Тонзиліт в дитини – способи лікування та профілактика


лікування тонзиліту в дітей
– Причини тонзиліту в дитини
– Класифікація тонзиліту
– Симптоми тонзиліту в дітей
– Діагностика тонзиліту в дитини
– Лікування тонзиліту в дітей
– Профілактика та прогноз тонзиліту

Тонзиліт у дітей є інфекційно-алергійним процесом, що протікає з переважним ураженням лімфоїдної тканини мигдалин з їх стійкою запальною реакцією. Під час гострого періоду відзначається біль при ковтанні та позіхання, фебрильна температура, інтоксикація. Після періоду загострення спостерігається гіпертрофія мигдалин, гнійні пробки в лакунах, збільшення підщелепних лімфовузлів. Діагностика тонзиліту в дітей проводиться отоларингологом за допомогою фарингоскопії, взяття матеріалу із зіву на бакпосів. Лікування тонзиліту в дитини включає місцеву терапію (промивання мигдалин, полоскання горла, інгаляції), антибіотикотерапію при загостреннях, а при необхідності – хірургічну тактику.

Тонзиліт в дитини – це інфекція верхніх дихальних шляхів, що супроводжується запаленням лімфоїдних утворень глоткового кільця (частіше – піднебінних, рідше – язичної або глоткової мигдалин). Для позначення гострого тонзиліту зазвичай використовується термін «ангіна». Часто повторювані запалення мигдалин у дітей призводять до розвитку хронічного тонзиліту. Надалі, говорячи про тонзиліт, ми будемо мати на увазі хронічну форму інфекції. Особливості перебігу ангіни в дітей вже були розглянуті у відповідній статті.

Захворюваність тонзилітом серед дітей у віці до 3-х років становить 2-3%, а до 12 років збільшується до 12-15%. Тонзилітом страждає не менше половини часто хворіючих дітей. Разом з тим, проблема лікування та профілактики тонзиліту виходить далеко за рамки дитячої отоларингології. Часті інфекційно-алергічні атаки на організм дитини зазвичай закінчуються розвитком цілого ряду важких ускладнень: паратонзіллярних і заглоткових абсцесів, тонзилогенного сепсису, артритів, ревматизму, набутих вад серця, васкулітів, гломерулонефриту та інших. Тому проблема тонзиліту в педіатрії є міждисциплінарною і вимагає залучення фахівців з області дитячої ревматології, кардіології, урології.

Причини тонзиліту в дитини

Серед мікробної флори при розвитку тонзиліту першорядне значення мають стрептококи (бета-гемолітичний стрептокок групи А, зелений стрептокок), стафілококи, гемофільна паличка, пневмокок, а також різні мікробні асоціації. Частота виділення гемолітичного стрептококу із зіву при тонзиліті становить від 30% до 80% випадків, а підвищений титр антистрептококових антитіл виявляється в 4 рази частіше, ніж у здорових у дітей. Серед інших представників патогенної флори зустрічаються збудники аденовірусної та ентеровірусної інфекцій, віруси парагрипу, грипу та герпесу, гриби, внутрішньоклітинні та мембранні паразити (хламідії, мікоплазми). На тлі морфологічної перебудови лімфоїдної тканини та дисбіозу верхніх дихальних шляхів порушується процес самоочищення лакун мигдалин, що сприяє розмноженню патогенів та розвитку хронічного запалення.

У більшості випадків початку хронічного перебігу тонзиліту в дітей передує одноразово або неодноразово перенесена ангіна. Активізація умовно-патогенної флори та зростання її вірулентності в мигдалинах відбувається під впливом переохолодження, вірусних та інших захворювань. Проникаючи в паренхіму мигдалин, кровоносні та лімфатичні судини, збудники починають виробляти екзо- і ендотоксини, ініціюючи розвиток токсико-алергічних реакцій. На тлі порушення локального кровообігу, підвищення проникності судинної стінки, місцевої імунодепресії розвивається чергове загострення тонзиліту. Внаслідок рецидивуючого запалення паренхіма мигдаликів піддається гіперплазії, іноді – атрофії, склерозуванню, рубцюванню.

В окремих випадках у дітей спостерігається безангінна форма тонзиліту, яка поступово розвивається під маскою ГРВІ, аденоідитів, синуситів, стоматитів, карієсу, пародонтозу, в т.п. Втягнення піднебінних мигдалин в інфекційно-запальний процес відбувається вдруге.
Виникненню тонзиліту в дитини сприяють анатомо-топографічні особливості лімфоїдного апарату глотки: вузькі і глибокі лакуни мигдалин, множинні щілиновидні ходи, спайки, що ускладнюють спорожнення лакун. При тонзиліті в дітей піднебінні мигдалини не виконують свою бар’єрну функцію, а, навпаки, стають постійним хронічним вогнищем інфекції та фактором загальної сенсибілізації організму.

Тонзилітом частіше страждають діти з обтяженим супутнім фоном: перинатальною патологією, харчовою алергією, рахітом, лімфатико-гіпопластичним діатезом, порушенням носового дихання, гіповітамінозом, кишковими інфекціями та іншими факторами, що знижують захисні сили організму.

Класифікація тонзиліту

За своїм клінічним перебігом тонзиліт в дитини може бути компенсованим і декомпенсованим. Для компенсованої форми характерна наявність місцевих ознак хронічного запалення (гіперемії, набряклості, інфільтрації, гіперплазії дужок, зрощення дужок з мигдалинами, підвищення болючості регіонарних лімфовузлів). При декомпенсованій формі тонзиліту, окрім місцевих ознак, розвиваються тонзилокардіальні, тонзилоренальні та інші ускладнення.

В залежності від локалізації інфекції розрізняють лакунарний, паренхіматозний (фолікулярний) і лакунарно-паренхіматозний (змішаний, тотальний) тонзиліт в дітей. При лакунарній формі запальні зміни локалізуються в криптах. При цьому крипти розширюються, заповнюються гноєм і казеозними масами. При фолікулярному тонзиліті у дітей в паренхімі мигдаликів утворюються дрібні підепітеліально розташовані гнійники, що нагадують просяні зерна. При тотальному ураженні лімфоїдної тканини мигдалини набувають вигляду губки, заповнюються гноєм, казеозом, детритом, мікробними масами, що виділяють ендо- та екзотоксини.

З урахуванням патоморфологічних змін, що відбуваються в лімфоїдних тканинах, розрізняють гіпертрофічний тонзиліт, що характеризується збільшенням обсягу мигдалин, та атрофічний тонзиліт, при якому лімфаденоїдна тканина заміщається сполучною, фіброзною, яка призводить до зморщування мигдалин.

Симптоми тонзиліту в дітей

Під час загострення тонзиліту дитину турбують помірні болі в горлі, неприємний запах з рота, нав’язливий сухий кашель, субфебрилітет, пітливість, слабкість і швидка стомлюваність. У деяких дітей прояви тонзиліту обмежені поколюванням, печіння в області мигдалин, сухістю та відчуттям стороннього тіла в горлі. При сильних нападах кашлю з лакун в порожнину рота можуть виділятися казеозні маси, які мають гнильний запах. При декомпенсованій формі тонзиліту в дитини, поряд з перерахованими ознаками, з’являються артралгії в області променезап’ясткових і колінних суглобів, задишка, біль в області серця.

Загострення хронічного тонзиліту зазвичай трапляються у дітей 2-3 рази на рік і протікають у формі яскраво вираженою ангіни. При цьому з’являється сильний біль у горлі (особливо при ковтанні, позіханні), фебрильна температура тіла, озноби, головний біль, збільшення і болючість лімфовузлів, що спричиняє відмову дитини від їжі. Нерідко при тонзиліті виникають болі в животі, нудота, блювання, судоми.

З рецидивуючим перебігом тонзиліту пов’язані такі небезпечні ускладнення, як паратонзіллярний і заглотковий абсцес, тонзилогенний сепсис, які можуть викликати загибель дитини. Важкими системними ускладненнями з інвалідизуючими наслідками виступають аутоімунні процеси (ревматизм, поліартрит, геморагічний васкуліт, гломерулонефрит), захворювання серця (набуті вади серця, інфекційний ендокардит, міокардит, міокардіодистрофія), захворювання бронхолегеневої системи (рецидивуюча пневмонія, бронхоектатична хвороба), гіпертиреоз та ін. З тонзилітом також може бути пов’язаний ряд шкірних захворювань, таких як екзема, псоріаз, поліморфна еритема.

Діагностика тонзиліту в дитини

Постановці діагнозу хронічного тонзиліту передує збір анамнезу, огляд дитини педіатром і дитячим отоларингологом, інструментальне та лабораторне обстеження. При проведенні фарингоскопії виявляються запальні зміни піднебінних дужок, пухкі збільшені мигдалини, заповнені гнійним вмістом (у вигляді пробок). За допомогою зонду визначаються глибина лакун, наявність зрощень і спайок. При пальпації шийних лімфовузлів виявляється регіонарний лімфаденіт.

На етапі лабораторного обстеження виконується клінічний аналіз крові та сечі, бакпосів матеріалу із зіву на флору, визначення С-реактивного білка і АСЛ-О. При декомпенсованій формі хронічного тонзиліту діти повинні бути оглянуті дитячим ревматологом, дитячим кардіологом та нефрологом. Для виключення інших вогнищ інфекції в порожнині рота необхідним є огляд дитини дитячим стоматологом. Дане захворювання вимагає диференціальної діагностики з хронічним фарингітом, туберкульозом мигдалин. З додаткових досліджень може знадобитися проведення ЕКГ, ЕхоКГ, УЗД нирок, рентгенографії придаткових пазух носа, посіву крові на стерильність, туберкулінові проби.

Лікування тонзиліту в дітей

При загостренні хронічного тонзиліту дитині призначається постільний режим, дієта і медикаментозна терапія: антибіотики з урахуванням чутливості мікрофлори (амінопеніциліни, цефалоспорини, макроліди), десенсибілізуючі препарати, вітаміни, імуномодулятори.

Місцева терапія включає промивання лакун піднебінних мигдаликів антисептиками (розчинами йодинолу, стоматидину, хлорофіліпту), обробку мигдалин і задньої стінки глотки розчинами люголю, фукорцину; регулярні полоскання антисептичними розчинами та відварами лікарських трав; інгаляції, розпорошення антисептичних аерозолів (гексаспрей, інгаліпт), та застосування розсмоктувальних пігулок з протимікробною дією (граміцидин, септолете, лісобакт, фарингосепт). Серед фізичних методів лікування тонзиліту в дітей найбільшого поширення набули мікрохвильова терапія, ультрафонофорез, УФО, УВЧ, лазеротерапія. Лікування тонзиліту в дитини може проводитися за участю лікаря-гомеопата.

При частих повторних ангінах, а також декомпенсованій формі тонзиліту вирішується питання про проведення тонзилектомії. Альтернативними (безкровними) методами лікування тонзиліту в дитини служать лазерна лакунотомія та кріотерапія. При утворенні паратонзиллярного абсцесу проводиться його розтин.

Для попередження загострень необхідно проведення протирецидивного лікування, що включає вітамінотерапію, прийом імуномодуляторів, гіпосенсибілізуючих препаратів, санаторно-курортне лікування в умовах морського клімату.

Профілактика та прогноз тонзиліту

Критерієм вилікування тонзиліту служить відсутність загострень протягом 5 років після 2 років лікування. При проведенні повного комплексу профілактичних та протирецидивних заходів вдається максимально знизити кількість загострень та уникнути виникнення ускладнень. При частих ангінах і розвитку метатонзіллярних захворювань прогноз менш сприятливий.

Заходами профілактики тонзиліту служать загартовування дитини в домашніх умовах, зміцнення імунітету, проведення санації порожнини рота, виключення переохолоджень та контактів з інфікованими дітьми. Крім цього, діти з хронічним тонзилітом повинні перебувати під наглядом отоларинголога, щоб вчасно отримувати протирецидивне лікування в міжангінозний період.

Коментарів немає

Опитування

Чи повинна бути медицина платною?

Loading ... Loading ...