- Причини анаеробної інфекції у дітей
- Ознаки анаеробної інфекції в дитини
- Діагностика анаеробної інфекції
- Лікування анаеробної інфекції в дітей
- Прогноз та профілактика анаеробної інфекції
Анаеробна інфекція в дітей – це інфекційний процес, викликаний спороутворюючими або неспороутворюючими мікроорганізмами в умовах, сприятливих для їх життєдіяльності. Характерними клінічними ознаками анаеробної інфекції в дитини є значні переваги симптомів ендогенної інтоксикації над місцевими проявами, гнильний характер ексудату, газоутворюючі процеси в рані, швидко прогресуючий некроз тканин. Захворювання розпізнається на підставі клінічної картини, підтвердженої результатами мікробіологічної діагностики, газорідинної хроматографії, мас-спектрометрії, імуноелектрофорезу, ПЛР та ІФА. Лікування анаеробної інфекції у дітей передбачає радикальну хірургічну обробку гнійного вогнища, інтенсивну дезінтоксикуючу та антибактеріальну терапію.
Анаеробна інфекція в дитини - це патологічний процес, збудниками якого є анаеробні бактерії, що розвиваються в умовах аноксії (відсутності кисню) або гіпоксії (малої кількості кисню). Ця інфекція є важкою формою, що супроводжується ураженням життєво важливих органів та високим відсотком летальності! У клінічній практиці з анаеробною інфекцією доводиться стикатися фахівцям у галузі хірургії, травматології, педіатрії, нейрохірургії, отоларингології, стоматології, пульмонології, гінекології та інших медичних напрямків. Анаеробна інфекція може виникнути в дитини або дорослої людини будь-якого віку. Частка захворювань, що викликаються анаеробною інфекцією, не визначена. З гнійних вогнищ в м'яких тканинах, кістках або суглобах анаероби висіваються приблизно в 30% випадків. При цьому анаеробна бактеріємія підтверджується лише в 2-5% випадків.
Причини та властивості анаеробної інфекції у дітей
Анаероби входять до складу нормальної мікрофлори шкіри, слизових оболонок, шлунково-кишкового тракту, органів сечостатевої системи і за своїми вірулентними властивостями є умовно-патогенними. За певних умов вони стають збудниками ендогенної анаеробної інфекції. Екзогенні анаероби присутні в грунті та органічних масах що розкладаються. Вони викликають патологічний процес при попаданні в рану ззовні. Анаеробні мікроорганізми діляться на облігатні та факультативні. Розвиток і розмноження облігатних анаеробів проходить в безкисневому середовищі, а факультативні анаероби здатні виживати без доступу кисню, так і в його присутності. До факультативних анаеробних бактерій належать: кишкова паличка, шигели, ієрсинії, стрептококи, стафілококи та ін.
Облігатні збудники анаеробної інфекції діляться на дві групи: спороутворюючі (клостридії) та неспороутворюючі (неклостридіальні) анаероби (фузобактерії, бактероїди, вейлонели, пропіонобактерії, пептострептококи). Спороутворюючі анаероби є збудниками клостридіозів екзогенного походження (правця, газової гангрени, ботулізму, харчових токсикоінфекцій). Неклостридіальна анаеробна інфекція в більшості випадків викликає гнійно-запальні процеси ендогенної природи (абсцеси внутрішніх органів, перитоніт, пневмонію, флегмони щелепно-лицьової області, отит, сепсис та ін.).
Основними факторами патогенності анаеробних мікроорганізмів служать їх кількість в патологічному вогнищі, біологічні властивості збудників, наявність бактерій-асоціантів. В патогенезі анаеробної інфекції провідна роль належить продукованим мікроорганізмами ферментам, ендо- та екзотоксинам, неспецифічним факторам метаболізму. Ферменти здатні посилювати вірулентність анаеробів, деструкцію м'язової та сполучної тканин. Ендо- та екзотоксини викликають пошкодження ендотелію судин, внутрішньосудинний гемоліз та тромбоз. Крім цього, деякі клостридіальні токсини мають нефротропну, нейротропну та кардіотропну дію. Також токсичний вплив на організм спричиняють неспецифічні фактори метаболізму анаеробів - індол, жирні кислоти, сірководень, аміак.
Умовами, придатними для розвитку анаеробної інфекції, є пошкодження анатомічних бар'єрів з проникненням анаеробів в тканини та кровоносне русло, а також зниження окисно-відновного потенціалу тканин (ішемія, кровотеча, некроз). Попадання анаеробів в тканини може відбуватися при оперативних втручаннях, інвазивних маніпуляціях (пункціях, біопсії, екстракції зуба), перфорації внутрішніх органів, відкритих травмах, пораненнях, опіках, укусах тварин, синдромі тривалого стискання, кримінальних абортах тощо. Факторами, що сприяють виникненню анаеробної інфекції в дитини, виступають забруднення ран землею, наявність сторонніх тіл в рані, гіповолемічний та травматичний шок, супутні захворювання (колагенози, цукровий діабет, пухлини), імунодефіцит. Крім цього, велике значення має нераціональне застосування антибіотиків, спрямоване на придушення супутньої аеробної мікрофлори.
В залежності від локалізації розрізняють анаеробну інфекцію:
- центральної нервової системи (абсцес мозку, менінгіт, субдуральна емпієма);
- голови та шиї (пародонтальний абсцес, ангіна Людвіга, середній отит, синусит, флегмона шиї);
- дихальних шляхів та плеври (аспіраційна пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври);
- черевної порожнини (абсцес черевної порожнини, перитоніт);
- шкіри та м'яких тканин (клостридіальний целюліт, газова гангрена);
- кісток і суглобів (остеомієліт, гнійний артрит).
Ознаки анаеробної інфекції в дитини
Незалежно від виду збудника та локалізації вогнища, різним клінічним формам анаеробної інфекції властиві деякі спільні риси. У більшості випадків анаеробна інфекція у дітей має гострий початок та характеризується поєднанням місцевих і загальних симптомів. Інкубаційний період може становити від декількох годин до декількох діб (в середньому близько 3-х днів).
Типовою ознакою анаеробної інфекції в дитини служить переважання симптомів загальної інтоксикації над місцевими запальними явищами. Різке погіршення загального стану зазвичай настає ще до виникнення локальних симптомів. Проявом тяжкого ендотоксикозу служить висока лихоманка з ознобами, виражена слабкість, нудота, головний біль, загальмованість. Характерними ознаками є артеріальна гіпотонія, тахікардія, гемолітична анемія, іктеричність шкіри та склер, акроціаноз.
При рановій анаеробній інфекції раннім місцевим симптомом виступає сильний наростаючий біль, емфізема та крепітація м'яких тканин, що зумовлені газотвірними процесами в рані. До типових ознак відноситься дуже неприємний іхорозний запах ексудату, пов'язаний з виділенням азоту, водню та метану при анаеробному окисленні білкового субстрату. Ексудат має рідку консистенцію, серозно-геморагічний, гнійно-геморагічний або гнійний характер, неоднорідне забарвлення з вкрапленнями жиру і наявністю пухирців газу. На гнильний характер запалення також вказує зовнішній вигляд рани, що містить тканини сіро-зеленого або сіро-коричневого кольору, іноді струпи чорного кольору.
Перебіг анаеробної інфекції у дітей та дорослих може бути блискавичним (протягом 1 доби з моменту операції або травми), гострим (протягом 3-4 діб) та негострим (більше 4 діб). Анаеробна інфекція часто супроводжується розвитком поліорганної недостатності (ниркової, печінкової, серцево-легеневої), інфекційно-токсичного шоку, важкого сепсису, що є причиною летального результату.
Діагностика анаеробної інфекції
Для своєчасної діагностики анаеробної інфекції велике значення має правильна оцінка клінічних симптомів, що дозволяє своєчасно надати необхідну медичну допомогу. В залежності від локалізації інфекційного вогнища діагностикою та лікуванням анаеробної інфекції можуть займатися клініцисти різних спеціальностей: звичайні хірурги, травматологи, нейрохірурги, гінекологи, отоларингологи, щелепно-лицьові та торакальні хірурги.
Методи експрес-діагностики анаеробної інфекції в дитини включають бактеріоскопію та газорідинну хроматографію. При верифікації збудника провідна роль належить бактеріологічному посіву виділень рани або вмісту абсцесу, аналізу плевральної рідини, посіву крові на аеробні та анаеробні бактерії, імуноферментному аналізу. При наявності анаеробної інфекції виявляється зниження концентрації білків, збільшення рівня креатиніну, сечовини, білірубіну, активності трансаміназ та лужної фосфатази. Паралельно з клінічними і лабораторними дослідженнями виконується рентгенографія, при якій виявляється скупчення газу в уражених тканинах або порожнинах.
Анаеробну інфекцію необхідно диференціювати від бешихи м'яких тканин, поліморфної еритеми, тромбозу глибоких вен, пневмотораксу, перфорації порожнистих органів черевної порожнини.
Лікування анаеробної інфекції в дітей
Комплексний підхід до лікування анаеробної інфекції передбачає проведення радикальної хірургічної обробки гнійного вогнища, інтенсивної дезінтоксикаційної та антибактеріальної терапії. Хірургічний етап повинен бути виконаний якомога раніше - від цього залежить життя хворого. Як правило, він полягає в широкому розтині осередку ураження з видаленням некротизованих тканин, декомпресії навколишніх тканин, відкритому дренуванні з промиванням порожнин і ран розчинами антисептиків. Особливості перебігу анаеробної інфекції в дітей нерідко вимагають проведення повторних некректомій, розкриття гнійних кишень, обробки ран ультразвуком і лазером, озонотерапії. При значній деструкції тканин може бути призначена ампутація кінцівки.
Найважливішими складовими лікування анаеробної інфекції в дитини є інтенсивна інфузійна терапія та антибіотикотерапія препаратами широкого спектру дії. В рамках комплексного лікування анаеробної інфекції знаходять своє застосування гіпербарична оксигенація, УФОК, екстракорпоральна гемокорекція (гемосорбція, плазмаферез). При необхідності дитині вводиться антитоксична протигангренозна сироватка.
Прогноз та профілактика анаеробної інфекції
Результат анаеробної інфекції багато в чому залежить від клінічної форми патологічного процесу, преморбідного фону, своєчасного встановлення діагнозу та початку лікування. Рівень летальності при деяких формах анаеробної інфекції перевищує 20%. Профілактика полягає в своєчасній та адекватній обробці ран, видаленні сторонніх тіл з м'яких тканин, дотриманні вимог асептики та антисептики при проведенні операцій. При великих ранових ушкодженнях та високому ризику розвитку анаеробної інфекції в дитини необхідно проведення специфічної імунізації та протимікробної профілактики.
