Скарлатина у дітей – симптоми та ефективні методи лікування


як лікувати скарлатину
– Характеристика збудника скарлатини
– Патогенез скарлатини у дітей
– Симптоми скарлатини у дітей
– Ускладнення скарлатини у дітей
– Діагностика скарлатини
– Лікування скарлатини у дітей
– Прогноз при скарлатині
– Профілактика скарлатини

Скарлатина в дитини – це гостра інфекція, що уражає переважно ротоглотку та характеризується сильною інтоксикацією і специфічним висипом. Збудником цього захворювання є стрептокок групи А, який може поширюватись між дітьми контактним та повітряно-крапельним шляхом. Перебіг скарлатини супроводжується скарлатинозною ангіною, загальною інтоксикацією, регіонарним лімфаденітом, лихоманкою, дрібноточковим висипом, який згодом переходить у лущення шкіри. Діагностика скарлатини у дітей проводиться при наявності типових клінічних симптомів.

Характеристика збудника скарлатини

Скарлатину в дітей викликає попадання в організм бета-гемолітичного стрептококу групи А, який належить до факультативно-аеробних, грампозитивних, овоїдної форми бактерій групи Streptococcus. Основним джерелом поширення скарлатини, так само, як і всіх інших стрептококових інфекцій, є люди, які можуть бути також носіями збудників. Найбільшу небезпеку становлять при цьому діти та дорослі, що хворіють скарлатиною. Максимальна небезпека передачі інфекції спостерігається в перші дні захворювання, а повністю ймовірність зараження скарлатиною зникає приблизно через три тижні від початку розгортання клінічних симптомів.

Приблизно 15-20% від загальної кількості дітей та дорослих належать до безсимптомних носіїв скарлатини, хоча в окремих випадках діти можуть бути переносниками інфекції протягом кількох місяців або й років.

Стрептокок поширюється між дітьми аерозольним способом(дитина виділяє збудників захворювання під час чхання, кашлю, розмови), що включає повітряно-крапельний та контактний шлях зараження. Після попадання збудника скарлатини на продукти харчування може відбутись аліментарна передача інфекції.

Зараження скарлатиною дітей найбільш ймовірне при близькому спілкуванні дітей та дорослих. Природна сприйнятливість дітей до скарлатині є дуже високою. Захворювання зазвичай розвивається в дітей, що заражаються бета-гемолітичним стрептококом, якщо в них відсутній антитоксичний імунітет. Такий імунітет формується після перебігу скарлатини. Він має типоспецифічні характеристики і не захищає організм дитини ві зараження іншими різновидами стрептококів.

Спостерігається певна сезонна залежність – випадки захворювання дітей скарлатиною частішають в осінній та зимовий період. Відмічається і зв’язок з такими стрептококовими респіраторними інфекціями, як пневмонія та ангіна.

Патогенез скарлатини у дітей

Входом в організм для бактерій скарлатини є слизова оболонка носоглотки, а також в рідкісних випадках можлива передача інфекції через статеві органи. Бактерії можуть проникнути в організм і через пошкоджені ділянки шкіри у дітей.

В місці проникнення бактерій скарлатини утворюється місцевий осередок інфекції, що має характерні некротичні ознаки. Мікроорганізми, що розмножуються в такому осередку, виділяють у кров дитини токсичні речовини, які є причиною інфекційної інтоксикації організму. Наявність токсинів у крові дитини сприяє розширенню дрібних судин різних органів та шкіри, на якій з’являється специфічна висипка. Під час цього в дитини формується специфічний антитоксичний імунітет, який зменшує поступово симптоми інтоксикації та прояви висипки на шкірі. Збудники можуть іноді потрапляти і безпосередньо в кров, що викликає ураження бактеріями всіх органів дитини, включаючи мозкові оболонки, лімфовузли, тканини скроневої кістки, та слуховий апарат. В такому випадку у дітей виникає гнійно-некротичне запалення.

Симптоми скарлатини у дітей

Інкубаційний період скарлатини у дітей триває від однієї доби до десяти днів. Захворювання має гострий початок, при якому спостерігається різке збільшення температури, проявляються ознаками підвищення інтоксикації (слабкість, головний біль, тахікардія, ломота в м’язах). Сильна лихоманка у перші дні часто супроводжується в дитини ейфорією, високою рухливістю, або протилежними проявами: млявістю, апатією, сонливістю. При значній інтоксикації іноді виникає блювота. В останні роки лікарі часто відмічають у дітей перебіг скарлатини при помірній гіпертермії, тобто, температура підвищується не критично.

Під час ковтання у дітей спостерігається болючість в горлі. При огляді зіва відзначається виражена гіперемія мигдаликів, яка є більш інтенсивною, ніж при перебігу ангіни у дітей. Також спостерігається гіперемія задньої стінки глотки, дужок язика та м’якого піднебіння. Однак гіперемія слизової оболонки є чітко обмеженою переходом м’якого піднебіння в тверде. Іноді в дитини може розвинутись фолікулярного-лакунарної ангіна з сильною гіперемією слизової оболонки мигдаликів, які покриваються дрібними або великими ділянками нальоту, що має некротичний, фібринозний або слизисто-гнійний характер. Під час цього розвивається запалення передньошийних лімфовузлів, які дещо збільшуються у розмірах, стають болючими і щільними на дотик. Язик спочатку покривається сірувато-білим нальотом, а потім (приблизно на 5 добу) стає насичено-малиновим. При важкому перебігу скарлатини у дітей такого ж кольору набувають і губи. Зазвичай в цей період починається спадання симптомів захворювання, хоча некротичні нальоти зменшуються досить повільно.

Специфічна дрібноточкова висипка на шкірі у дітей з’являється у перший або другий день захворювання. На фоні загальної гіперемії шкіра обличчя та верхньої половини тулуба дітей (з переходом на згини та поверхні рук, внутрішні поверхні стегон та боки) покривається темними цятками, яких є більше на шкірних складках та на згинах ліктів, у паху. Вони зливаються у темно-червоні смуги (симптом Паста).

В окремих випадках спостерігається об’єднання точкового висипу в велику еритему. При локалізації такої висипки на обличчі вона зазвичай з’являється на лобі, щоках або скронях. На ділянці носо-губного трикутника висипка відсутня, однак тут відмічається збліднення шкіри (симптом Філатова). При натисканні пальцями на висипку вона тимчасово зникає.

Через крихкість судин на ділянках шкіри, що піддаються стисканню або тертю, можуть утворюватись дрібні крововиливи. В деяких випадках крім типової висипки можуть з’являтись дрібні везикули, папули і макули. Також іноді буває пізня висипка, що утворюється на 3-4 день перебігу скарлатини у дітей, або ж вона взагалі відсутня.

Зазвичай на 3-5 добу після початку перебігу скарлатини у дітей починається покращення загального стану. При цьому симптоми поступово зникають, висип поступово блідне і повністю зникає під кінець першого або на початку другого тижня. Після висипки залишаються дрібні лущення шкіри. Інтенсивність висипки та швидкість зникнення залежать в основному від важкості перебігу скарлатини, а інтенсивність лущення, відповідно, залежить від інтенсивності і тривалості висипки.

Екстрабукальна форма скарлатини в дітей буває у випадках, якщо збудник потрапляє через пошкоджену шкіру (через садна, поранення, операційні розрізи). В місцях пошкодженої шкіри утворюється гнійно-некротичне вогнище, а висипка розповсюджується по тілі дитини з місця входу інфекції. При цьому поразок зіву зазивай не буває.

Ускладнення скарлатини у дітей

Найчастіше ускладненнями скарлатини у дітей є такі гнійно-запальні захворювання, як отит та лімфаденіт. Також бувають більш пізні ускладнення, які мають форму артритів, кардитів та нефритів і пов’язані з скарлатиною інфекційно-алергічним механізмом.

Діагностика скарлатини

Висока степінь специфічності симптомів та картини перебігу скарлатини дозволяє у більшості випадків впевнено діагностувати захворювання методом фізикального огляду. До лабораторної діагностики належить загальний аналіз крові дитини, по якому визначаються ознаки бактеріальної інфекції, а саме: зсув лейкоцитарної формули вліво, нейтрофільний лейкоцитоз, підвищення ШОЕ. Ще одним способом, який відноситься до специфічної експрес-діагностики, є РКА. Щодо виділення збудника – його не виконують, вважаючи таку діагностику нераціональною.

У випадку появи ускладнень з боку серцево-судинної системи дитині необхідна консультація кардіолога, а також проведення УЗД серця та ЕКГ. Якщо в дитини виник отит, виникає необхідність у зверненні до отоларинголога та здійснення отоскопії. Також, щоб оцінити стан сечовидільної системи, дітям інколи проводять УЗД нирок.

Лікування скарлатини у дітей

Лікування скарлатини в дитини найчастіше проводиться в домашніх умовах, а стаціонарному лікуванню підлягають лише діти з важкими формами захворювання та ускладненнями. Під час лікування скарлатини дитині призначається постільний режим протягом 7-10 днів, щадна дієта (рідка їжа) на період виразності ангінних симптомів, а також збалансоване вітамінне харчування, яке обов’язково повинно входити до раціону.

Для етіотропного лікування скарлатини у дітей найчастіше використовують пеніцилін, курс введення якого зазвичай становить 10 днів. Серед допоміжних та резервних препаратів слід відзначити також еритроміцин, цефазолін та інші цефалоспорини першого покоління.

При наявності протипоказань у дітей до застосування антибіотиків їм можуть бути призначені синтетичні пеніциліни або лінкозаміди. При комплексній терапії лікарі часто застосовують введення антибіотиків з антитоксичними сироватками.

Щоб зменшити вогнище інфекції застосовують полоскання горла, використовуючи розчин фурациліну в пропорції з водою 1:5000, а також настої лікарських рослин: календули, ромашки, евкаліпту.

У випадку сильної інтоксикації в дитини застосовують інфузійно розчини гемодезу та глюкози. При порушеннях роботи серця можуть бути призначені такі кардіологічні препарати, як камфора, кордіамін та ефедрин.

Прогноз при скарлатині

В наші дні сучасна медицина здатна успішно боротись із стрептококовими інфекціями, до яких, як відомо, належить і скарлатина. Успішне лікування гарантується застосуванню антибіотиків на ранніх стадіях захворювання. Найчастіше скарлатина в дитини має сприятливий прогноз. Випадки важкого перебігу бувають рідко і супроводжуються розвитком токсико-септичної форми, яка може провокувати ускладнення. При своєчасному наданні допомоги захворювання протікає сприятливо, і лише в окремих випадках можуть бути прояви токсичної або септичної скарлатини з важким перебігом. Повторно скарлатиною інфікуються не більше 2-3% дітей.

Профілактика скарлатини

Загальні заходи профілактики скарлатини передбачають чітке визначення хворих дітей і носіїв інфекції. До ефективної профілактики також належить своєчасна ізоляція хворих дітей та прийняття карантинних мір (в школах, дитячих садках, медичних установах). При стаціонарному лікуванні дітей виписують не швидше, ніж на 10 день, після чого лікування продовжується в домашніх умовах ще 12 днів. Отже дитина після скарлатини може повернутися в свій колектив не швидше, ніж на 22 день при умові, що бактеріологічні дослідження на присутність збудника є негативними.

Діти, що ніколи раніше не хворіли скарлатиною, але були в контакті з хворими дітьми, ізолюються від колективу мінімум на 7 днів з моменту останнього контакту.

Коментарів немає