- Причини амебіазу в дітей
- Симптоми амебіазу в дитини
- Діагностика амебіазу
- Лікування амебіазу в дитини
- Прогноз та профілактика амебіазу
Амебіаз в дитини - це паразитарне захворювання, що викликається гістолітичною амебою та протікає з кишковими і позакишкові проявами. Кишковий амебіаз в дитини характеризується слизовим калом з домішками крові, болем у животі, тенезмами, схудненням, анемією, а позакишковий - формуванням абсцесів печінки, легенів, головного мозку. Діагностика амебіазу в дітей базується на даних клінічної картини, ректороманоскопії, колоноскопії, мікроскопії мазків вмісту абсцесів, серологічному дослідженні, рентгенографії. Для лікування амебіазу в дітей застосовуються такі медикаментозні засоби, як системні тканинні амебоціди та антибіотики, а також хірургічні методи (розтин і дренування абсцесів, резекція кишки).
Амебіаз у дітей супроводжується виразковим процесом у товстому кишечнику та ураженням внутрішніх органів з утворенням абсцесів. Захворювання є найбільш поширеним в регіонах з тропічним та субтропічним кліматом. За рівнем смертності серед паразитарних інфекцій амебіаз займає друге місце в світі після малярії. В останні роки у зв'язку зі значним зростанням міграції та зарубіжного туризму збільшилася кількість завезених випадків амебіазу в нашу країну. Але захворювання реєструється як поодинокі випадки, без епідемічних спалахів.
Причини амебіазу в дітей
Збудником амебіазу в дітей, як і в дорослих, є гістолітична амеба (Entamoeba histolytica), що відноситься до патогенних найпростішим і має дві стадії життєвого циклу: стадію спокою (цисту) і вегетативну стадію, які змінюють одна одну. Вегетативні форми амеби дуже чутливі до зміни температури, вологості, рН, тому швидко гинуть у зовнішньому середовищі. Цисти виявляють значну стійкість поза організмом людини (в землі вони зберігаються до 1 місяця, а в воді - до 8 місяців).
Зрілі цисти, потрапивши в нижні відділи шлунково-кишкового тракту, трансформуються в непатогенну форму, що живе в просвіті товстої кишки та харчуються детритом і бактеріями. Ця стадія безсимптомна. Надалі дана форма може інцистуватись, або перетворитись на вегетативну форму, яка за рахунок наявності протеолітичних ферментів та специфічних протеїнів впроваджується в епітелій кишкової стінки, переходячи в тканинну форму. Велика вегетативна і тканинна форми патогенні, виявляються при гострому амебіазі в дітей. Тканинна форма паразитує в слизовому та підслизовому шарах стінки товстої кишки, викликаючи руйнування епітелію, порушення мікроциркуляції, утворення мікроабсцесів з подальшим некрозом тканин та багатьма виразками. Патологічний процес у кишечнику при амебіазі в дитини поширюється найчастіше на сліпу та висхідну частини товстої кишки, рідше на сигмоподібну і пряму кишку. Гістолітичні амеби в результаті гематогенної дисемінації здатні потрапляти в печінку, легені, головний мозок, нирки, підшлункову залозу з утворенням в них абсцесів.
Основне джерело зараження амебіазом – діти і дорослі, у яких хронічна форма в період ремісії, а також реконвалесценти і носії цист. Переносниками цист амеб можуть бути мухи. Діти з гострою формою захворювання, або з рецидивом хронічного амебіазу, не створюють епідемічної небезпеки, оскільки виділяють нестійкі у зовнішньому середовищі вегетативні форми амеб. Зараження відбувається фекально-оральним шляхом при попаданні в ШКТ дитини інфікованих зрілими цистами харчових продуктів та води, а також побутовим шляхом через забруднені руки.
Факторами ризику зараження амебіазом є:
- недотримання особистої гігієни;
- низький соціально-економічний статус сім’ї;
- проживання в регіонах з жарким кліматом.
Розвиток амебіазу може бути спровокований також імунодефіцитним станом, дисбактеріозом, незбалансованим харчуванням, стресом.
Симптоми амебіазу в дитини
Інкубаційний період амебіазу в дітей триває від 1 тижня до 3 місяців (зазвичай 3-6 тижнів). За яскравістю симптомів амебіаз може бути безсимптомним (до 90% випадків) або маніфестним; за тривалістю захворювання - гострим або хронічним (безперервним або рецидивуючим); за важкістю перебігу - легким, середньої важкості та важким. Залежно від клінічної картини виділяють дві форми амебіазу: кишкову та позакишкову (амебні абсцеси печінки, легенів, мозку, а також сечостатевий та шкірний амебіаз). Захворювання в дитини може проявлятися у вигляді мікст-інфекції з іншими протозойними або бактеріальними кишковими інфекціями, такими як дизентерія та гельмінтоз.
Кишковий амебіаз є основною, найбільш поширеною формою захворювання у дітей. Провідним симптомом кишкового амебіазу є діарея. Кал рідкий, спочатку калового характеру з домішками слизу до 5-6 разів на добу. Потім випорожнення набувають вигляду желеподібної маси з домішками крові, а частота дефекації збільшується до 10-20 разів на добу. Характерні постійні наростаючі болі в животі, в клубовій області, здебільшого справа. При ураженні прямої кишки турбують болючі тенезми, а при ураженні червоподібного відростка виникають симптоми апендициту. Може відзначатися помірне підвищення температури, астеновегетативний синдром. Гострота процесу при кишковому амебіазі стихає через 4-6 тижнів, після чого настає ремісія, яка триває кілька тижнів або місяців.
Мимовільне одужання відбувається вкрай рідко. Без лікування з часом розвивається загострення, і кишковий амебіаз набуває хронічного рецидивуючого або безперервного перебігу. Хронічний кишковий амебіаз у дітей супроводжується розладами всіх видів обміну: гіповітамінозом, виснаженням, набряками, гіпохромною анемією, ендокринопатією. В ослаблених дітей раннього віку може розвинутися блискавична форма кишкового амебіазу з виразками товстої кишки, токсичним синдромом та летальним наслідком.
З позакишкових проявів амебіазу в дітей найбільш частим є амебний абсцес печінки. Для нього характерні поодинокі або численні гнійники без піогенної оболонки, що локалізуються найчастіше в правій частині печінки. Захворювання починається гостро - з ознобу, гектичної лихоманки, сильного потовиділення та болю в правому підребер'ї, який посилюється при кашлі та зміні положення тіла. Стан хворої дитини важкий, печінка різко збільшується і болить, шкіра набуває землистого відтінку, іноді розвивається жовтяниця. Амебіаз легенів у дитини протікає під виглядом плевропневмонії або абсцесу легень з лихоманкою, болем в грудній клітці, кашлем, кровохарканням. При амебному абсцесі головного мозку (амебний менінгоенцефаліт) спостерігається вогнищева та загальмозкова неврологічна симптоматика, виражена інтоксикація. Шкірний амебіаз виникає вдруге в ослаблених хворих та проявляється утворенням майже неболючих ерозій та виразок з неприємним запахом на сідницях, в зоні промежини, на животі, навколо післяопераційних ран.
Кишковий амебіаз може протікати з різними ускладненнями: перфорацією кишкової виразки, кровотечею, некротичним колітом, амебним апендицитом, гнійним перитонітом, стриктурою кишки. При позакишковій локалізації не виключається прорив абсцесу в навколишні тканини з розвитком гнійного перитоніту, емпієми плеври, перикардиту або формуванням свищів. При хронічному амебіазі в дитини всередині стінки кишки навколо виразки формується специфічне пухлиноподібне утворення з грануляційної тканини - амебома, що призводить до кишкової непрохідності.
Діагностика амебіазу
При діагностиці кишкового амебіазу в дітей враховуються клінічні ознаки, епідеміологічні дані, результати серологічних досліджень (РНГА, РІФ, ІФА), ректороманоскопії та колоноскопії. Ендоскопічно при амебіазі виявляються характерні виразки слизової оболонки кишечника на різних стадіях розвитку, при хронічних формах - рубцеві стриктури товстої кишки. Лабораторним підтвердженням кишкового амебіазу служить виявлення тканинної та великої вегетативної форм амеби у випорожненнях дитини та виділеннях з виразок. Присутність цист, просвітних та прецистних форм збудника свідчить про амебне носійство. Серологічні реакції показують наявність специфічних антитіл в сироватці крові хворої дитини.
Позакишкові амебні абсцеси в дітей допомагає виявити комплексне інструментальне обстеження, що включає УЗД органів черевної порожнини, радіоізотопне сканування, оглядову рентгенографію грудної клітки, КТ головного мозку, лапароскопію. Виявлення у вмісті абсцесів патогенних форм збудника є доказом його амебного походження. Диференціальну діагностику амебіазу в дитини проводять з дизентерією, кампілобактеріозом, балантидіазом, шистосомозом, хворобою Крона, неспецифічним виразковим та псевдомембранозним колітом та новоутвореннями товстої кишки. Амебні абсцеси позакишкової локалізації диференціюють від абсцесів іншої етіології (ехінококозу, лейшманіозу, туберкульозу).
Лікування амебіазу в дитини
Лікування амебіазу проводиться амбулаторно, госпіталізація необхідна при важкому перебігу та позакишкових проявах. Для лікування безсимптомного носійства і профілактики рецидивів застосовуються амебоциди прямої дії (етофамід, дилоксаніду фуроат, йодохінол, паромоміцин). При лікуванні кишкового амебіазу в дітей та абсцесів різної локалізації ефективними є системні тканинні амебоциди (метронідазол, тинідазол, орнідазол). Для купірування колітичного синдрому, прискорення репаративних процесів та елімінації патогенних форм амеб призначають ентеросиди. При непереносимості метронідазолу призначають антибіотики (доксициклін, еритроміцин). Поєднання препаратів, їх дози і тривалість терапії визначається формою і важкістю захворювання в дитини.
У випадку відсутності ефекту від консервативної тактики та при загрозі прориву абсцесу може знадобитися хірургічне втручання. При дрібних амебних абсцесах у дітей можливе проведення пункції під контролем УЗД з аспірацією вмісту або розтин з дренуванням абсцесу та подальшим введенням в його порожнину антибактеріальних і амебоцидних препаратів. При виражених некротичних змінах виразки або кишкової непрохідності виконують резекцію кишки з накладенням колостоми.
Прогноз та профілактика амебіазу
При своєчасному лікуванні амебіазу в дитини у більшості випадків прогноз є сприятливим. У випадку пізньої діагностики амебних абсцесів інших органів є ризик летального наслідку. Профілактика амебіазу в дітей включає раннє виявлення та повноцінне лікування хворих та амебоносіїв, дотримання санітарно-гігієнічного режиму в побуті, забезпечення якісного водопостачання та очищення стічних вод, контроль безпеки харчових продуктів, санітарне навчання.
