Псевдотуберкульоз в дітей – основні причини та способи лікування


діагноз псевдотуберкульоз
– Причини псевдотуберкульозу в дітей
– Типова класифікація псевдотуберкульозу
– Симптоми псевдотуберкульозу в дитини
– Діагностика псевдотуберкульозу
– Лікування та профілактика псевдотуберкульозу

Псевдотуберкульоз в дітей – це ієрсиніозна інфекції, що характеризується розвитком токсичної, алергічної та багатоджерельної органної симптоматики. Перебіг псевдотуберкульозу в дитини супроводжується поліморфними проявами: лихоманкою, кишковими розладами, скарлатиноподібним висипом, катаральними явищами, інтоксикацією, припухлістю суглобів та артралгією. Основна роль у діагностиці псевдотуберкульозу належить бактеріологічному дослідженню, серологічним методами, ПЛР. З метою етіотропної терапії захворювання призначаються антибіотики (левоміцетин, тетрациклін, цефалоспорини), а також антигістамінні засоби, інфузії розчинів.

Псевдотуберкульоз в дитини (далекосхідна скарлатиноподібна лихоманка, екстраінтестинальний ієрсиніоз) представляє собою інфекційну патологію, що належить до групи ієрсиніозів, і протікає з інтоксикаційно-гарячковим синдромом, ураженням шкіри, шлунково-кишкового тракту, суглобів. Захворюваність псевдотуберкульозом серед дітей зустрічається в багатьох країнах світу, а в нашій країні екстраінтестинальний ієрсиніоз у дітей реєструється щорічно приблизно у 2-3 тисяч пацієнтів. Процент захворюваності є вищим в економічно розвинених країнах, у яких паралельно зі спорадичними випадками відбуваються епідемічні харчові спалахи захворювання. Псевдотуберкульозом хворіють люди будь-якого віку, однак найчастіше це діти віком до 14 років. Зниження рівня захворюваності на псевдотуберкульоз сьогодні є важливим питанням практичної педіатрії, інфекціології та гастроентерології.

Причини псевдотуберкульозу в дітей

Псевдотуберкульозна інфекція викликається грамнегативною бактерією Yersiniae pseudotuberculosis, що належить до сімейства Enterobacteriaceae. В даний час всередині групи налічується 21 серотип ієрсинії псевдотуберкульозу. Бактерія чутлива до кип’ятіння, висушування, дії ультрафіолету і дезінфікуючих розчинів. Разом з тим, Y. Pseudotuberculosis здатна рости і розмножуватися при температурному режимі холодильника (1-4 градусів). В таких умовах мікроорганізм може довго зберігатися на овочах та інших харчових продуктах.

Ієрсинії псевдотуберкульозу виявлені у багатьох видів ссавців і птахів, проте основним джерелом зараження є миші та подібні до них гризуни. Ці тварини інфікують виділеннями воду, землю, коренеплоди та овочі, що ростуть на полях та на городах. При подальшому зберіганні сільськогосподарської продукції в холодильниках і овочесховищах заразність продуктів підвищується. При сприятливих умовах бактерії зберігають життєздатність у воді протягом 2-8 місяців, в землі – майже рік. Зараження людини Псевдотуберкульозом відбувається аліментарним шляхом, під час вживання води або різних страв з овочів (вінегретів, салатів, свіжих фруктів), молочних продуктів, що не пройшли термічну обробку. Пік захворюваності дітей псевдотуберкульозом зазвичай відмічається в лютому та березні, що обумовлено постійним вживанням в їжу торішніх фруктів і овочів, які зберігались в овочесховищах.

У патогенезі псевдотуберкульозу розділяють перебіг захворювання на фази: зараження, кишкову (ентеральну), фазу регіонарної інфекції, генералізації інфекції, паренхіматозної інфекції, та заключну фазу реконвалесценції. Потрапивши в організм дитини з продуктами харчування, ієрсинії псевдотуберкульозу прямують до клубової кишки, де вони проникають в ентероцити, викликаючи термінальний ілеїт. Подальше проникнення іерсиній в реґіонарні лімфатичні вузли викликає розвиток мезаденіту. Під час фази регіонарної інфекції патологічний процес може захоплювати червоподібний відросток і сліпу кишку. Генералізація ієрсиніозної інфекції пов’язана з потраплянням ієрсиній та їх токсинів в кров, розвитком бактеріємії та токсемії. Цій фазі характерна максимальна виразність клінічної симптоматики псевдотуберкульозу в дітей. При прогресуванні захворювання відбувається пошкодження клітин ретикулоендотеліальної системи з фіксацією збудника в селезінці і печінці. Паренхіматозна фаза псевдотуберкульозу в дитини супроводжується гепатоспленомегалією, порушенням функції печінки. Активація клітинного імунітету і синтез в організмі дитини специфічних антитіл означає елімінацію збудника та одужання.

Типова класифікація псевдотуберкульозу

Псевдотуберкульоз у дітей може протікати в багатьох клінічних формах з розвитком змішаних та ізольованих синдромів. На основі цього принципу виділяються наступні форми:
– абдомінальна форма псевдотуберкульозу у дітей – протікає з інтенсивними, нападоподібними або постійними болями в правій клубовій області, лихоманкою, симптомами ентероколіту, що нерідко діагностується, як гострий апендицит;
– скарлатиноподібна форма псевдотуберкульозу – основним, а інколи і єдиним симптомом є висипка на шкірі в дитини, яка нагадує скарлатину;
– артралгічна форма псевдотуберкульозу в дитини – характеризується міальгіями, гарячковим станом, поліартритом з опухлістю суглобів;
– змішана форму псевдотуберкульозу – поєднує симптоматику диспепсичного синдрому, скарлатиноподібного висипу, артралгії, періодичну або постійну лихоманку;
– септичний варіант псевдотуберкульозу у дітей – супроводжується наявністю інфекційно-токсичного шоку.

Окремі автори додають до класифікації псевдотуберкульозу форми гострого апендициту, мезентеріального лімфаденіту, термінального ілеїту та вторинно-осередкову форму (синдром Рейтера, ентероколіт, вузлувату еритему). У типових випадках псевдотуберкульоз в дітей протікає з повним або частковим поєднанням симптомів перелічених клінічних форм. Ступінь важкості захворювання (легка, середньоважка і важка) визначається за силою інтоксикації та патологічними змінами внутрішніх органів.

Симптоми псевдотуберкульозу в дитини

Інкубаційна стадія псевдотуберкульозу у дітей складає 3-18 днів. Потім починається різке або поступове підвищення температури до 38-40 градусів, що супроводжується інтоксикаційним синдромом (поганим апетитом, безсонням, головним болем, слабкістю, ознобом, м’язовими і суглобовими болями, ін’єктованістю склер). У початковому періоді іноді відмічаються катаральні зміни: першіння в горлі, кашель, закладеність носа, тонзиліт. Надалі клінічна картина захворювання в дитини доповнюється болями в правій клубовій області та епігастрії, блювотою, нудотою, послабленням і почастішанням випорожнень до 3 і більше разів на добу.

Починаючи з 3-4 дня на фоні посилення симптоматики псевдотуберкульозної інтоксикації виникає дрібно точкова або плямисто-папульозна висипка, яка супроводжується лущенням і свербінням шкіри в дитини. Типове розташування висипу – нижня частина живота, пахвова область, бічна поверхня тулуба. При цьому навколо суглобів висипка є інтенсивнішою та виразнішою. Характерною також є ціанозна гіперемія шкіри обличчя та шиї, кистей і стоп. Як і при скарлатині, в дитини з’являється білий дермографізм, блідість або посиніння носогубного трикутника. Тривалість періоду шкірних висипань становить 3-7 днів.

Під час розпалу псевдотуберкульозу в дитини виникають артралгії, припухлість променезап’ясткових, міжфалангових, колінних і гомілковостопних суглобів. Часто відзначається збільшення печінки та селезінки, пожовтіння склер і шкіри, підвищення біохімічних проб печінки, а в окремих випадках перебіг захворювання нагадує гострий холецистит. Зміни з боку серцево-судинної системи у дітей можуть включати тахікардію та брадикардію, артеріальну гіпотензію та аритмію. Симптомами інфекційно-токсичного ураження нирок є біль в попереку, зниження діурезу, зміни загального аналізу сечі (циліндрурія, альбумінурія, мікрогематурія, піурія). Також можливий розвиток дифузного гломерулонефриту.

При сприятливому перебігу захворювання у дітей з 5-7 доби починається покращення. Спостерігається поступове спадання температури, зниження інтоксикації, зникає висипка та ознаки патології внутрішніх органів. Дитина одужує повністю приблизно на 15 день після початку захворювання. В більш складних випадках перебіг захворювання у дітей може тривати до 1-1,5 місяців, при загостреннях псевдотуберкульозу реконвалесценція також наступає через 2-3 місяці. Ускладненнями псевдотуберкульозу в дитини можуть бути пневмонія, менінгіт, міокардит, гостра ниркова недостатність, поліневрит.

Діагностика псевдотуберкульозу

При проведенні клінічної діагностики найбільше значення має поєднання лихоманки, скарлатиноподібної висипки, ознак ураження суглобів та ШКТ. Епідеміологічний анамнез при псевдотуберкульозу нерідко вказує на груповий характер захворюваності дітей, зимово-весняну сезонність, вживання в їжу овочів. Вирішальна роль у діагностиці псевдотуберкульозу належить лабораторним (бактеріологічними, серологічним, молекулярно-генетичним) методам діагностики. Щоб виділити культури бактерій виконують посів сечі, калу, крові, мокротиння, мазка із зіву на поживні середовища. З серологічних досліджень застосовується реакція аглютинації, реакція зв’язування комплементу, реакція пасивної гемаглютинації, реакція преципітації та імуно-ферментний аналіз. Для екстреної діагностики застосовується також метод ПЛР, за допомогою якого ДНК ієрсиній знаходять не лише в біологічному матеріалі, але й у їжі та воді.

Інколи лікарям доводиться застосовувати лапароскопію або лапаротомію. Зважаючи на поліморфність клінічної картини, псевдотуберкульоз в дітей доводиться відрізнити від таких захворювань як кір, краснуха, скарлатина, ГРВІ, ревматизм, гостра кишкова інфекція, геморагічна гарячка, ентеровірусна інфекція, черевний тиф.

Лікування та профілактика псевдотуберкульозу в дітей

Під час лихоманки дітям призначається постільний режим та відповідна дієта. Легкі форми псевдотуберкульозу зазвичай не потребують проведення терапії антибіотиками. При середньоважкому і важкому перебігу захворювання з етіотропних препаратів найбільш ефективними є левоміцетин, тетрациклін, цефалоспорин, доксициклін, гентаміцину сульфат, стрептоміцину сульфат. Курс протимікробної терапії становить 7-10 днів. У випадку генералізованої формі лікування триває 14 днів. При вираженій дегідратації та інтоксикації проводиться інфузійна терапія – вводиться внутрівенно глюкозо-електролітний і полііонний розчин. ДО комплексної терапії псевдотуберкульозу включаються також десенсибілізуючі препарати, ентеросорбенти, імунокоректори, кортикостероїди, НВПС, полівітаміни. Ознакою одужання є нормалізація самопочуття та дворазові негативні результати бактеріологічного обстеження.

Найчастіше псевдотуберкульоз в дитини протікає доброякісно і завершується повним одужанням. Летальні наслідки можуть бути обумовлені лише ускладненнями, які трапляються рідко. Основ новою профілактики є боротьба з гризунами, правильна організація зберігання продуктів харчування в домашніх умовах та на складах, санітарний контроль питної води, зберігання та продажу овочів, дотримання технологій харчової промисловості в закладах дитячого і громадського харчування.

Коментарів немає