Нетримання сечі в дитини – причини та методи лікування


в дитини нетримання сечі – Причини нетримання сечі у дітей
– Класифікація нетримання сечі у дітей
– Симптоми нетримання сечі в дитини
– Діагностика нетримання сечі
– Лікування нетримання сечі у дітей
– Профілактика нетримання сечі

Нетримання сечі в дітей пов’язане з розладом довільного сечовипускання та нездатністю дитини контролювати процес сечовипускання. Захворювання характеризується неможливістю накопичувати і утримувати сечу, що супроводжується мимовільним сечовипусканням під час сну або протягом дня. Для з’ясування причин нетримання сечі дітям проводиться урологічне (УЗД сечової системи, цистоскопія, рентгенографія нирок і сечового міхура, електроміографія, урофлоуметрія) та неврологічне (ЕЕГ, ЕхоЕГ, РЕГ) обстеження. Лікування нетримання сечі в дитини проводиться з урахуванням причин і може включати медикаментозну терапію, фізіотерапію, психотерапію та інші методи.

Нетримання сечі в дитини – це постійне мимовільне (неусвідомлене) сечовипускання в денний або нічний час. Цим захворюванням страждає від 8 до 12% дітей, а найбільш поширеною формою нетримання сечі в дитячому віці є енурез. Поліетиологічна природа нетримання сечі робить цю проблему актуальною для ряду педіатричних дисциплін, таких як дитяча неврологія, дитяча урологія, дитяча психіатрія.

У дітей віком до 1,5-2 років нетримання сечі вважається фізіологічним явищем, пов’язаним з незрілістю соматовегетативних регуляторних механізмів. Повністю навички затримки сечовипускання при наповненні сечового міхура формуються в дитини до 3-4 років. Однак, якщо до цього періоду навички контролю сечовипускання не встановились, слід шукати інші причини, що зумовлюють захворювання. Нетримання сечі у дітей є соціальною та гігієнічною проблемою, яка часто призводить до розвитку психопатологічних розладів, що вимагають тривалого лікування.

Причини нетримання сечі у дітей

Нетримання сечі в дитини може бути обумовлено порушенням нервової регуляції функції тазових органів внаслідок органічних уражень головного та спинного мозку: травм (черепно-мозкових, хребетно-спинномозкових), пухлин, інфекцій (арахноидита, миелита та ін.), ДЦП. Часто цим порушенням страждають діти, які мають різні психічні захворювання (олігофренію, аутизм, шизофренію, епілепсію).

Нетримання сечі у дітей може бути обумовлено анатомічними порушеннями розвитку сечостатевої системи. Так, органічну основу захворювання може складати незарощення урахуса, ектопія устя сечоводів, екстрофія сечового міхура, гіпоспадія, епіспадія, інфравезикулярная обструкція та ін.

В деяких випадках нетримання сечі в дитини може виникати на фоні синдрому нічних апное, ендокринних захворювань (цукрового діабету, нецукрового діабету, гіпотиреозу, гіпертиреозу), прийому лікарських препаратів (антиконвульсантів або транквілізаторів).
Власне енурез в дітей є мультифакторіальною проблемою. Він може мати спадкову природу. Доведено, що якщо обоє батьків в дитинстві страждали нетриманням сечі, ймовірність енурезу в дитини становить 77%, якщо ж розладом сечовипускання страждав тільки один з батьків – тоді 44%.

Найбільш часто розвиток нетримання сечі у дітей (енурезу) зв’язується з затримкою дозрівання нервової системи дитини внаслідок несприятливого перебігу перинатального періоду. Незрілість ЦНС може бути обумовлена загрозою переривання вагітності, гестозом, анемією вагітною, маловоддям, багатоводдям, внутрішньоутробною інфекцією, гіпоксією плода, асфіксією при пологах, родовою травмою. Надалі у таких дітей зазвичай формується нейрогенна дисфункція сечового міхура. Нетриманням сечі досить часто страждають гіперактивні діти.

В окремих випадках нічне нетримання сечі у дітей пояснюється порушенням ритму секреції антидіуретичного гормону (вазопресину). Внаслідок недостатньої концентрації вазопресину в плазмі в нічний час нирки виділяють великий об’єм сечі, що переповнює сечовий міхур і призводить до мимовільного сечовипускання.

Нетримання сечі може супроводжувати урогенітальним захворювань (піелонефрит, цистит, уретрит, вульвовагініт у дівчаток, баланопостит у хлопчиків, міхурово-сечовідний рефлюкс, нефроптоз, піелоектазії), глистяна інвазія. Підвищеній збудливості сечового міхура і нетриманню сечі в дитини можуть також сприяти такі алергічні захворювання, як кропив’янка, атопічний дерматит, бронхіальна астма, алергічний риніт.

У дітей, особливо дошкільного віку, нетримання сечі може мати стресову природу. Досить часто психотравмуючою ситуацією виступає розлучення батьків, смерть близької людини, конфлікти в сім’ї, глузування однолітків, перевід в іншу школу або дитячий садок, зміна місця проживання, народження в сім’ї ще однієї дитини. Останнім часом в числі причин, що сприяють енурезу, педіатрами називається широке застосування одноразових підгузників, які затримують формування умовного рефлексу на сечовипускання в дитини. Але в більшості випадків захворювання провокується сукупністю позначених факторів.

Класифікація нетримання сечі у дітей

У випадку, якщо мимовільне закінчення сечовипускання відбувається через уретру, говорять про везикальне нетримання; якщо ж сеча виділяється через інші неприродні канали (наприклад, сечостатеві та сечокишкові свищі), такий стан розцінюється як екстравезикальне нетримання сечі. Надалі ми розглянемо лише форми везикального нетримання сечі у дітей.

В дитячій урології прийнято розмежовувати неутримання та нетримання сечі. У першому випадку дитина відчуває позиви на сечовипускання, але не може утримати сечу, а в другому – дитина не контролює сечовипускання, бо не відчуває позиви. Якщо нетримання сечі трапляється уві сні (в дітей від 4 років не рідше 2 разів на місяць) при відсутності психічних захворювань та анатомо-фізіологічних дефектів урогенітальної сфери, лікарі ведуть мову про енурез (нічний або денний).

Нетримання сечі в дитини може мати первинний і вторинний характер. Під первинним розуміється затримка формування фізіологічного рефлексу становлення і контролю сечовипускання. Зазвичай це відбувається на тлі нервово-психічних розладів або органічних порушень сечовидільної системи. До випадків вторинного (набутого) захворювання належать ситуації, коли навик гальмування сечовипускання втрачається після періоду контролю за сечовипусканням понад 6 місяців. Вторинне нетримання сечі може мати психогенне, травматичне та інше походження.

За механізмом розвитку нетримання сечі в дітей може бути імперативним, рефлекторним, стресовим, від переповнення сечового міхура, комбінованим.

При імперативному (наказовому) нетриманні сечі дитині не вдається контролювати сечовипускання на рівні позиву. Даний розлад, як правило, зустрічається у дітей з гіперрефлекторного формою нейрогенного сечового міхура.

Нетримання сечі в дитини від стресу розвивається у зв’язку із зусиллями, що супроводжуються різким підвищенням внутрішньочеревного тиску (кашлем, сміхом, чханням, підняттям важких предметів і т.п.). Такий тип найчастіше зумовлений функціональною слабкістю м’язів тазового дна і уретрального сфінктера.

До рефлекторного нетримання сечі в дитини призводить роз’єднання коркових та спинальних центрів, що регулюють функцію тазових органів, включаючи довільне сечовипускання. У цих випадках відзначається мимовільне закінчення сечовипускання по краплях або невеликими порціями.

Парадоксальна ішурія, або нетримання, пов’язане з переповненням сечового міхура, може бути малого (до 150 мл), середнього (150-300 мл) та великого об’єму (від 300 мл). Дане порушення характеризується мимовільним виділення сечі внаслідок переповнення і надмірного розтягу сечового міхура в дитини з гіпорефлекторним нейрогенним сечовим міхуром та інфравезикальною обструкцією.

Симптоми нетримання сечі в дитини

Нетримання сечі у дітей може бути самостійним незалежним захворюванням, або порушення, що зустрічається при різних нозологічних формах. Такий розлад буває постійним або періодичним, повторюватись тільки уві сні, під час сміху, бігу, мати характер невеликого підтікання сечі або повного спонтанного випорожнення сечового міхура.

У дітей з таким порушенням часто відзначаються супутні захворювання: рецидивуючі інфекції сечовивідних шляхів, запори або енкопрез. Внаслідок постійного зіткнення шкіри з сечею нерідко виникає дерматит, гнійничкові ураження.

Дітей з енурезом характеризує емоційна лабільність, замкнутість, ранимість або запальність, дратівливість, відхилення в поведінці. Такі діти можуть страждати заїканням, бруксизмом, порушеннями сну, говорінням уві сні. Типові вегетативні симптоми: тахікардія або брадикардія, пітливість, ціаноз та похолодання кінцівок.

Діагностика нетримання сечі

Спеціалізоване обстеження дітей з нетриманням сечі спрямоване, насамперед, на з’ясування причин даного стану. Тому в діагностичному пошуку може брати участь команда дитячих фахівців, що включає педіатра, дитячого уролога або дитячого нефролога, дитячого гінеколога, невролога, психіатра та психолога. Дослідження соматичного статусу передбачає збір докладного анамнезу, оцінку загального стану, огляд поперекової області, промежини, зовнішніх статевих органів.

На етапі уронефрологічного обстеження оцінюється добовий ритм сечовипускань, проводяться лабораторні дослідження (загальний аналіз сечі, бактеріологічний посів сечі, проба Зимницького, Нечипоренко та ін.), урофлоуметрія, УЗД нирок та сечового міхура, оглядова та екскреторна урографія. При нестачі інформації виконуються інвазивні діагностичні процедури: цистометрія, цистоскопія, профілометрія уретри, електроміографія м’язів сечового міхура, уретроцистоскопія.

Дітям з обтяженим перинатальним анамнезом необхідна оцінка неврологічного статусу з дослідженням ЕЕГ, ЕхоЕГ, РЕГ, виконанням краніографії. При підозрі на аномалії розвитку хребта показано проведення рентгенографії, КТ або МРТ попереково-крижового відділу хребта, електронейроміографія.

Лікування нетримання сечі у дітей

Залежно від виявлених етіологічних факторів, лікування нетримання сечі у дітей проводиться диференційовано. При вроджених вадах розвитку сечовивідних шляхів виконується їх хірургічна корекція (пластика уретри, сфінктеропластика, ушивання свища сечового міхура та ін.). У разі виявлення запальних захворювань призначаються курси консервативного лікування уретриту, циститу, пієлонефриту. Лікування дітей з психічними розладами та психогенним нетриманням сечі проводиться дитячими психіатрами та психологами за допомогою медикаментозної терапії, психотерапії. Якщо причиною розладу служить недостатня зрілість нервової системи, призначаються курси ноотропних препаратів.

Важливу роль у лікуванні будь-яких видів нетримання сечі мають режимні моменти, а саме: виключення стресових ситуацій, створення доброзичливої атмосфери, обмеження вживання рідини на ніч, примусове пробудження дитини для висадження на горщик.

При лікуванні різних форм нетримання сечі ефективними є фізіотерапевтичні методи: дарсонвалізація, діатермія, електрофорез, електросон, магнітотерапія, ІРТ, електростимуляція сечового міхура, транскраніальна електростимуляція.

Профілактика нетримання сечі

Багатоплановість профілактичних заходів, спрямованих на запобігання таким розладам у дітей, обумовлена поліетиологічністю порушення. Загальні рекомендації включають дотримання режиму сну та неспання, своєчасне привчання дитини до горщика, санітарно-гігієнічне виховання дітей, нормалізацію психологічного клімату. Також необхідно своєчасно лікувати інфекції сечових шляхів, аномалії сечостатевої системи та інші супутні захворювання. Дуже важливу роль відіграє сприятливий перебіг вагітності. А саме основне, ні в якому разі не слід дорікати дітям за нетримання сечі, бо це, як правило, викликає в дітей почуття сорому і неповноцінності.

Коментарів немає

Опитування

Чи повинна бути медицина платною?

Loading ... Loading ...