Ожиріння у дітей


в дитини ожиріння – Причини ожиріння у дітей
– Класифікація ожиріння в дітей
– Симптоми ожиріння в дитини
– Ускладнення від ожиріння в дітей
– Діагностика ожиріння
– Лікування ожиріння в дитини
– Профілактика ожиріння в дітей

Ожиріння у дітей є хронічним порушенням обміну речовин, що супроводжується надмірним відкладенням жирової тканини в організмі. Ожиріння в дитини проявляється підвищеною масою тіла і призводить до розвитку запорів, холециститу, артеріальної гіпертензії, дисліпідемії, інсулінорезистентності, дисфункції статевих залоз, артрозу, плоскостопості, апное сну, булімії, анорексії та ін. Діагноз дитячого та підліткового ожиріння ставиться на підставі вимірювання росту, маси тіла, ІМТ і перевищення фактичних показників над нормальними. Лікування ожиріння в дитини включає дієтотерапію, раціональне фізичне навантаження, психотерапію.

Ожиріння в дитини – це стан, при якому фактична маса тіла перевищує вікову норму на 15 і більше відсотків при індексі маси тіла > 30. Дані досліджень свідчать, що надлишкову масу тіла мають близько 10% українських дітей, а ожиріння – близько 6% дітей, що проживають в містах, та майже 4% дітей, що живуть в селах. У всьому світі відзначається епідемічне поширення ожиріння серед дітей, що вимагає серйозного ставлення до даної проблеми з боку педіатрії та дитячої ендокринології. Майже у 60% дорослих проблеми із зайвою вагою почалися в дитячому та підлітковому віці. Прогресування ожиріння в дітей веде до розвитку серцево-судинних, ендокринних, метаболічних, репродуктивних порушень, захворювань травного тракту та опорно-рухового апарату.

Причини ожиріння у дітей

Ожиріння у дітей має поліетиологічну природу. В його виникненні відіграє роль складна взаємодія генетичних та середовищних факторів. У всіх випадках в основі ожиріння лежить енергетичний дисбаланс, обумовлений підвищеним споживанням і зниженим витрачанням енергії.

Відомо, що при наявності ожиріння у обох батьків, ймовірність виникнення подібного порушення у дитини становить 80%. При наявності ожиріння лише у матері його ймовірність у дитини становить 50%, якщо таке порушення є в батька, то вірогідність такого ж відхилення в дитини становить 38%.

Групу ризику по розвитку ожиріння складаю діти, які мають підвищену масу тіла при народженні (більше 4 кг) і надлишкову щомісячну надбавку маси тіла, що знаходяться на штучному вигодовуванні. В грудних дітей ожиріння може розвиватися на тлі перегодовування дитини висококалорійними сумішами та порушення правил введення прикорму.

Як свідчать анамнестичні дані, розвиток ожиріння у більшості дітей пов’язаний з порушенням режиму харчування та зниженням рівня фізичного навантаження. Зазвичай в харчуванні дітей з надмірною масою тіла та ожирінням переважають вуглеводи (хлібобулочні вироби, солодкі десерти) і тверді жири (фаст-фуд), солодкі напої (соки, газована вода, чаї) при недостатньому вживанні клітковини, білка, води. При цьому більшість дітей ведуть малорухливий спосіб життя (не грають в рухливі ігри, не займаються спортом, не відвідують уроки фізкультури), багато часу проводять біля телевізора чи комп’ютера, відчувають інтенсивне розумове навантаження, що сприяє гіподинамії.

Ожиріння у дітей може бути не тільки наслідком конституціональної схильності і аліментарних причин, а й серйозних патологічних станів. Так, ожиріння нерідко зустрічається в дітей з синдромом Дауна, Прадера-Вілії, Лоуренса-Муна-Бідла, Коена, а також з вродженим гіпотиреозом, синдромом Іценко-Кушинга, адіпозо-генітальною дистрофією, ураженням ЦНС (ЧМТ, менінгіт, енцефаліт, нейрохірургічні операції, пухлини головного мозку та ін.).

Іноді в анамнезі дітей простежується зв’язок ожиріння із зовнішніми емоційними факторами: вступом до школи, нещасним випадком, смертю родичів і т.п.

Класифікація ожиріння в дітей

Враховуючи причини виникнення, розрізняють дві форми ожиріння: первинне та вторинне. У свою чергу, первинне ожиріння в дітей поділяється на екзогенно-конституційне (пов’язане із спадковою схильністю) та аліментарне (пов’язане з неправильним харчуванням). При конституціональному ожирінні дітьми успадковується не саме надмірна вага, а особливості протікання обмінних процесів в організмі. Аліментарне ожиріння найбільш часто виникає у дітей в критичні періоди розвитку: ранньому дитячому віці (до 3 років), дошкільному віці (від 5 до 7 років) та періоді статевого дозрівання (від 12 до 16 років).

Вторинне ожиріння в дітей є наслідком різних вроджених і набутих захворювань. Найбільш частим видом вторинного ожиріння служить ендокринне ожиріння, що супроводжує захворювання яєчників у дівчаток, щитовидної залози, надниркових залоз.

Критерії визначення ожиріння в дитини до теперішнього часу залишаються предметом обговорення. На підставі перевищення маси тіла дитини виділяють 4 ступені ожиріння в дітей:
I ступінь – маса тіла дитини перевищує норму на 15-24%;
II ступінь – маса тіла дитини перевищує норму на 25-49%;
III ступінь – маса тіла дитини перевищує норму на 50-99%;
IV ступінь – маса тіла перевищує допустиму вікову норму більш ніж на 100%.
При цьому у 80% дітей виявляють первинне ожиріння I-II ступеня.

Симптоми ожиріння в дитини

Основною ознакою ожиріння служить збільшення шару підшкірно-жирової клітковини. У дітей раннього віку ознаками первинного ожиріння можуть служити малорухливість, затримка формування рухових навичок, схильність до запорів, часті алергічні реакції та інфекційні захворювання.

При аліментарному ожирінні в дитини є надлишкові жирові відкладення в області живота, таза, стегон, грудей, спини, обличчя, верхніх кінцівок. У шкільному віці в таких дітей відзначається задишка, зниження толерантності до фізичного навантаження, підвищений артеріальний тиск. До пубертатного віку в четверті дітей діагностується метаболічний синдром, який характеризується ожирінням, артеріальною гіпертензією, інсулінорезистентністю та дисліпідемією. На тлі таких відхилень нерідко розвивається порушення обміну сечової кислоти та дисметаболічна нефропатія.

Вторинне ожиріння в дитини протікає на тлі ведучого захворювання і поєднується з типовими симптомами останнього. Так, при вродженому гіпотиреозі діти починають пізно тримати голівку, сидіти і ходити. В таких дітей зсуваються терміни прорізування зубів. Набутий гіпотиреоз частіше розвивається в період статевого дозрівання внаслідок йодного дефіциту. У такому випадку, крім ожиріння, в дитини відзначається стомлюваність, слабкість, сонливість, зниження успішності в школі, сухість шкіри, порушення менструального циклу у дівчат.

Характерними ознаками кушингоїдного ожиріння (при синдромі Іценко-Кушинга) служать жирові відкладення в області живота, обличчя та шиї. При цьому кінцівки залишаються худими. У дівчаток в пубертатному періоді спостерігається аменорея та гірсутизм.

Поєднання ожиріння із збільшенням молочних залоз (гінекомастією), галакторією, головними болями, дисменореєю у дівчат може вказувати на наявність пролактиноми.
Якщо крім надмірної ваги дівчину турбує жирна шкіра, вугрі, надлишковий ріст волосся, нерегулярні менструації, то з високим ступенем ймовірності можна припустити у неї синдром полікістозних яєчників. У хлопчиків з адипозогенітальною дистрофією має місце ожиріння, крипторхізм, гінекомастія, недорозвинення пеніса та вторинних статевих ознак; а в дівчаток – відсутність менструацій.

Ускладнення від ожиріння в дітей

Наявність ожиріння є фактором ризику раннього розвитку таких захворювань, як: атеросклероз, гіпертонічна хвороба, стенокардія, цукровий діабет 2 типу. З боку травної системи може відзначатися формування хронічного холециститу і ЖКХ, панкреатиту, запорів, геморою, жирового гепатозу, а в подальшому – цирозу печінки. В дітей з надмірною вагою значно частіше виникають розлади харчування (анорексія, булімія) і порушення сну (хропіння та синдром апное).

Підвищене навантаження на кістково-м’язову систему обумовлює розвиток у дітей з ожирінням порушень постави, сколіозу, артралгій, артрозу, вальгусної деформації стоп, плоскостопості. Ожиріння у підлітків нерідко служить причиною депресії, насмішок з боку однолітків, соціальної ізоляції, девіантної поведінки.

Діагностика ожиріння

Клінічна оцінка ожиріння і ступеня його вираженості в дитини включає збір анамнезу, з’ясування способу вигодовування в грудному віці та особливості харчування дитини в даний час, уточнення рівня фізичної активності. При об’єктивному обстеженні педіатр виробляє антропометрію: реєструє показники росту, маси тіла, окружності талії, обсягу стегон, індекс маси тіла. Отримані дані порівнюються зі спеціальними центильними таблицями, на підставі яких діагностується надлишкова маса тіла в дитини. В деяких випадках, наприклад, при масових оглядах, використовується методика вимірювання товщини шкірної складки, визначення відносної маси жирової тканини методом біоелектричного опору.

Для з’ясування причин ожиріння діти з надмірною масою тіла повинні бути перевірені дитячим ендокринологом, неврологом та гастроентерологом. Рекомендується додаткове дослідження біохімічного аналізу крові (глюкози, глюкозо-толерантного тесту, холестерину, ліпопротеїнів, тригліцеридів, сечової кислоти, білка, печінкових проб), гормонального профілю (інсуліну, пролактину, ТТГ, Т4, кортизолу крові та сечі, естрадіолу). Також виконується УЗД щитовидної залози, РЕГ, ЕЕГ, МРТ гіпофізу дитини.

Лікування ожиріння в дитини

Обсяг медичної допомоги дітям, які страждають ожирінням, включає зниження маси тіла, лікування супутніх захворювань, підтримку досягнутого результату та профілактику набору зайвої ваги.

В першу чергу, дитині з ожирінням підбирається індивідуальна дієта, що припускає зменшення добової кількості калорій за рахунок тваринних жирів і рафінованих вуглеводів. Рекомендується 5-разовий (іноді 6-7-разовий) режим харчування. Також проводиться навчання батьків з метою оволодіння ними розрахунками добових норм кілокалорій. Одночасно з корекцією харчування проводиться організація раціонального рухового режиму. Для дітей молодшого віку рекомендуються прогулянки та рухливі ігри, а починаючи з дошкільного віку – спортивні заняття (плавання, їзда на велосипеді та ін.).
Дієтотерапія здійснюється під керівництвом педіатра або дієтолога, а контроль за харчуванням і руховою активністю дітей, що страждають ожирінням, покладається на батьків.

При ожирінні дітям може проводитися голкорефлексотерапія, ЛФК, гідротерапія, психотерапія. При наявності супутніх захворювань дитині потрібна допомога дитячого ендокринолога, гастроентеролога, гінеколога, кардіолога, дитячого ортопеда, нейрохірурга та психолога.

Профілактика ожиріння в дітей

Попередження епідемії ожиріння серед дітей – це завдання, що вимагає інтеграції зусиль батьків, представників медичної спільноти та сфери освіти. Першим кроком на цьому шляху має стати розуміння батьками важливості раціонального харчування в дитячому віці, виховання правильних харчових пристрастей у дітей, організації режиму дня дитини з обов’язковим включенням прогулянок на свіжому повітрі.

Іншим важливим моментом профілактики ожиріння в дітей служить прищеплення інтересу до фізичної культури, доступність занять спортом в школі та за місцем проживання. Важливо, щоб батьки подавали приклад здорового способу життя, а не авторитарно вимагали його дотримання від дитини. Необхідна розробка скринінгових програм по виявленню ожиріння та його ускладнень серед дітей та підлітків.

Коментарів немає