Риніт у дітей


риніт симптоми – Причини риніту в дітей
– Класифікація риніту
– Симптоми гострого риніту в дитини
– Симптоми хронічного риніту в дитини
– Діагностика риніту
– Лікування риніту в дітей
– Прогноз та профілактика риніту

Риніт в дитини представляє собою поліетіологічне захворювання, що характеризується розвитком локальних запальних змін слизової оболонки порожнини носа. Риніт в дитини проявляється закладеністю носа та ускладненням носового дихання, виділеннями з носових ходів, чханням, втратою нюху, почуттям тиску в області носа, головним болем. Діагностика риніту проводиться отоларингологом або алергологом методом риноскопії, лабораторних (цитологічні, вірусологічні, бактеріологічні) аналізів мазка з порожнини носа. Лікування риніту в дітей включає видалення слизу, закапування судинозвужувальних крапель, інгаляцій та фізіотерапії.

Риніт у дітей – це гостре або хронічне запалення порожнини носа, що призводить до порушення вільного носового дихання. Риніт є домінуючою патологією ЛОР-органів, складаючи 28-30 % серед усіх захворювань верхніх дихальних шляхів. У дітей дошкільного віку в рік налічується від 4 до 9 епізодів риніту. Часта або хронічна захворюваність ринітом негативно впливає на психомоторний розвиток дитини та успішність навчання, підвищує ризик розвитку середнього отиту, синуситу, бронхіальної астми, пневмонії та інших ускладнень. Враховуючи ступінь поширеності та медико-соціальної значимості запальних захворювань порожнини носа в дитячому віці, вирішення цієї проблеми знаходиться у фокусі підвищеної педіатрії, дитячої отоларингології, алергології, пульмонології.

Причини риніту в дітей

Риніт може бути як самостійною патологією вірусного, бактеріального або алергічного генезу, так і одним з проявів різних інфекцій (грипу, парагрипу, аденовірусної інфекції, кору, коклюшу, скарлатини, дифтерії, менінгококової інфекції та ін.).

Риніт в дитини викликається переважно коковою флорою (стрептококом, пневмококом, стафілококом, паличкою Фрідлендера) або фільтрівними вірусами (грипу А, В, С, парагрипу, аденовірусами, риновірусом, вірусами Коксакі та ECHO, респіраторно-синцитіальними вірусами). Рідше розвиток риніту в дітей буває пов’язанним з атиповими (мікоплазми, хламідії, легіонели) та специфічними бактеріальними мікроорганізмами (збудниками гонореї, туберкульозу), грибками.

Слизова оболонка порожнини носа є першим і найважливішим бар’єром, що зупиняє проникнення мікроорганізмів у респіраторний тракт. У нормі бактерії та віруси адсорбуються слизом, що виділяється секреторними клітинами слизової оболонки носа, а потім видаляються за допомогою миготливого епітелію. Зміни навколишнього середовища (холодне або сухе повітря, запиленість, подразнюючі запахи, загальне переохолодження) зумовлюють неспроможність захисних функцій слизової оболонки. Порушення місцевого захисту призводить до проникнення вірусу в клітини слизової оболонки, звільненню нуклеїнових кислот від білкових оболонок, внутрішньоклітинного дозрівання та розмноженню з подальшим виходом з пошкодженої клітини. На наступному етапі відбувається приєднання бактеріальної флори.

При хронічному риніті розвиваються стійка інфільтрація та дегенерація слизової оболонки, а при тривалому перебігу – її гіпертрофія або атрофія.

Факторами, що знижують захисні функції слизової оболонки носа і обумовлюють розвиток риніту в дітей, можуть виступати аденоїди, тонзиліт, синусит, чужорідне тіло в порожнині носа, ексудативно-катаральний та лимфатико-гіпопластичний діатез, щеплення та ін. Алергічний риніт у дітей є IgE-опосередкованим запаленням, що викликане впливом різних алергенів (тварин, пилових, пилкових, харчових та ін.).

Розвитку вазомоторного риніту в дитини сприяє викривлення носової перегородки, поліпи порожнини носа, аденоїди, тривале застосування судинозвужувальних крапель, а також інші фактори, на тлі яких розвивається розлад нейровегетативної та ендокринної регуляції, судинний невроз та мікроциркуляторні порушення в слизовій оболонці носа.

Класифікація риніту

Риніт у дітей розрізняють за формою (гостра або хронічна), етіологією (інфекційний, алергічний, травматичний), перебігом (сезонний, нападоподібний, постійний). Розвиток гострого риніту в дітей проходить три стадії:
– стадія роздратування характеризується закладенням носа, сухістю, набряком та гіперемією слизової оболонки;
– серозна стадія супроводжується різким порушенням прохідності носових проходів, інтенсивною ринореєю, сльозотечею, чханням, ознаками кон’юнктивіту;
– стадія слизисто-гнійних виділень характеризується згущенням і поступовим зменшенням слизисто-гнійних виділень.

Окремими видами хронічного риніту служать:
– простий катаральний;
– гіпертрофічний (судинна (кавернозна), набрякла, фіброзна, поліпозна та змішана форми);
– дифузний;
– атрофічний;
– вазомоторний (алергічна та нейровегетативна форми).

Симптоми гострого риніту в дитини

Найбільш важко гострий риніт протікає у новонароджених (особливо недоношених) та грудних дітей, що пов’язано з переважанням загальних симптомів і частих ускладнень. Вузькість носових ходів і малий вертикальний розмір носової порожнини призводить до того, що навіть при невеликому набуханні слизової носове дихання дуже ускладнюється або припиняється. При риніті в грудних дітей відзначається «летючий» подих (дитина дихає поверхнево і часто), ускладнене або неможливе смоктання, порушення сну, занепокоєння, підвищення температури тіла.

Вимушене ротовий дихання призводить до заковтування повітря (аерофагії). При цьому виникають диспепсичні розлади (блювота, пронос), дитина втрачає масу тіла. При тривалому і вираженому ускладненні дихання розвивається гіпоксія, що викликає уповільнення психомоторного розвитку. Значне звуження носових ходів змушує дитину відкидати голову назад, щоб полегшити дихання. Виникає так званий помилковий опістотонус, що характеризується напругою великого джерельця, судомами.

Внаслідок схильності грудних дітей до генералізації будь-якого запалення, гострий риніт у них може супроводжуватися фарингітом (ринофарингітом), ускладнюватися стоматитом, отитом, етмоїдитом, дерматитом, ковтальним абсцесом, дакріоциститом, трахеобронхітом та бронхопневмонією.

У дітей старшого віку гострий риніт розвивається швидко. Спочатку з’являється відчуття лоскотання, печіння та дряпання в порожнині носа. Подальший розвиток захворювання характеризується закладенням носа, рясними слизовими виділеннями, чханням, сльозотечею, зниженням нюху, відчуттям тиску в області перенісся, головним болем. Постійне витікання слизу подразнює шкіру під носом та верхню губу, супроводжуючись почервонінням та утворенням хворобливих тріщин.

Порушення дренажу порожнини носа при риніті сприяє приєднанню бактеріальної флори і зміни характеру слизового відокремлюваного – воно стає мутним, жовтувато-зеленуватим. Разом з цим відбувається покращення стану дитини: стихають загальні симптоми, зменшується кількість виділень, покращується носове дихання. Прояви гострого риніту зазвичай стихають через тиждень.

Симптоми хронічного риніту в дитини

Простий хронічний катаральний риніт за своїми проявами близький до гострого, проте протікає з менш різко вираженою симптоматикою. Відзначаються постійні слизові або слизово-гнійні виділення, періодичне порушення носового дихання, поперемінне закладання то однієї, то іншої половини носа. При затіканні слизу в носоглотку виникає нав’язливий кашель або блювота.

Хронічний гіпертрофічний риніт у дітей супроводжується постійним і різко вираженим уcкладненням носового дихання, головним болем, зниженням слуху та нюху, порушенням голосу внаслідок закритої ринолалії, підвищеною стомлюваністю, зниженням успішності дитини в школі.

Вазомоторний риніт зазвичай зустрічається у дітей шкільного віку і протікає з періодичним порушенням носового дихання, рясною ринореєю, нападами чхання, сльозотечі. Для даної форми захворювання характерні парестезії, підвищена пітливість, почервоніння обличчя, тахікардія, нападоподібні головні болі. Зазвичай напади нежиті провокуються нервовим напруженням, коливаннями температури та іншими подразниками.

Атрофічний риніт в дітей зустрічається порівняно рідко і зазвичай протікає у формі смердючої нежиті. Типовою ознакою цієї форми служить наявність в носі грубих кірок, які видають специфічний, вкрай неприємний запах. Внаслідок аносмії хворі не відчувають від себе поганого запаху. Серед інших симптомів атрофічного риніту мають місце болісна сухість в носі, порушення носового дихання, ускладнення виділень, носові кровотечі. Внаслідок атрофії кісткових стінок порожнини носа може відзначатися деформація зовнішнього носа із сплющенням та западанням кісткової частини спинки (качиний ніс).

Діагностика риніту

Первинна діагностика риніту проводиться педіатром. Для визначення форми нежиті та лікувальної тактики необхідна консультація дитячого отоларинголога. Діагноз встановлюється на підставі анамнезу, скарг дитини або батьків, епідеміологічних даних, результатів інструментального та лабораторного обстеження. При алергічному риніті діти повинні бути обстежені алергологом-імунологом.

Для проведення диференційної діагностики та вибору етіотропного лікування найбільше значення мають результати риноскопії, дані цитологічного, вірусологічного або бактеріологічного дослідження мазка з носа, імунологічні аналізи крові. При ендоскопії порожнини носа зазвичай виявляється звуження носових ходів, застійне кровонаповнення і набряк слизової оболонки переважно в області нижніх носових раковин.

Для виключення риносинуситу може знадобитися рентгенографія придаткових пазух, а для виключення ринофарингіту – фарингоскопія. При необхідності здійснюється ендоскопічна біопсія і гістологічне дослідження біоптату слизової носа.

Лікування риніту в дітей

При гострому риніті в дитини показано, головним чином, симптоматичне лікування. Проводиться туалет порожнини носа (відсмоктування слизу у немовлят, розм’якшення і видалення кірок), іригаційна терапія (промивання порожнини носа фізіологічним розчином), ендоназальна інстиляція судинозвужувальних та противірусних препаратів, зрошення (пульверизації) порожнини носа антисептиками, інгаляції. Хороший ефект при риніті забезпечує відволікаюча терапія (встановлення банок, гірчичників, проведення гірчичних ванн для ніг).

Залежно від симптоматики призначаються жарознижуючі, антигістамінні, імунокоригуючі, противірусні або антибактеріальні препарати місцевої та загальної дії. З методів фізіотерапії при риніті використовується ОКУФ-терапія, УВЧ, ендоназальний електрофорез, ультрафонофорез, парафінолікування.

Лікування інфекційних та алергічних ринітів у дітей може проводитися за допомогою гомеопатичної медицини. У цьому випадку підбір препаратів та їх дозування здійснює дитячий гомеопат.

При вазомоторному риніті в дитини призначаються внутрішньоносові блокади з гідрокортизоном, новокаїном, специфічна гіпосенсибілізація, магнітотерапія, ІРТ, лазеротерапія та електроакупунктура.

Прогноз та профілактика риніту

Результатом риніту може бути одужання, часті рецидиви (при вірусних та алергічних формах), розвиток ускладнень з боку ЛОР-органів і дихальних шляхів. Лікування риніту в дитини не повинно здійснюватися безконтрольно, оскільки тривале або необгрунтоване застосування препаратів може викликати розвиток атрофічного процесу, алергічної реакції, парезу носових судин.

Профілактика цього захворювання включає комплекс заходів, що передбачають виключення впливу шкідливих факторів, своєчасне лікування супутніх інфекцій та ЛОР-патології, загартовування та гімнастику, повноцінне вітамінізоване харчування, підтримання оптимального клімату в приміщенні.

Коментарів немає