Як виховати самостійність у дитини?


як виховати у дитини самостійність – Які риси притаманні відповідальній дитині?
– Формування самостійності у дитини

Основним завданням дітей є навчання. Це означає, що в першу чергу дитині потрібно відноситися до виконання всіх завдань з відповідальністю, тобто, самостійно виконувати все те, що задано вчителями і вихователями в садку або школі. Це ж стосується і виконання домашніх обов’язків, поручених батьками. Власне це й називається самостійністю, адже в таких випадках діти не потребують контролю зі сторони дорослих.

Давайте спершу розглянемо вимоги до дітей, які завжди висуваються педагогами і батьками. При спілкуванні з батьками багатьох дітей було встановлено, що під самостійністю вони вбачають наступне:

дитині не потрібно постійно нагадувати про необхідність виконання тих чи інших завдань;
– немає необхідності повторювати дитині свої вимоги;
– дитина виконує свої обов’язки (ходить в школу, пише домашні завдання, допомагає вдома) з бажанням (навіть із задоволенням), без будь-якого примусу.

Більшість батьків впевнені, що їхні діти не проявляють самостійності тому, що не намагаються цього робити. Відповідно, батьки не мають бажання бути спокійнішими, більш терплячими і поблажливішими до своїх дітей, коли останні регулярно недотримуються відповідних вимог та правил поведінки. Тож чому діти не хочуть (не можуть) поводити себе більш серйозно та відповідально, як цього вимагають батьки? Давайте розберемося з цим питанням.

Які риси притаманні відповідальній дитині?

Спершу визначимо, якими рисами повинна бути наділена дитина для того, щоб її можна було назвати самостійною та відповідальною. Найкраще розглянути це питання на прикладі самостійного виконання дитиною домашніх завдань, які часто потребують не лише посиленої інтелектуальної напруженості, але й високої працездатності. Як відомо, саме працездатність значно погіршується, якщо в дитини болить голова, вона стомлена, погано себе почуває, засмучена і т.п. Важливим фактором також є вміння правильно організувати власну діяльність. Це досить складна процедура, яка в дітей молодшого шкільного віку ще добре не сформована. При організації діяльності важливими є наступні фактори.

1. Правильне сприйняття, утримання в пам’яті та розуміння поставленого завдання або інструкції для дій. У випадку, коли дитина періодично перепитує умови завдання, може виконати його лише частково, не усвідомлює послідовності дій, необхідно:

– пояснити дитині зміст усіх слів, що описують завдання;
– перевірити, чи усвідомлює дитина послідовність необхідних дій;
– вияснити, чи розуміє дитина кінцевий результат, що повинен бути досягнутий внаслідок послідовності відповідних дій.

Коли під час описаних вище дій встановлено, що виникають певні проблеми з розумінням, потрібно з терпінням і розумінням віднестися до дитини, пояснити їй ще раз завдання або замінити його низкою більш простих завдань, що забезпечать такий же кінцевий результат.

2. Планування правильної послідовності необхідних дій. Всі діти віком від 5 до 8 років потребують підказки від дорослих, щоб розробити алгоритм своїх дій, що спрямовані на рішення задачі, виконання вправи, підготовки до відповіді в школі. Як правило, необхідний алгоритм для рішення математичних задач дітям дає вчитель на уроці, а от вказівку до вивчення певного теоретичного матеріалу більшість дітей розуміє як вимогу до вивчення всього обсягу матеріалу для максимально точного переказу. Іншими словами, діти намагаються вивчити напам’ять всю теоретичну частину. Таким чином вони затрачають багато часу і не досягають задовільного результату. Тому дітям потрібно пояснити, що в будь-якому тексті слід виділити основну думку, а увесь матеріал необхідно розбити на декілька частин.

3. Самостійне простежування за правильним виконанням задач та корекція своїх дій (виправлення помилок). У більшості випадків батьки самі контролюють виконання завдання та шукають помилки. Відповідно діти звикають до того, що за ними хтось повинен все виправити, і поступово звикають до зменшення відповідальності за виконане завдання. І коли в певний момент батьки вимагають від дитини самостійного виконання уроків, вони стикаються з розгубленням дитини, її опором, підвищенням тривоги та невпевненістю у власних силах. Очевидним стає результат, в якому винна не дитина, а самі батьки, які не дозволяли дитині стати самостійною. Тому з самого початку дитині слід пояснити послідовність дій та йти робити свої справи, наголосивши, що при виникненні запитань малюк може в будь-який момент звернутися за допомогою.

4. Вміння правильно висловлюватися і попросити допомоги. Батькам потрібно навчити дитину самостійно розглядати свої проблеми та визначати, що саме зроблено неправильно. При цьому дитина повинна знати, що в потрібний момент вона може звернутися за допомогою. Дуже часто, через свою сором’язливість, діти не хочуть просити про допомогу навіть вчителів, вважаючи, що сказати «я не розумію» – це дуже соромно.

5. Правильне завершення завдання. На перший погляд тут все просто, однак дитина повинна чітко розуміти і добре пам’ятати своє завдання. Цього батьки повинні обов’язково навчити дітей. Для успішного завершення завдання за дитиною потрібно спостерігати і, коли виникне проблема, пояснити їй крок за кроком як потрібно вийти з даної ситуації. Тут дуже важливо, щоб дитина усвідомила, що основна ціль не в швидкості, а в правильному процесі виконання завдання.

Формування самостійності у дитини

Наостанок лише підкреслимо, що нами було розглянуто принцип самостійності при організації діяльності дитини на прикладі виконання завдань, які були сформульовані вчителем у школі. При спостереженні за поведінкою дитини можна зрозуміти, наскільки у неї сформована самостійність при вирішенні завдань.

Процес формування самостійного регулювання діяльності найкраще видно у дітей віком від 6 до 10 років. Саме в цей період вони потребують допомоги батьків та вчителів. Першочерговими питаннями, які повинні бути обговорені з дитиною, є дотримання чіткого режиму дня, складання послідовності дій протягом дня, а також інших питань, що стосуються нормалізації процесу навчання та відпочинку протягом одного дня (тижня). Щоб уникнути помилок, можна протягом декількох днів аналізувати з дитиною всі майбутні та минулі дії, однак в жодному разі не можна лаяти малюка або підвищувати на нього голос. Лише так можна навчити дитину самостійно планувати роботу і вчасно аналізувати результати своєї діяльності. Тільки при терпінні та у спокійній обстановці можна навчити дитину бути самостійною в житті.

Коментарів немає

Опитування

Чи повинна бути медицина платною?

Loading ... Loading ...