Синдром Дауна в дітей – симптоми та прогноз


в дитини синдром Дауна – Причини синдрому Дауна
– Ризик народження дітей з синдромом Дауна
– Симптоми синдрому Дауна у дітей
– Діагностика синдрому Дауна
– Прогноз синдрому Дауна

Синдром Дауна в дитини – це хромосомна аномалія, при якій в каріотипі є додаткові копії генетичного матеріалу по 21-ій хромосомі, тобто, спостерігається трисомія по хромосомі 21. Фенотипічні ознаки синдрому Дауна представлені брахіцефалією, плоским обличчям та потилиці, монголоїдним розрізом очних щілин, епікантом, шкірною складкою на шиї, укороченням кінцівок, короткополістю, поперечною складкою долоні та ін. Синдром Дауна в дитини може бути виявлений пренатально (за даними УЗД, біопсії ворсин хоріону, амніоцентезу, кордоцентезу) або після народження на підставі зовнішніх ознак та генетичного дослідження. Діти з синдромом Дауна потребують корекції супутніх порушень розвитку.

Синдром Дауна у дітей є аутосомним синдромом, при якому каріотип представлено 47 хромосомами за рахунок додаткової копії хромосоми 21-ої пари. Даний синдром зустрічається в дітей з частотою 1 випадок на 500-800 новонароджених. Співвідношення статей серед дітей з синдромом Дауна становить 1 : 1. Вперше цю аномалію описав англійський педіатр Л. Даун у 1866 році, однак хромосомна природа та суть патології була виявлена майже через сторіччя. Клінічна симптоматика синдрому Дауна різноманітна: від вроджених вад розвитку та відхилень у розумовому розвитку до вторинного імунодефіциту. Дітям із синдромом Дауна потрібна додаткова медична допомога з боку різних фахівців, у зв’язку з чим вони складають особливу категорію в педіатрії.

Причини синдрому Дауна

У нормі клітини людського організму містять по 23 пари хромосом (нормальний жіночий каріотип 46, XX; чоловічий – 46, XY). При цьому одна з хромосом кожної пари успадковується від матері, а інша – від батька. Генетичні механізми розвитку синдрому Дауна криються в кількісному порушенні аутосом, коли до 21-ої пари хромосом приєднується додатковий генетичний матеріал. Наявність трисомії по 21-ій хромосомі визначає риси, характерні для синдрому Дауна.

Поява додаткової хромосоми може бути обумовлена генетичною випадковістю (нерозходженням парних хромосом в овогенезі або сперматогенезі), порушенням клітинного поділу вже після запліднення або спадкуванням генетичної мутації від матері або батька. З урахуванням цих механізмів в генетиці розрізняють три варіанти аномалії каріотипу при синдромі Дауна: регулярну (просту) трисомію, мозаицизм та незбалансовану транслокацію.

Більшість випадків синдрому Дауна (близько 94%) пов’язані з простою трисомією (каріотип 47, XX, 21+ або 47, ХY, 21+). При цьому три копії 21-ої хромосоми присутні у всіх клітинах внаслідок порушення поділу парних хромосом під час мейозу в материнській або батьківській статевих клітинах.

Близько 1 % випадків синдрому Дауна припадає на мозаїчну форму, яка обумовлена порушенням мітозу тільки в одній клітці зародка, що перебуває на стадії бластули або гаструли. При мозаїцизм трисомія 21-ої хромосоми виявляється тільки в дериватах цієї клітини, а інша частина клітин має нормальний хромосомний набір.

Транслокаційна форма синдрому Дауна зустрічається приблизно у 4 % пацієнтів. При цьому 21-а хромосома або її фрагмент прикріплюється (транслокується) до будь-якої з аутосом і при мейозі відходить разом з нею у знову утворену клітину. Найбільш частими «об’єктами» транс локації служать 14-а і 15-а хромосоми, рідше хромосоми 13, 22, 4 і 5. Така перебудова хромосом може носити випадковий характер або успадковуватися від одного з батьків, який є носієм збалансованої транслокації і має нормальний фенотип. Якщо носієм транслокації виступає батько, то ймовірність народження дитини з синдромом Дауна становить 3 %, якщо носієм є мати, ризик зростає до 15 %.

Ризик народження дітей з синдромом Дауна

Народження дитини з синдромом Дауна не пов’язане із способом життя, етнічною належністю чи регіоном проживання батьків. Єдиним достовірно встановленим чинником, що підвищує ризик народження дитини з синдромом Дауна, є вік матері. Так, якщо у жінок до 25 років ймовірність народження такої дитини становить 1 : 1400, то до 35 років ця ймовірність становить вже 1 : 400, до 40 років – 1 : 100, а до 45 – 1 : 35. Насамперед, це пов’язано зі зниженням контролю за процесом поділу клітин та збільшенням ризику нерозходження хромосом. Однак, оскільки частота пологів у молодих жінок в цілому більша, то, за статистикою, 80% дітей з синдромом Дауна народжується від матерів у віці до 35 років. За деякими даними, вік батька старше 42-45 років також збільшує ризик розвитку такого порушення.

Відомо, що при наявності синдрому Дауна у одного з однояйцевих близнюків, ця патологія в 100% випадків буде і в іншого. Але у різнояйцових близнюків, а також в братів та сестер, ймовірність такого збігу мізерно мала. Серед інших факторів ризику – наявність в роду осіб із синдромом Дауна, вік матері молодше 18 років, носійство транслокації одним з подружжя, близькородинні шлюби, випадкові події, що порушують нормальний розвиток статевих клітин або зародка.

Симптоми синдрому Дауна у дітей

Виношування плоду з синдромом Дауна пов’язане з підвищеним ризиком викидня: самовільне переривання вагітності трапляється приблизно у 30% жінок в період з 6 по 8 тиждень. В інших випадках діти з синдромом Дауна, як правило, народжуються доношеними, але мають помірно виражену гіпоплазію (масу тіла на 8-10% нижче середньої). Незважаючи на різні цитогенетичні варіанти хромосомної аномалії, більшості дітей з синдромом Дауна властиві типові зовнішні ознаки, що дозволяють припустити наявність патології вже при першому огляді новонародженого неонатологом. У таких дітей можуть бути виражені всі або деякі з фізичних характеристик, описаних нижче.

Близько 80-90% дітей з синдромом Дауна мають черепно-лицьові дизморфії: сплющене обличчя і перенісся, брахіцефалію, коротку широку шию, плоску потилицю, деформацію вушних раковин, а в новонароджених відмічається характерна шкірна складка на шиї. Такі діти відрізняються монголоїдним розрізом очей, наявністю епікантуса (вертикальної складки шкіри, що прикриває внутрішній кут ока), мікрогенією, напіввідкритим ротом з товстими губами і великим висунутим язиком (макроглосія). М’язовий тонус у дітей з синдромом Дауна зазвичай знижений. При цьому має місце гіпермобільність суглобів, деформація грудної клітки (кулеподібна або вгнута).

Характерними фізичними ознаками синдрому Дауна служать лагідні кінцівки, брахідактилія (брахімезофалангія), викривлення мізинця (клинодактилія), поперечна складка на долоні, велика відстань між 1 та 2 пальцями стоп (сандалеродібна щілина) та ін. При огляді дітей з синдромом Дауна виявляються білі плями по краю райдужної оболонки (плями Брушфільда), готичне (аркоподібне небо), неправильний прикус, борозенчастий язик.

При транслокаційному різновиді синдрому Дауна зовнішні ознаки проявляються виразніше, ніж при простій трисомії. Виразність фенотипу при мозаїцизмі визначається часткою трисомних клітин у складі каріотипу.

У дітей з синдромом Дауна частіше зустрічаються ВПС (відкрита артеріальна протока, ДМШП, ДМПП, тетрада Фалло), косоокість, катаракта, глаукома, туговухість, епілепсія, лейкоз, пороки ШКТ (атрезія стравоходу, стеноз і атрезія дванадцятипалої кишки, хвороба Гіршпрунга), вроджений вивих стегна. Характерними дерматологічними проблемами пубертатного періоду є сухість шкіри, екзема, вугрі, фолікуліт.

Діти з синдромом Дауна часто хворіють? вони важче переносять дитячі інфекції, частіше страждають пневмонією, отитом, ГРВІ, аденоїдами, тонзилітом. Слабкий імунітет і вроджені вади є найбільш вірогідною причиною загибелі дітей в перші 5 років життя. У більшості дітей з синдромом Дауна спостерігаються порушення інтелектуального розвитку з розумовою відсталістю легкого або середнього ступеня. Також відстає моторний розвиток та має місце системне недорозвинення мови.

Діти з таким порушенням схильні до ожиріння, запорів, гіпотиреозу, раку яєчка, раннього початку хвороби Альцгеймера та ін. Чоловіки з синдромом Дауна, як правило, безплідні, а фертильність жінок помітно знижена. Зріст дорослих людей з синдромом Дауна зазвичай на 20 см нижче середнього. Тривалість життя становить близько 50-60 років.

Діагностика синдрому Дауна

Для допологового виявлення синдрому Дауна у плода запропонована система пренатальної діагностики. Скринінг I триместру проводиться на терміні вагітності 11-13 тижнів і включає виявлення специфічних УЗД-ознак аномалії та визначення рівня біохімічних маркерів (ХГЧ, РАРР-А) в крові вагітної. Між 15 і 22 тижнями вагітності виконується скринінг II триместру: акушерське УЗД, аналіз крові матері на альфа-фетопротеїн, ХГЧ та естріол. З урахуванням віку жінки розраховується ризик народження дитини з синдромом Дауна (точність – 56-70%; хибно-позитивні результати – 5%).

Вагітним з групи ризику щодо народження дитини з синдромом Дауна пропонується проходження пренатальної інвазивної діагностики: біопсії хоріона, амніоцентезу або кордоцентезу з каріотипуванням плоду та консультацій медичного генетика. При отриманні даних щодо наявності в дитини синдрому Дауна батьками вирішується питання про пролонгацію або переривання вагітності.

Новонароджені з синдромом Дауна в перші дні життя потребують проведення ЕхоКГ, УЗД черевної порожнини для раннього виявлення вроджених вад розвитку внутрішніх органів, огляду дитячого кардіолога, хірурга, офтальмолога та ортопеда-травматолога.

Прогноз синдрому Дауна

Можливості щодо адаптації та соціалізації людей з синдромом Дауна є різними. Вони багато в чому залежать від інтелектуальних здібностей дітей та зусиль, докладених батьками та педагогами. У більшості випадків таким дітям вдається прищепити мінімальні побутові та комунікаційні навички, які необхідні для повсякденного життя. При цьому відомі випадки успіхів таких дітй в галузі образотворчого мистецтва, акторської майстерності, спорту, а також здобуття вищої освіти. Дорослі з синдромом Дауна можуть вести самостійне життя, опановувати нескладні професії, створювати сім’ї.

Про профілактику можна говорити лише з позиції зменшення можливих ризиків, оскільки ймовірність народження хворої дитини існує в будь-яких батьків. Акушери-гінекологи радять жінкам не відкладати вагітність на пізній вік. Прогнозування народження дитини з синдромом Дауна покликане допомогти генетичному консультуванню сімей за допомогою системи пренатального скринінгу.

Коментарів немає