Внутрішньочерепна родова травма в дитини


внутрішньочерепна родова травма з крововиливом – Причини внутрішньочерепної родової травми
– Класифікація внутрішньочерепних родових травм
– Симптоми внутрішньочерепної родової травми у дітей
– Діагностика внутрішньочерепної родової травми
– Лікування внутрішньочерепної родової травми в дитини
– Профілактика і прогноз

Внутрішньочерепна родова травма представляє собою травматичне ушкодження ЦНС плода або новонародженої дитини, у результаті якої виникають крововиливи та відбувається деструкція тканини головного мозку. Така травма може супроводжуватись внутрішньошлуночковим, епідуральним, субдуральним, субарахноїдальним або паренхіматозним крововиливом. Під час травмування спостерігаються вогнищеві і загальмозкові симптоми. Під час встановлення діагнозу лікар звертає увагу на перебіг пологів та вагітності, результати огляду новонародженої дитини, дані інструментальної діагностики (ЕЕГ, ЕхоЕГ, РЕГ, офтальмоскопії, спинномозкової пункції). Лікування внутрішньочерепних родових травм у дітей передбачає фізичний спокій, оксигенацію, краніоцеребральну гіпотермію, а також метаболічну, дегідратаційну і гемостатичну терапію.

Внутрішньочерепна родова травма у дитини є різновидом родової травми. Вона завжди є результатом механічного впливу, в результаті якого виникають вторинні геморагічні ушкодженням мозку. Як свідчить статистика, ушкодження ЦНС спостерігаються приблизно у 70% випадків із загальної кількості пологових травм. Незважаючи на те, що в секторі неонатології та допомоги породіллі лікарі досягли певного успіху, кількість внутрішньочерепних родових травм є досить значною, що у 24-54% випадків призводить до ранньої загибелі та нежиттєздатності новонароджених дітей. Більшість дітей, які вижили після такої травми. в майбутньому страждають розумовою та фізичною відсталістю розвитку, судомними нападами і дитячим церебральним паралічем, що зумовлює ранню інвалідність у дітей. Слід зазначити, що внутрішньочерепна родова травма у недоношених дітей зустрічається більш, ніж у 2 рази частіш, ніж у немовлят, які народились у визначений строк.

Причини внутрішньочерепної родової травми

Спеціалісти, які працюють в галузі дитячої неврології та педіатрії, стверджують, що основною причиною виникнення внутрішньочерепних родових травм у дітей є асфікція новонароджених та хронічна внутрішньоутробна гіпоксія плода. Відома науково підтверджена інформація про те, що навіть при відсутності механічного впливу на мозок дитини наявність гіпоксії може бути причиною численних внутрішньомозкових крововиливів та пошкодження судинної системи плода.

Під дією гіпоксії в плода виникають значні функціональні та метаболічні порушення, які можуть супроводжуватись венозним застоєм, набряком мозкових тканин, різкими перепадами внутрішньочерепного тиску, виникненням діапедезних дрібновогнищевих крововиливів, збільшенням проникності стінок судин.

Слід пам’ятати, що внутрішньоутробна гіпоксія плода зазвичай виникає при ускладненні акушерсько-гінекологічного і соматичного анамнезу жінки та є наслідком неблагополучного перебігу вагітності. факторами, що спонукають до появи внутрішньочерепної родової травми в дитини є також анатомо-фізіологічні особливості новонароджених, у яких можуть бути податливі та тонкі кістки черепа, низька резистентність судинних стінок, широкі черепні шви, відсутня регуляція тонусу судин, функціональна недосконалість механізму згортання крові, до якої призводить дефіцит вітаміну К та фізіологічна гіпопротромбінемія.

Крім цього, ушкодження тканин мозку дитини зумовлене механічним впливом на її голівку під час пологів. При цьому важливою причиною появи внутрішньочерепної родової травми у дітей часто є невідповідність між розмірами голівки плоду та родовими шляхами (великий плід, вузький таз у жінки), затяжні пологи, тракція плода за голівку, неправильне вставлення голівки або занадто сильні повороти голівки під час її виведення, застосування травмуючих акушерських засобів, надмірно активна родова діяльність і т.п.

Класифікація внутрішньочерепних родових травм

За важкістю ушкодження такого типу родові травми бувають легкими, средньоважкими та важкими. Враховуючи дію факторів та поширеність ушкодження, розрізняють ізольовану внутрішньочерепну родову травму (механічне ушкодження голівки плода), поєднану (механічне ушкодження голівки та тіла плода) і комбіновану родову травму (вплив механічних, токсичних, інфекційних та гіпоксичних факторів).

Залежно від локалізації, розрізняють такі різновиди внутрішньочерепних крововиливів у дітей:
епідуральні (внутрішні кефалогематоми), які знаходяться між твердою оболонкою мозку, під поверхнею кісток черепа, і виникли внаслідок пошкодженням зводу черепа при розриві гілок і стовбура середньої оболонкової артерії;
субдуральні, що виникають між павутинною і твердою оболонками мозку під час розриву серпа мозку, поперечного та прямого синусів, великої мозкової вени або намету мозочка;
субарахноїдальні, які виникають в підпавутинному шарі та викликані пошкодженням дрібних вен, що з’єднані з поперечним і верхнім сагітальним синусом;
інтравентрикулярні, які появляються у порожнинах бічних (рідше 3-го та 4-го) шлуночків внаслідок пошкодження місцевих судинних сплетінь;
паренхіматозні, що представляють собою крововиливи безпосередньо у речовину головного мозку, призводять до появи просочування та гематом;
змішані – різноманітні за локалізацією крововиливи в мозок, включаючи шлуночкові та крововиливи у речовину мозку.

Слід зазначити, що нетипово важкі внутрішньочерепні крововиливи у дітей можуть виникати навіть під час незначних родових травм, якщо новонароджена дитина має коарктацію аорти, артеріальні аневризми, пухлини мозку (гліомою, тератомою, медулобластому), геморагічний діатез (гемофілія А, К-вітамінодефіцитний геморагічний синдром, тромбоцитопенічна пурпура).

Під час виникнення та розвитку внутрішньочерепної родової травми в дитини виділяють наступні періоди: ранні прояви (від пологів до 10 діб), період репарації (з 10 доби до 4-6 тижнів), період найближчих наслідків (після 6 тижнів).

Симптоми внутрішньочерепної родової травми у дітей

Внутрішньочерепна родова травма може мати різні клінічні прояви, що залежать від її локалізації та розмірів місця поразки.

Симптоматика субдуральних і епідуральних крововиливів залежить від внутрішньочерепного тиску, стискання життєво важливих центрів, що знаходяться у стовбурі, корі та підкіркових тканинах мозку, утворення гематоми і зміщення лікворних шляхів. При таких різновидах внутрішньочерепних родових травм у дітей через 3-6 годин після короткочасного «світлого проміжку» починаються судоми, птоз, блювота, м’язова гіпотонія, брадикардія, аритмічне прискорення дихання. Також може спостерігатись різке збільшення розміру голови плода, вибух джерельця, а в окремих випадках навіть розходження черепних швів та крововиливи у сітківки очей. В таких випадках необхідне термінове хірургічне видалення гематоми, без якого дитина може загинути через кілька днів.

Про внутрішньочерепну родову травму в дитини, під час якої має місце субарахноїдальний крововилив, може свідчити поверхневе нерегулярне дихання, аритмічний пульс, напади апное, судоми, безсоння, косоокість, м’язова гіпотонія та мляве ссання. Така дитина зазвичай поводить себе неспокійно, постійно лежить з напруженим виразом обличчя та відкритими очима. Цей різновид внутрішньочерепної родової травми при вчасному наданні допомоги та лікуванні сумісний з життям.

Внутрішньочерепні родові травми, що супроводжуються паренхіматозним або внутрішньошлуночковим крововиливом, виникають частіше у недоношених дітей. При наявності значних внутрішньошлуночкових крововиливів може виникати апное, ціаноз, гіпертермія, раптовий колапс, сильний розлад роботи серцевої системи та кома. Дрібноточкові внутрішньомозкові геморагії у дітей мають, як правило, маловиразні симптоми: млявість, відрижки, погіршення м’язового тонусу і рефлексів, ністагм і симптом Грефе. Значні внутрішньомозкові гематоми у дітей характеризуються виразними симптомами, що є типовими для периінтравентрикулярних крововиливів.

Крім ураження ЦНС, при важких внутрішньочерепних родових травмах іноді виникає поліорганна поразка (дихальна, серцево-судинна або ниркова недостатність), порушення водно-сольового обміну, КЩС та імунітету.

Діагностика внутрішньочерепної родової травми

Діагностика внутрішньочерепних родових травм у дітей базується на ретельному ознайомленні з акушерським анамнезом, результатах огляду дитини у неонатолога, офтальмолога, невролога, а при необхідності – у нейрохірурга.

Ускладнена крововиливами внутрішньочерепна родова травма виявляється при нейросонографії, КТ і МРТ головного мозку, рентгенографії та діафаноскопії черепа, ЕЕГ та ехоенцефалографії. Якщо діагноз викликає сумнів, береться спинномозкова пункція і проводиться дослідження ліквору на наявність еритроцитів. Під час офтальмоскопії може бути виявлено крововилив у сітківку або її набряк.

Більш грунтовне обстеження дитини з родовою травмою передбачає аналіз коагулограми, дослідження тромбоцитів, КОС та біохімічний аналіз крові. Під час виявлення внутрішньочерепної родової травми лікарям необхідно виключити ймовірність захворювання дитини на менінгіт, внутрішньоутробний енцефаліт, спадкові порушення обміну речовин (галактоземію, фенілкетонурію) і краніостеноз.

Лікування внутрішньочерепної родової травми в дитини

При підозрі на субдуральні та епідуральні крововиливи призначається термінове хірургічне втручання, яке передбачає аспінацію і субдуральну пункцію, транскраніальне або ендоскопічне видалення гематоми. Консервативна тактика вичікування виправдовує себе лише при відсутності даних, що свідчать про прогресування неврологічної симптоматики згідно даних динамічного моніторингу внутрішньочерепного стану.

У всіх решта випадках під час гострої фази внутрішньочерепної родової травми дітям необхідний повний фізичний спокій, гіпербарична оксигенація або інгаляції кисню, краніоцеребральна гіпотермія. Медикаментозна терапія передбачає курс протисудомного, гемостатичного і дегідратаційного лікування, а також корекцію дихальних розладів, дефіциту калію та метаболічного ацидозу. У випадку появи реактивного менінгіту дитині призначається курс лікування антибіотиками. Для того, щоб зменшити внутрішньочерепний тиск, застосовують люмбальну пункцію. Якщо відмічається розвиток гідроцефалії у дитини, тоді лікар вирішує питання про необхідність шунтуючої операції.

Прогноз і профілактика

Прогноз та результат внутрішньочерепної родової травми у дитини в цілому залежить від важкості ураження, правильного лікування, проведення подальшої реабілітації. Дуже сильні родові травми такого типу є несумісними з життям. При легкому і середньоважкому ступені, завдяки високим компенсаторним можливостям організму дітей, у більшості випадків спостерігається відновлення порушених функцій у більшій або меншій степені. При цьому наслідки внутрішньочерепних травм при народженні дітей часто дають про себе знати через кілька місяців або років, викликаючи розвиток церебрального паралічу, епілепсії, енцефалопатії, гідроцефалії, олігофренії, ЗПР, гіперактивності або порушень мови (заїкання).

Діти, що мали при народженні внутрішньочерепні травми, належать до категорії, яка схильна до частих захворювань, тому протягом першому року свого життя вони повинні що 3 місяці проходити огляд у педіатра і невролога. Якщо виникають порушення мовного розвитку, дітям необхідна допомога логопеда. Необхідно додати, що у дітей з внутрішньочерепною родовою травмою в анамнезі повинен бути індивідуальний календар вакцинації, якщо вони взагалі не звільнені від щеплень.

Щодо профілактики внутрішньочерепних родових травм у дітей, то вона зводиться до усунення та попередження патології вагітності та гіпоксії плода, включаючи раціональне ведення пологів, враховуючи гестаційний вік і стан плода.

Коментарів немає