Вальгусна деформація стоп у дітей


викривлення ніг в дитини – Причини вальгусної деформації у дітей
– Симптоми вальгусної деформації стоп в дитини
– Діагностика вальгусної деформації
– Лікування вальгусної деформації стоп у дітей
– Прогноз і профілактика

Вальгусна деформація стопи в дитини – це патологія, що представляє собою дефект у вигляді зниженням висоти склепінь стопи та Х-подібне викривлення осі. При такому порушенні у дітей спостерігається розворот п’яти і пальців назовні, незграбна хода, опущення середнього відділу стопи, болі в ногах та швидка стомлюваність. Визначення вальгусної деформації стопи в дитини проводиться при зовнішньому огляді у дитячого ортопеда з використанням рентгенографії стоп у трьох проекціях, подометрії та плантографії. Лікування такого фізіологічного порушення у дітей відбувається із застосуванням масажу, ЛФК, накладання ортопедичних шин і носіння ортопедичного взуття. У випадку малої ефективності перелічених методів корекції вальгусної деформації застосовується хірургічне втручання.

Вальгусна деформація стопи – це фізіологічне порушення в дитини, при якому відстань між внутрішніми поверхнями щиколоток при випрямленні і тугому стисненні колін є більшою за 5 см. П’ята і пальці під час стискання відхиляються назовні, а всі внутрішні поверхні стоп подаються до середини. Іншими словами, в дитини розвивається Х-подібна кривизна ніг, яка є протилежним випадком до варусної О-подібної деформації стоп. Вальгусна деформація ніг в дитини завжди супроводжується зменшенням висоти склепінь стоп. При цьому зазвичай кажуть, що у дитини плоско-вальгусна деформація стоп. Слід зазначити, що цей різновид патології є одним з найбільш поширених у дитячій ортопедії і травматології.

Причини вальгусної деформації у дітей

В першу чергу лікарі диференціюють набуту і вроджену вальгусна деформація стоп у дітей. При вродженій патології визначальними вважаються внутрішньоутробні зміни розміщення і форми кісток стопи. При цьому відхилення постави визначається лікарями вже у перші місяці після народження дитини. Найбільш важкими серед вроджених дефектів стопи вважаються: так звані «вертикальний таран» і «стопа-качалка».

Набута вальгусна деформація стопи в дитини зазвичай є наслідком недосконалості сухожильно-зв’язкової системи та порушень розвитку опорно-рухового апарату дитини в цілому. Всі ці порушення лікарі зазвичай виявляються протягом першого року життя дитини, коли вона починає самостійно робити перші кроки. Відомо, що вальгусна деформація стопи значно частіше зустрічається в дітей, яким характерна м’язова гіпотонія, яка в свою чергу є наслідком недоношеності дитини, внутрішньоутробних інфекцій, вродженої недосконалості сполучних тканин, а також частих випадків захворювання дітей бронхітом, пневмонією та ГРВІ. Лікарі вважають, що найвпливовішим фактором, який впливає на ослаблення кісткової та зв’язкового-м’язової системи є рахіт. Статико-динамічна патологія нижніх кінцівок повторно формується у дітей при таких нейром’язових хворобах, як ДЦП, полінейропатія, поліомієліт і міодистрофія. Крім цього така патологія у дітей може бути результатом надмірних фізичних навантажень та ожиріння.

У деяких випадках вальгусна деформація стоп в дитини може бути наслідком травми зв’язок, гомілкових кісток, м’язів, або розвинутись під час довгого перебування кінцівки у гіпсі. Значно рідше порушення такого типу виникають у дітей з вродженим вивихом стегна та дисплазією. Також до вальгусної деформації стоп може призвести надто раннє ставлення дитини на ноги або вибір незручного взуття, яке погано фіксує стопу і є занадто м’яким. Якщо в дитини слабкий м’язовий тонус, під власною вагою дитини підйом стоп ущільнюється, а м’язи пальців стопи і великогомілкові м’язи розтягуються і послаблюються, в результаті чого дитині не вдається втримати стопу в потрібному положенні. Крім цього, при такій патології стопи в дитини поступово зміщується до середини гомілковостопний суглоб, а пальці і п’яти зміщуються назовні.

Симптоми вальгусної деформації стоп в дитини

Перші ознаки вальгусної деформації стоп в дитини батьки зазвичай помічають при досягненні дитиною річного віку, після того, як дитина почала робити свої перші кроки. Під час ходіння малюка привертає увагу те, що він опирається не на всю поверхню стопи, піднімаючи вгору її зовнішній край.

Через певний час стопа дитини набуває Х-подібної форми. При цьому малюк ходить невпевнено та незграбно, човгає ногами. Під час ходіння діти з вальгусною деформацією стоп швидко втомлюються, повідомляють батькам про болі у ногах та хребті. Як правило, у кінці дня в дитини опухають стопи і можуть навіть відбуватись судоми литкових м’язів. Взуття дитини з фізіологічною патологією нерівномірно зношується – його внутрішній край стоптується значно швидше ніж зовнішній. Як вже було сказано, вальгусна деформація ніг дитини іноді призводить до укорочення однієї кінцівки, артозу, остеохондрозу, плоскостопості, сколіозу, деформації гомілкових, колінних суглобів і тазу.

Діагностика вальгусної деформації

Вальгусна деформація стопи в дитини може діагностуватись навіть педіатром. Тим не менше, остаточний діагноз та степінь патології встановлюється лише під час огляду в дитячого травматолога-ортопеда при спеціальному обстеженні. Під час огляду дитини лікар в першу чергу звертає увагу на відхилення п’ят і пальців ніг назовні, згладженість підйомів стоп та зміщення їх внутрішніх частин всередину.

Щоб остаточно встановити і підтвердити діагноз лікар призначає рентгенографію стоп, подометрію та комп’ютерну плантографію. На рентгенівських знімках стоп, які виконуються в трьох проекціях, лікар розпізнає патологічне положення стоп. Щодо комп’ютерної плантографії, то вона дає можливість розрахувати потрібні морфологічні характеристики стоп, а подометрія забезпечує оцінку рівномірності розподілу навантаження на всі частини стопи. Слід зазначити, що комп’ютерна подометрія часто виявляє ознаки вальгусної деформації стоп до їх візуального прояву. Інколи також виконується УЗД суглобів, яке проводиться з метою підтвердження діагнозу.

Лікування вальгусної деформації стоп у дітей

Кінцевою метою лікування такого фізіологічного порушення у дітей є повне або часткове відновлення функцій та правильної форми стоп, а також зміцнення зв’язок і м’язів ніг.

У випадку вродженої вальгусної деформації стопи в дитини інколи виконується іммобілізація кінцівок із застосування гіпсу. При цьому моделювання гіпсових пов’язок проводиться лікарем-ортопедом, який враховує вид деформації та кути відхилення стопи від нормального положення.

Наступним етапом при набутій вальгусній деформації стоп в дитини можливе застосування ножних ванн, сеансів масажу стоп, суглобів ніг, попереково-крижової області, а також грязьові та озокеритові аплікації, електрофорез, парафінотерапія, магнітотерапія, діадинамотерапія, ІРТ, електростимуляція м’язів стоп та гомілок. Дуже корисним для корекції вальгусної деформації є плаванням та ЛФК.

Діти, що страждають такою патологією, потребують індивідуального підбору устілок для взуття зокрема та ортопедичного взуття, яке забезпечує жорстку фіксацію п’яти і стопи збоку.

Хірургічне втручання при лікуванні вальгусної деформації стоп у дітей застосовується досить рідко, не більше ніж у 5-7% випадків. Способи та методи виправлення патології стопи визначаються індивідуальною, враховуючи виразність та особливість вальгусної деформації в кожному окремому випадку. Дуже поширеним в травматології на сьогоднішній день є метод пересадки сухожилля довгого малогомілкового м’язу на внутрішній край стопи з видовженням ахіллового сухожилля, застосування апарату зовнішньої фіксації та артродез таран-човноподібного суглоба.

Прогноз і профілактика

Необхідно зазначити, що в окремих випадках вальгусна деформація стоп є дуже значною. В такому випадку патологія вважається не лише явним косметичним дефектом, але й значним функціональним порушенням роботи кінцівки, що інколи призводить до інвалідизації навіть в молодому віці. Якщо ж степінь деформації є відносно низькою, то правильна своєчасне лікування дозволяє повністю позбутись патології і відновити нормальне функціонування стопи.

З метою уникнення розвитку вальгусної деформації стоп в дитини потрібно повністю виключити до восьми місячного віку навантаження на ноги. Також слід дотримуватися відповідного режиму, який повинен складатись з гімнастики, загартовування, повноцінного харчування, профілактичних масажів, нормального сну та прогулянок. Дуже важливим для попередження рахіту є вживання достатньої кількості вітаміну D і мікроелементів.

Крім всього перерахованого вище потрібно періодично проходити огляд у педіатра та фахівців іншого профілю, включаючи ортопеда, хірурга і т.п. Також не можна нехтувати вибором взуття для дітей, яке повинно бути не надто малим і не великим. Взуття має бути виготовлене з натуральних природних матеріалів, містити пружний супінатор і жорсткі бічні частини.

Коментарів немає