Орнітоз в дитини – причини, способи профілактики та лікування


лікування орнітозу методи – Причини орнітозу в дітей
– Симптоми орнітозу в дитини
– Діагностика орнітозу
– Лікування орнітозу в дітей
– Прогноз і профілактика орнітозу

Орнітоз у дітей – це хламідійна інфекція, що протікає з переважним ураженням дихальної системи. Клінічні прояви захворювання включають гарячково-інтоксикаційний синдром, пневмонію, кон’юнктивіт, гепатолієнальний синдром, ознаки нейротоксикозу і менінгіту. Діагноз орнітоз підтверджується даними серологічних досліджень (РСК, РГГА, РІФ, ІФА), мікроскопії мокротиння, рентгенографії легенів. Етіотропна терапія орнітозу у дітей проводиться антибактеріальними препаратами з групи макролідів, фторхінолонів і тетрациклінів. Також додатково застосовуються бронхолітики, протикашльові препарати, вітаміни.

Орнітоз в дитини (респіраторний хламідіоз, пситтакоз, хвороба папуг) є зоонозною інфекцією, специфічними збудниками якої виступають хламідії, а джерелом зараження є птахи. Орнітоз досить поширеним захворюванням дітей, що обумовлено міграцією птахів. У структурі гострих пневмоній, що реєструються в різних регіонах світу, 10-20 % випадків мають орнітозну етіологію. Цей факт вимагає підвищення рівня епідемічної настороженості щодо орнітозу з боку фахівців в області пульмонології. В більшості випадків реєструються спорадичні випадки орнітозу, рідше – сімейні та групові спалахи. Серед дітей орнітоз є малопоширеним захворюванням.

Причини орнітозу в дітей

Захворювання у дітей та дорослих викликається облігатним внутрішньоклітинним паразитом Chlamydophila psittaci. Особливості життєдіяльності хламідій обумовлюють специфіку перебігу орнітозу. До таких особливих властивостей належить здатність збудника до розмноження всередині клітин, утворення L-форми і збереження вірулентності в різних умовах, виділення екзотоксину і ендотоксину, тропізм до клітин респіраторного тракту і системи мононуклеарних фагоцитів. Збудник орнітозу проявляє відносну стійкість у зовнішньому середовищі, добре переносить низькі температури. Разом з тим, швидка інактивація хламідій настає при нагріванні, дії хлорвмісних дезінфікуючих засобів, ультрафіолету, антисептиків.

Природним джерелом орнітозной інфекції для дітей і дорослих виступають дикі і домашні птахи, які є носіями бактерій та переносять захворювання у формі риніту або гострої внутрішньоутробної інфекції. Носіями Chlamydophila psittaci можуть бути понад 150 видів птахів, але найчастіше ними є папуги, канарки, качки, кури, індички, ворони, голуби (у містах зараженість голубів орнітозом сягає 50-80 %). Птахи можуть передавати збудника потомству протягом 2 і більше поколінь. В навколишнє середовище збудник орнітозу потрапляє разом з носовим секретом і фекаліями птахів. Зараження дитини може відбуватися різними шляхами: аерогенним (при вдиханні збудника з пилом), контактно-побутовим (через забруднене збудником пір’я, яйця, предмети побуту) та фекально-оральним (при вживанні інфікованої їжі або занесенні збудника в рот з брудних рук). До групи підвищеного ризику входять діти, батьки яких працюють на птахофермах, або котрі проживають поряд з птахофабриками, а також при відвідуванні зоомагазинів, любителі декоративних птахів. Особливою групою ризику є сільські діти, в обійсті яких є домашня птиця.

Основною ціллю збудника орнітозу в організмі дитини є клітини циліндричного епітелію дихальних шляхів, лімфоїдні і ретикулогістиоцитарні клітини, в яких відбувається розмноження і накопичення хламідій. Через 2-3 доби уражені клітини руйнуються, а хламідії, їх токсини і продукти життєдіяльності потрапляють в кров дитини, викликаючи симптоми алергізації та інтоксикації. Гематогенне поширення збудників в організмі дитини призводить до ураження легень, міокарду, головного мозку, печінки. Патоморфологічні зміни у внутрішніх органах дітей при орнітозі включають бронхопневмонію, збільшення перибронхіальних і біфуркаційних лімфовузлів, гепатомегалію і спленомегалію, дистрофічні зміни в паренхіматозних органах. Так як хламідії схильні до тривалої внутрішньоклітинної персистенції, орнітоз часто набуває затяжного рецидивуючого перебігу з утворенням ателектазів легень і розвитком вогнищевого фіброзу або дифузного пневмосклерозу.

Симптоми орнітозу в дитини

Клінічний перебіг орнітозу має інкубаційний період тривалістю 1-3 тижні, продромальний період, період клінічних проявів і період одужання. Захворювання в дитини може протікати в респіраторній, грипоподібної, тифоподібній, менінгеальній і генералізованій формі, а також у гострому або хронічному варіанті.

Перед маніфестацією специфічних симптомів гострого орнітозу в дітей протягом 3-5 днів відзначаються продромальні явища, що характеризуються нездужанням, загальною слабкістю, нудотою, втратою апетиту, субфебрилітетом. Слідом за цим розвивається лихоманка з температурою до 39-40 градусів, яка через кілька діб знижується. У гарячковий період спостерігається спрага, сухість у роті, міалгія та артралгія. Відзначаються слабо виражені катаральні явища: першіння та біль у горлі, нежить, гіперемія слизової глотки, ларингіт. Внаслідок тропності збудника орнітозу до ендотелію судин виникає кон’юнктивіт, ін’єкція судин склер, носові кровотечі, шкірний висип плямисто-папульозного або розеольозного характеру.

На третю-п’яту добу до загальних симптомів захворювання в дитини приєднуються ознаки ураження легень: болі в грудній клітці, сухий, а потім продуктивний кашель із слизово-гнійною мокротою. Рентгенологічно визначаються ознаки інтерстиціальної, часткової орнітозної пневмонії. Під кінець першого тижня захворювання в дитини збільшується печінка. Для орнітозу характерне ураження нервової системи з ознаками нейротоксикозу: головним болем, адинамією, безсонням, депресією, при тяжкому перебігу – галюцинаціями, маренням, ейфорією. Можливий розвиток серозного менінгіту з доброякісним перебігом.

Грипоподібна форма орнітозу в дітей характеризується симптомами загальної інтоксикації. Тифоподібний перебіг захворювання відбувається з лихоманкою ремітуючого типу, гепатоспленомегалією і нейротоксичними проявами. При менінгеальній формі орнітозу на перший план виступають симптоми менінгізму. При будь-якій з клінічних форм орнітозу в дитини реконвалесценція розтягується на 2-3 місяці. Протягом цього періоду зберігається астенізація, швидка стомлюваність, зниження працездатності, артеріальна гіпотонія, ознаки вегето-судинної дистонії (акроціаноз, долонний гіпергідроз, тремор, мерзлякуватість кінцівок). В 10-12 % дітей орнітоз приймає хронічний перебіг, частіше у вигляді хронічного бронхіту або пневмонії з тривалим субфебрилітетом, збільшенням печінки і селезінки, астеновегетативним синдромом.

До рідкісних ускладнень орнітозу належать: гепатит, нефрит, міокардит, поліневрит, іридоцикліт, тиреоїдит.

Діагностика орнітозу

Основою для встановлення клінічного діагнозу є дані епіданамнезу (тісне контактування з птахами, групова захворюваність) і характерна симптоматика (лихоманка, пневмонія, гепатолієнальний синдром). Для лабораторного підтвердження орнітозу в дитини проводиться мікроскопічне дослідження мокротиння, серологічна діагностика (РІФ, РЗК, РГГА, ІФА), дослідження біоптатів бронхів, отриманих в ході бронхоскопії, біопроба на курячих ембріонах.

Орнітозна пневмонія у дітей діагностується за допомогою фізикального обстеження і рентгенографії легенів. При менінгеальних симптомах проводиться спинномозкова пункція з дослідженням цереброспінальної рідини. Можливе проведення та аналіз внутрішньошкірної алергічної проби з інактивованою культурою збудника орнітозу. Диференціальна діагностика спрямована на виключення у дітей ГРВІ, грипу, атипової пневмонії, інфекційного мононуклеозу, бруцельозу, гарячки Ку, туберкульозу, легіонельозу, аспергільозу, гістоплазмозу, нокардіозу, кокцидиоідозу.

Лікування орнітозу в дітей

Комплексне лікування орнітозу в дітей складається з етіотропної, патогенетичної і симптоматичної терапії. Базовими препаратами для специфічної терапії орнітозу служать антибіотики тетрациклінового ряду, макроліди, фторхінолони, що мають антихламідійну активність. При гострій формі орнітозу в дитини тривалість антибактеріального курсу складає 10-14 днів, при хронічній формі проводиться 2-3 курси антибіотикотерапії з перервою в 7-10 днів та заміною препарату. Патогенетична терапія орнітозу у дітей включає призначення імуномодуляторів, імуностимуляторів, полівітамінів, проведення дезінтоксикаційних заходів. Симптоматичну спрямованість носить прийом жарознижуючих, протикашльових препаратів і муколітиків.

Прогноз і профілактика орнітозу

Результат перебігу орнітозу, як правило, є сприятливим. Але приблизно у 25 % дітей в перші 2-4 тижні або пізні терміни (з 4 по 6 місяць) розвиваються рецидиви захворювання. При своєчасному лікуванні ускладнення від орнітозу в дітей виникають рідко. До переліку найбільш небезпечних ускладнень, пов’язаних з ризиком летального результату, належить гостра серцева недостатність і ТЕЛА. Імунітет у дітей після перебігу орнітозу є нестійким, тому можливі повторні випадки зараження.

Неспецифічні профілактичні заходи передбачають обмеження контакту з птахами, посилення ветеринарного контролю за чисельністю та здоров’ям птахів на птахофермах і в зоопарках, знищення інфікованого поголів’я. У вогнищах орнітозу проводиться дезінфекція, а діти і дорослі, які зазнали контакту з хворими птахами, підлягають медичному спостереженню протягом 30 днів з проведенням хіміопрофілактики інфекції.

Коментарів немає

Опитування

Чи повинна бути медицина платною?

Loading ... Loading ...