Сколіоз в дитини – симптоми та лікування


дитячий сколіоз – Класифікація сколіозу в дітей
– Причини сколіозу в дітей
– Симптоми сколіозу у дітей
– Діагностика сколіозу у дітей
– Лікування сколіозу в дітей
– Прогноз та профілактика сколіозу

Сколіоз у дітей – це стійка деформація хребетного стовпа, що характеризується його боковим відхиленням і торсією. Захворювання супроводжується асиметричним положенням плечей, лопаток та інших кісткових орієнтирів, перекосом таза, деформацією грудної клітки, порушеннями з боку внутрішніх органів. Для діагностики сколіозу в дітей виконуються поліпозиційні рентгенограми хребта з розрахунком величини викривлення. Консервативне лікування сколіозу включає ортопедичний режим, масаж, коригуючу гімнастику, фізіотерапію, носіння ортопедичного корсета. Іноді проводиться хірургічна корекція сколіозу.

Сколіоз в дитини представляє собою патологічну зміну в хребті та паравертебральних тканинах, що призводить до викривлення хребетного стовпа, його повороту навколо поздовжньої осі, статико-динамічних порушень та функціональних змін з боку внутрішніх органів. Сколіоз є одним з найбільш поширених захворювань опорно-рухового апарату в дитячій ортопедії, яким страждають близько 10% дітей та підлітків. У дівчаток сколіоз зустрічається значно частіше, ніж у хлопчиків з приблизним співвідношенням 9 : 1. Небезпека розвитку сколіозу в дитини складається не тільки в косметичному дефекті, але також у стисканні, зміщенні та порушенні функції судин і внутрішніх органів.

Класифікація сколіозу в дітей

В залежності від часу прояву розрізняють інфантильний сколіоз в дітей віком до 3 років, дитячий (ювенільний) сколіоз в період з 3 до 10 років, та юнацький сколіоз у підлітків віком від 10 до 18-20 років. Після цього настає припинення кісткового росту.

За формою викривлення хребта виділяють С – подібний сколіоз з однією дугою викривлення, S – подібний з двома дугами викривлення та Z – образний з трьома дугами кривизни.

В основу рентгенологічної класифікації сколіозу в дітей покладена величина викривлення хребта в градусах та вираженість деформації. Відповідно до цих критеріїв виділяють IV ступеня сколіозу:

Сколіоз I ступеня характеризується кутом бокового викривлення менше 10 градусів та незначними рентгенологічними ознаками торси.

Сколіоз II ступеня характеризується кутом викривлення від 10 до 25 градусів з помірно вираженою торсією та деформацією тіл хребців на вершині викривлення.

Сколіоз III ступеня характеризується кутом викривлення від 25 до 50 градусів з наявністю різко вираженої торсії хребців (реберного горба) та фіксованими змінами у хребті.

Сколіоз IV ступеня характеризується кутом викривлення > 50 градусів при різко вираженій деформації хребетного стовпа, грудної клітки, зсуві та стисненні внутрішніх органів, що супроводжується порушенням їх функцій.

В залежності від локалізації вершини дуги викривлення розрізняють такі види сколіозу у дітей: верхньогрудний (на рівні Th3 – Th4), грудний (Th8 – Th9), грудопоперековий (Th11 – Th12), поперековий (L1 – L2), попереково-крижовий (L5 – S1), комбінований (з однаковим ступенем торсии в декількох відділах). По етіології сколіоз підрозділяється на вроджений і набутий.

Причини сколіозу в дітей

Походження вродженого може бути обумовлене аномаліями розвитку хребта (клиноподібними хребцями і напівхребцями, синостозом остистих відростків), порушенням формування ребер (додатковими ребрами, синостоз ребер), дисплазією попереково-крижового відділу хребта (спонділоліз, люмбалізація, сакралізація).

Випадки набутого сколіозу в дітей, як правило, пов’язані з нервово-м’язовими, метаболічними, пухлинними захворюваннями або травмами. Статичний сколіоз в дитини найчастіше є наслідком родової травми, вродженого вивиху стегна, вкорочення нижньої кінцівки, контрактур колінного і тазостегнового суглобів. Неврогенні сколіози в дітей можуть виникати під впливом дитячого церебрального паралічу, поліомієліту, сирингомієлії, атаксії Фрідрейха, травм спинного мозку та інших патологічних станів. Генез міопатичного сколіозу в дітей може бути обумовлений вродженою м’язовою гіпотонією, м’язовою дистрофією, вродженим викривленням шиї.

В основі сколіозу можуть лежати травматичні деформації вертебральної локалізації (після перелому хребта, торакопластики, ламінектомії), або позахребтової локалізації (після обширних опіків тулуба, емпієми плеври). Нерідко до розвитку сколіозу в дитини призводять такі метаболічні порушення, як рахіт, цистиноз, недосконалий остеогенез, синдром Хантера, а також спадкові захворювання сполучної тканини (синдром Марфана, синдром Елерса-Данлоса), ювенільний ревматоїдний артрит, пухлини хребетного стовпа та спинного мозку, юнацький остеохондроз, нейрофіброматоз.

Однак, незважаючи на різноманіття ідентифікованих факторів, що сприяють розвитку сколіозу в дітей, більшість випадків виникають з невстановлених причин. Відомо, що до розвитку сколіозу у дітей призводить загальна астенія, гіподинамія, порушення постави, неадекватні навантаження на хребет.

Симптоми сколіозу у дітей

Ідіопатичний сколіоз у дітей зазвичай виявляється в 6 – 7 років, d період першого стрибка зростання, при проведенні профілактичного огляду дитини педіатром або дитячим ортопедом. Клінічні прояви сколіозу при цьому розрізняються залежно від ступеня деформації хребта.

Сколіоз I ступеня в дитини може бути запідозрений за наступними характерними ознаками: опущеному положенню голови, зведеним плечах, викривленні тазу, сутулості, асиметрії надпліч і талії, що видно під час повороту хребців навколо поздовжньої осі. Дуга викривлення проглядається при нахилі вперед і зникає при випрямленні тулуба дитини.

При сколіозі II ступеня, крім вище перерахованих ознак, у дітей з’являється патологічна ротація хребців, м’язовий валик в поперековому відділі та випинання в грудному відділі на стороні викривлення. Кривизна хребта не пропадає в будь-якому положенні тіла.

Клінічні ознаки сколіозу III ступеня характеризуються вираженим поворотом хребців, добре окресленим ребровим горбом, м’язовими контрактурами, ослабленням черевних м’язів, випиранням ребрових дуг.

При сколіозі IV ступеня хребет дитини значно деформований, паравертебральні м’язи розтягнуті, виражений реберний горб, ребра і м’язи в зоні вгнутості западають.

Прогресування патологічних змін при сколіозі в дітей призводить до розвитку функціонально значущої деформації грудної клітки, що супроводжується стисканням та зміщенням серця, легенів і судинного пучка. Даний стан розцінюється як сколіотична хвороба.

Діагностика сколіозу у дітей

Раннє виявлення сколіозу – найважливіше завдання диспансерних оглядів дітей дошкільного та шкільного віку педіатром, дитячим хірургом, неврологом, дитячим ортопедом. Для правильної оцінки постави необхідно послідовне обстеження дитини в положенні стоячи (спереду, збоку, ззаду), сидячи і лежачи. При цьому звертають увагу на висоту надпліч, асиметрію шкірних складок, лопаток, тазу, наявність реберного горба та інших ознак сколіозу. Ступінь викривлення хребта в градусах визначають за допомогою сколіозометра. Виявлення відхилення хребта більш ніж на 5 – 7 градусів є підставою для проведення рентгенографії.

Рентгенографія хребта виконується в положенні стоячи та лежачи в 2 проекціях. На підставі отриманих спондилограм проводиться розрахунок величини викривлення за методикою Фергюссона або Кобба, та визначення індексу стабільності хребта. Для більш детального обстеження відділу хребта може застосовуватися рентгенівська томографія, MРТ або КТ хребта, мієлографія. Для обстеження та динамічного огляду дітей переважно застосовується непроменеві методи дослідження, наприклад, комп’ютерна оптична топографія. Обов’язковим компонентом діагностики сколіозу в дітей є фотографування дитини з різних точок на всіх етапах спостереження.

При розвитку функціональних порушень з боку внутрішніх органів дитині проводяться консультації дитячого пульмонолога, кардіолога, гастроентеролога, виконуються ФЗД, ЕКГ, УЗД органів черевної порожнини.

Лікування сколіозу в дітей

Загальноприйнята тактика передбачає диференційовані підходи до проведення лікувальних заходів дітям з різним ступенем вираженості захворювання. Консервативне лікування проводиться за участю фізіотерапевтів, масажистів, інструкторів ЛФК, вертебрологів, мануальних терапевтів.

Дітям з непрогресуючим сколіозом I та II ступеня необхідно усунути причини, що сприяють викривленню хребта, зменшити статичне навантаження на хребетний стовп, організувати оптимальну рухову активність. З метою недопущення прогресування сколіозу дітям рекомендується лікувальна гімнастика, масаж спини, плавання. Важливою складовою терапії сколіозу є дотримання ортопедичного режиму: спання на щиті, контроль за правильною поставою, періодичне розвантаження хребта в горизонтальному положенні.

При прогресуючому сколіозі I та II ступеня, крім названих заходів, дітям призначається індивідуальний комплекс ЛФК, фізіотерапія (електроміостимуляція, магнітотерапія, СМТ-терапія, водолікування, грязелікування), ортопедичний масаж, мануальна терапія. Лікування доповнюється носінням коригуючих ортопедичних корсетів.

Показаннями до хірургічної корекції сколіозу в дітей служать швидке прогресування деформації, незважаючи на проведене консервативне лікування, кут викривлення хребта більше 40 градусів, порушення роботи життєво важливих органів. Оптимальним періодом для оперативного лікування є вік 10-14 років. Операція полягає в імплантації фіксуючих пристроїв. Найбільшого поширення в хірургії сколіозу отримали дистрактори Казьміна, Харрінгтона, ендокоректор Роднянського-Гупалова, системи Котреля-Дюбуссе. Перед хірургічним втручанням проводиться витягування хребта.

За свідченнями можуть виконуватися коригуючі кістково-пластичні операції (клиноподібна резекція хребців), що мобілізують операції (тенолігаментокапсулотомія по Шулутко, дискектомія), косметичні втручання (резекція реберного горба, екстраплевральна торакопластика, резекція кута лопатки). Після операцій проводиться тривала реабілітаційна терапія.

Прогноз та профілактика сколіозу

Несприятливий прогресуючий перебіг дуже швидко викликає деформацію хребта в дітей до 6 років), а в дітей від 10 років сколіоз протікає більш сприятливо. Всі діти зі сколіозом повинні регулярно, не менше 2 разів на рік проходити спеціалізоване лікування, призначене ортопедом. При вираженому сколіозі в дитини операція може лише зменшити ступінь викривлення хребта і призупинити його прогресування. Тому головні зусилля дорослих повинні бути спрямовані саме на попередження сколіозу.

Необхідна раціональна організація рухового режиму дітей вдома та в дитячих установах, контроль за утриманням правильної постави, виключення важких навантажень на хребет та несиметричного навантаження м’язів, заняття оздоровчою гімнастикою і спортом, профілактика травматизму. При порушеннях постави дітям призначаються курси ЛФК, загальнозміцнюючий масаж, заняття плаванням.

Коментарів немає