, ревматологи та імунологи.

Класифікація лімфаденіту

Залежно від типу збудника виділяють неспецифічний і специфічний лімфаденіт у дітей, який може мати гострий (до 2-х тижнів), підгострий (від 2-х до 4-х тижнів) або хронічне (більше місяця) перебіг.

За характером запальних змін лімфатичних залоз у дітей розрізняють серозні (інфільтраційні), гнійні, некротичні (з розплавленням вузлів) лімфаденіти і аденофлегмони.

За вогнища ураження лімфаденіти у дітей поділяють на регіонарні (шийні, підщелепні, пахвові, пахові і т. Д.) Та генералізовані; за етіологічним фактору – одонтогенні (пов’язані з патологією зубо-щелепної системи) і неодонтогенні.

Причини лімфаденіту у дітей

Розвиток і ріст лімфоїдних утворень в дитини продовжується приблизно до 10 років. Під час розвитку лімфатичної системи у дітей спостерігається підвищена сприйнятливість до багатьох інфекцій, що пояснюється недосконалістю бар’єрно-фільтраційної функції. При цьому лімфовузли, що представляють собою елементи імунного захисту, дуже часто залучаються в різноманітні патологічні процеси, які відбуваються в організмі дитини. Вони захоплюють та розпізнають чужорідні тіла у вигляді токсинів, бактерій та продуктів розпаду тканин, перешкоджаючи при цьому їх розповсюдженню по організмі з місцевих вогнищ.

Лімфаденіт в дитини зазвичай має неспецифічний генез. Основними збудниками захворювання є такі гноєтворні мікроорганізми, як стрептококи і стафілококи. Під час перебігу лімфаденіту в дитини завжди визначається первинне джерело хронічного або гострого гнійного запалення, з якого інфекція потрапляє в лімфовузли з потоком крові або струменем лімфи.

Причиною більш ніж у 70 % випадків цього захворювання є запальні процеси ЛОР-органів: ангіна, тонзиліт, отит, синусит. Лімфаденіт у дітей досить часто спостерігається при інфекціях слизових оболонок та шкіри: гнійні рани, фурункули, піодермія, стоматит, екзема. Також захворювання може супроводжувати перебіг таких вірусних і бактеріальних інфекцій, як дифтерія, скарлатина, грип, вітрянка, паротит і кір. Зазвичай спалахи лімфаденіту серед дітей відзначаються в восени та взимку, коли зростає кількість випадків інфекційних хвороб та частішають загострення хронічних захворювань.

В дітей віком від 6 років лімфаденіт часто виникає на тлі запальних захворювань зубів та щелепної системи: пульпіту, карієсу, остеомієліту, періодонтиту. Важливо пам’ятати, що поява ознак лімфаденіту в дитини може спостерігатись навіть після зникнення або протягом згасання первинного патологічного процесу.

Основною причиною специфічного лімфаденіту в дитини може бути інфекційне захворювання з типовим ураженням лімфатичних вузлів: інфекційний мононуклеоз, туберкульоз, актиномікоз, бруцельоз та ін. Інколи захворювання лімфатичної системи в дитини може бути пов’язане з такими хворобами крові, як хронічний або гострий лейкоз. Також причиною лімфаденіту можуть бути пухлини лімфоїдних тканин лімфосаркома та лімфогрануломатоз, або навіть травми самих лімфовузлів.

Дуже часто лімфаденіт буває в дітей з лімфатико-гіпопластичним діатезом. Такі діти часто хворіють гострими респіраторними захворюваннями, які супроводжуються супутніми герпевірусними інфекціями та хронічними хворобами кишково-шлункового тракту.

Симптоми лімфаденіту в дитини

Зазвичай у дітей при лімфаденіті уражаються лімфовузли шиї та області обличчя: підщелепні, шийні, щічні, привушні, завушні та потиличні. Рідше спостерігається ураження пахових лімфовузлів.

Протягом перших трьох діб серозної стадії гострого неспецифічного лімфаденіту діти скаржаться на болі, реґіонарні лімфовузли помітно збільшуються та стають щільними на дотик. При цьому їх рухливість не втрачається. Не спостерігається і розвиток місцевої шкірної реакції. В загальному стан та самопочуття дітей не погіршуються, а температура не підіймається вище субфебрильних значень.

На 3-6 добу відбувається перехід гострого лімфаденіту в гнійну стадію. В цей період проявляються виразні місцеві ознаки та різко погіршується в дитини самопочуття. Виникають симптоми інтоксикації: висока температура, озноб, загальна слабкість, головний біль, безсоння та погіршення апетиту. У місцях, де знаходяться уражені лімфовузли, дитина відчуває сильні стріляючі або тягнучі болі, виникають набряки шкіри та місцева гіперемія. Під час цього періоду ймовірний розвиток аденофлегмони, що супроводжується флуктуацією та поширенням запального процесу за межі лімфовузла. При цьому аденофлегмони щелепно-лицьової області у дітей інколи ускладнюються сепсисом, медіастинітом і тромбозом кавернозного синуса.

Хронічний лімфаденіт в дитини інколи розвивається первинно у випадку, якщо збудниками захворювання є слабовірулентні мікроорганізми, або є наслідком гострої форми захворювання. Під час хронічного лімфаденіту лімфовузли збільшуються та їх рухливість обмежується. На дотик вони не болючі, але досить щільні. При такій формі захворювання самопочуття дитини не погіршується і нагноєння відбувається досить рідко. При ураженні дитини хронічною інфекцією має місце уповільнений лімфаденіт, при якому поступово руйнуються та заміщуються грануляційною тканиною лімфовузли.

Туберкульозний лімфаденіт у дітей характеризується тривалим перебігом та в основному обмежується шийною групою лімфовузлів, які утворюють безболісний, щільний пакет, що нагадує ошийник. Ця форма лімфаденіту в дитини може ускладнитись казеозним розпадом, рубцевими змінами шкіри та утворенням свищів.

Специфічний лімфаденіт, який часто є пов’язаний з щепленням від туберкульозу, виникає найчастіше в дітей із зміненою або низькою загальною реактивністю, та проявляється у формі хронічного казеозного ураження пахвових лімфовузлів. Генералізований лімфаденіт в дитини діагностується при наявності дисемінованого туберкульозу і туберкульозної хронічної інтоксикації. Це захворювання супроводжується специфічним фіброзуванням вузлів.

Діагностика лімфаденіту

Діагностика лімфаденіту в дитини складається з ретельного фізикального обстеження, дослідження аналізу крові, оцінки анамнезу та клінічної картини захворювання, УЗД лімфовузлів та ряду інших диференційних досліджень. Виявлення захворювання в дитини іноді може потребувати огляду різними фахівцями дитячої медицини: педіатром, отоларингологом, інфекціоністом, фтизіатром, хірургом, гематологом.

Під час проведення діагностики лікарі встановлюють етіологію захворювання та визначають первинне джерело гнійного запалення. Додатковими методами діагностування туберкульозного лімфаденіту в дітей є рентгенографія грудної клітки, туберкулінові проби, макпосів матеріалу та діагностична пункція. Якщо є підозра онкологічного захворювання, тоді проводиться біопсія лімфатичних вузлів з гістологічним та цитологічним дослідженням тканини.

Диференціальна діагностика лімфаденіту в дітей виконується з флегмоною, пухлинами слинних залоз, защемленням пахової грижі, метастазами злоякісних новоутворень, остеомієлітом, а також з такими системними захворюваннями, як лейкоз, саркоїдоз, дифузною патологією сполучної тканини (дерматоміозит, ювенільний ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак).

Лікування лімфаденіту в дітей

Методика лікування лімфаденіту в дитини визначається типом захворювання, його стадією, силою інтоксикації, та передбачає купірування інфекційно-запальних процесів в лімфовузлах з одночасною ліквідацією первинного вогнища.

При хронічному неспецифічному та гострому серозному лімфаденіті лікарі використовують консервативне лікування із застосуванням антибіотиків (пеніцилін, цефалоспорини, макроліди), десенсибілізуючих препаратів. Також паралельно проводиться місцеве лікування за допомогою мазі Вишневсього, УВЧ, сухого тепла. Разом з цим дітям призначають загальнозміцнюючі препарати, вітаміни, глюконат кальцію, імуностимулятори.

Якщо лікування не дає очікуваного ефекту або при переході захворювання в гнійну стадію, пацієнта госпіталізують та застосовують хірургічні методи у формі екстреного розтину і санації вогнища гнійного запалення. При некротичному лімфаденіті лікарі виконують кюретаж порожнини і при потребі видаляють лімфовузол. Під час післяопераційного періоду дитині призначається комплексна дезінтоксикаційна і протизапальна терапія. Терапія специфічного туберкульозного лімфаденіту в дітей виконується виключно у спеціалізованих лікувальних закладах.

Профілактика лімфаденіту

У випадку своєчасної діагностики та адекватного лікування прогноз захворювання у дітей є сприятливим, а у випадку тривалого хронічному перебігу є ймовірність заміщення лімфоїдної тканини сполучною. В окремих випадках при ураженні лімфовузлів може розвинутись лімфостаз – порушення відтоку лімфи.

Профілактика розвитку лімфаденіту в дітей зводиться до своєчасного усунення джерела хронічної інфекції, яке в свою чергу передбачає своєчасне лікування зубів, гнійних уражень шкіри, травм, а також покращення місцевого та загального імунітету.

Коментарів немає

Опитування

Чи повинна бути медицина платною?

Loading ... Loading ...