В дитини аденоїди – причини захворювання та методи лікування


аденоїди в дітей
– Причини появи аденоїдів в дитини
– Симптоми аденоїдів в дитини
– Методи лікування аденоїдів у дітей
– Прогноз та профілактика аденоїдів

Аденоїди в дитини – це розростання лімфоїдних тканин носоглоткової мигдалини, яке характеризується порушенням захисних функцій мигдалини. Розростання аденоїдної тканини супроводжується порушенням носового дихання, ринофонією, хропінням під час сну, погіршенням слуху, численними отитами та астенічним синдромом. Діагностика аденоїдів в дитини проводиться під час консультації в отоларинголога методом виконання пальцевого дослідження області носоглотки, ендоскопічної риноскопії, задньої риноскопії та рентгенографії. Лікування аденоїдів в дитини проводиться консервативними методами (застосування антибіотиків, ФТЛ, стимуляторів імунітету) та шляхом хірургічного втручання (ендоскопічне або лазерне видалення, аденотомія, криодеструкція).

Аденоїди в дітей є найпоширенішим захворюванням серед всіх відомих дитячих захворювань дихальних шляхів, та становлять близько 30% від їх загальної кількості. В 70% випадків аденоїди збільшуються в дітей віком від 3 до 10 років, а в малюків грудного віку та дітей, яким більше 10 років, захворювання зустрічається значно рідше. Починаючи з 12 років аденоїдні вегетації мигдалин починають зворотній процес, і приблизно до 18 років вони майже повністю атрофуються.

Причини появи аденоїдів в дитини

Аденоїди в дитини можуть збільшуватись у зв’язку з вродженими, генетичними особливостями організму. Це супроводжується ослабленням імунітету, ендокринними порушеннями. Часто страждають розростанням лімфоїдної тканини діти з лімфатико-гіпопластичним діатезом – лімфаденопатією. Нерідко аденоїди виявляються у дітей з гіпофункцією щитовидної залози. Про захворювання свідчить млявість, пастозність, апатичність, малорухливість, гіперстенічна статура.

Несприятливий вплив на формування імунної системи дитини чинять внутрішньоутробні інфекції, прийом вагітної матері лікарських препаратів, вплив на плід фізичних факторів та токсичних речовин (іонізуючого випромінювання, хімікатів).

Розвитку аденоїдів у дітей сприяють часті гострі та хронічні захворювання верхніх дихальних шляхів: фарингіт, тонзиліт, ларингіт. Пусковим фактором для розростання аденоїдів в дитини можуть бути інфекційні захворювання: грип, ГРВІ, кір, дифтерія, скарлатина, коклюш, краснуха тощо. Певну роль у збільшенні аденоїдів може зіграти сифілітична інфекція (вроджений сифіліс) або туберкульоз. Аденоїди в дітей можуть зустрічатися як ізольована патологія лімфоїдної тканини, але часто вони поєднуються з ангіною.

Серед інших причин, що призводять до виникнення аденоїдів в дитини, виділяють підвищену схильність дитячого організму до алергії, гіповітаміноз, аліментарні фактори, грибкові інвазії, несприятливі соціально-побутові умови. Переважне виникнення аденоїдів в дітей дошкільного віку пояснюється розвитком імунологічної реактивності, що спостигається в період від 4 до 6 років.

Залежно від виразності лімфоїдної вегетації розрізняють 3 ступеня розвитку аденоїдів:

I ступінь – аденоїдні вегетації поширюються на верхню третину носоглотки та верхню третину сошника. Дискомфорт та ускладнення носового дихання в дитини відзначаються тільки під час сну.

II ступінь – аденоїдні вегетації перекривають половину носоглотки та половину сошника. При цьому спостерігається виражене ускладнення носового дихання в денний час та хропіння вночі.

III ступінь – аденоїдні вегетації заповнюють всю носоглотку, повністю перекриваючи сошник, та доходять до рівня заднього краю нижньої носової раковини. В деяких дітей аденоїди можуть навіть виступати в просвіт глотки. Носове дихання стає повністю неможливим і дитина дихає лише ротом.

Симптоми аденоїдів в дитини

Клінічні прояви аденоїдів у дітей пов’язані з комбінацією трьох факторів: фізичною перешкодою, що викликана збільшенням носоглоткової мигдалини, порушенням рефлекторних зв’язків та розвитком інфекції в аденоїдних тканини.

Механічна обтюрація носоглотки супроводжується порушенням носового дихання. Ускладнення носового вдиху та видиху можуть носити помірний (I ступінь) або виражений характер, аж до повного унеможливлення дихання носом (II та III ступені). Тиск лімфоїдної тканини на судини слизової оболонки призводить до набряку та виділенню інтенсивної нежиті. Це ще сильніше ускладнює дихання носом. Аденоїди в дитини грудного віку призводять до ускладнення смоктання та, внаслідок цього, до систематичного недогодування і гіпотрофії. Зниження оксигенації крові супроводжується розвитком анемії.

Внаслідок ускладненого носового дихання діти з аденоїдами сплять з відкритим ротом, часто прокидаються та хропуть уві сні. Результатом неповноцінного нічного сну стають апатія та млявість в денний час, швидка стомлюваність, послаблення пам’яті, зниження успішності в школі.

Голос в дитини з аденоїдами назалізований, монотонний і тихий. Ринофонія обумовлена тим, що гіпертрофована носоглоткова мигдалина перешкоджає проходу повітря в порожнину носа та носові пазухи, які служать резонаторами та приймають участь в утворенні тембру голосу. Внаслідок перекриття аденоїдами глоткових отворів слухової труби ускладнюється природна вентиляція середнього вуха, що призводить до кондуктивної глухуватості. Збільшення аденоїдів у дітей супроводжується також порушенням нюху та ковтання. Часте поверхневе ротове дихання обумовлює деформацію грудної клітки (так звані «курячі груди»).

Постійне хронічне запалення носоглоткової мигдалини є фоном для розвитку алергічних та інфекційних захворювань: хронічного риніту, синуситу, середнього отиту, тонзиліту. Вдихання через рот холодного неочищеного повітря сприяє появі таких респіраторних захворювань, як ларингіт, трахеїт, бронхіт.

Аденоїди в дитини – методи лікування

Залежно від ступеня гіпертрофії глоткової мигдалини та вираженості клінічних проявів лікування аденоїдів може бути консервативним або хірургічним.

Консервативна терапія аденоїдів у дітей проводиться при I та II ступенях гіпертрофії або неможливості їх оперативного видалення. При повторних інфекціях призначається лікування антибіотиками, імуностимуляторами та вживання вітамінів. Симптоматична терапія включає закапування судинозвужувальних препаратів, промивання порожнини носа сольовими розчинами, відварами лікарських рослин, антисептиками та озононасиченим розчином. В педіатрії також широко застосовуються такі методи, як лазеротерапія, УФО, УВЧ, магнітотерапія, електрофорез, КВЧ-терапія та кліматотерапія. При бажанні батьки дитини можуть скористатися послугами дитячого гомеопата і пройти курс гомеопатичного лікування.

Показаннями для хірургічного видалення аденоїдів у дитини служать: неефективність консервативного методу лікування при гіпертрофії II ступеня, аденоїди III ступеня, виражене порушення носового дихання, хронічні аденоїдити, синусити, отити, фарингіти, ларингіти, пневмонії, а також розвиток щелепно-лицьових аномалій, що викликані розростанням аденоїдів.

Операція видалення аденоїдів у дітей може проводитися під місцевою анестезією або під загальним наркозом. Можливе проведення ендоскопічного видалення аденоїдів під візуальним контролем.

Альтернативними хірургічному втручанню методами служать: видалення аденоїдів за допомогою лазера (лазерна аденоідектомія, внутрішньотканинна деструкція, вапоризація аденоїдних тканини), кріодеструкція аденоїдів.

Прогноз та профілактика аденоїдів

Своєчасна діагностика та адекватна терапія призводить до стійкого відновлення носового дихання та усуненню супутніх інфекцій, підвищенню фізичної та розумової активності, нормалізації фізичного та інтелектуального розвитку дитини.

Ускладнення оперативного лікування та рецидиви аденоїдів часто виникають в дітей, які страждають алергією (бронхіальною астмою, кропив’янкою, набряком Квінке, бронхітами). Дітям з розвиненими супутніми порушеннями (аномаліями прикусу, порушеннями мови) надалі нерідко потрібна допомога дитячого ортодонта та логопеда.

Профілактика аденоїдів в дитини вимагає проведення обов’язкової вакцинації, загартовування, ранньої діагностики та ефективного лікування інфекцій верхніх дихальних шляхів, підвищення імунологічних властивостей організму.

Коментарів немає