Перейти до контенту

Аніс звичайний – використання, приготування та властивості


застосування в медицині трави анісу Також його називають: хлібне зерно, солодкий кмин, голубиний аніс. Аніс звичайний - це дуже поширена ароматична однорічна лікарська рослина, висота якої інколи сягає 50 см. Належить до сімейства зонтичних. В дикій природі зустрічається лише в Греції. Ця рослина штучно вирощується в багатьох країнах світу та Україні зокрема. Для лікувальних цілей використовують надземну частину рослини, насіння (плоди) та коріння.

Стебла з недозрілими плодами заготовляють в період цвітіння. Їх зрізають та сушать в затіненому місці, розклавши тонкими шарами на стелажах. Також в тіні сушать і зібрані плоди анісу. Після збору плодів (насіння), восени, викопують коріння анісу, відділяючи їх від сухих стебел. Сухі корені та інші частини рослини зберігають в паперових або полотняних мішках в сухому приміщенні. Термін придатності сировини 3 роки.

Аніс звичайний в народному лікуванні використовують як знеболюючий, відхаркувальний, дезінфікуючий, жарознижуючий та потогінний засіб. Завдяки властивостям анісу покращується секреторна функція дихальних шляхів, кишково-шлунково тракту, стимулюється перистальтика кишечника.

Дуже цінним вважається насіння анісу. Його, як правило, застосовують як компонент грудних, потогінних, проносних та шлункових зборів. Також насіння анісу користується популярністю в харчовій, парфумерній та лікеро-горілчаній промисловості.

Відвар насіння цієї лікарської рослини рекомендують при лікуванні запальних процесів кишково-шлунково тракту, спазмах кишечника, метеоризмі, запорах, кишкових кровотечах, а також як засіб для покращення травлення. Часто відвар рослини призначають при порушенні менструального циклу, болісних менструаціях та для збільшення лактації в годуючих матерів. При хриплості голосу добре допомагає відвар рослини з медом, а змішаний з яєчним білком, він допомагає при опіках.

Настій насіння та стебел анісу покращує роботу підшлункової залози, печінки, його використовують при кашлі, бронхіті, пневмонії, астмі, задишці, ларингіті, коклюші та трахеїті для відділення мокротиння. Також настій вживають як сечогінний засіб при порушенні роботи нирок, сечового міхура та для лікування сечокам’яної хвороби.

Чай з анісового насіння готується так: чайну ложку розтертого насіння слід залити склянкою окропу та настоювати протягом 15-20 хвилин. Після цього чай відціджують та вживають при кашлі та для зміцнення шлунку. Вживати чай з цієї рослини слід 2-3 рази на день, добавляючи в нього ложку меду. Особливо рекомендується такий напій маленьким діткам як лікувальний та профілактичний засіб.

Аніс звичайний за силою дії та лікувальними властивостями дещо поступається кмину та фенхелю, однак має більш приємний запах та смак. Завдяки цьому часто використовують суміш насіння анісу та інших трав, щоб покращити запах та смак чаю.

Анісова ефірна олія (анісове масло) – корисна та цінна речовина

Представляє собою жовтувату рідину з досить приємним солодким пряним ароматом. Ця речовина зустрічається у складі різних мікстур та еліксирів від кашлю, та застосовується часто як антисептичний засіб для лікування запальних та простудних захворювань верхніх дихальних шляхів (бронхіт, ангіна, ларингіт, грип, трахеїт і т.п.). Анісове масло використовують при опіках, запаленнях ясен та мигдалин, для лікування цинги. Запах анісової олії відлякує комах, тому його можна використовувати проти укусів комарів, клопів, вошей та мух.

Коріння анісу входить в трав’яні збори для покращення роботи серця. Його рекомендують жувати людям котрі палять цигарки, щоб позбутись неприємного запаху з рота.

Відвар насіння анісу: чайну ложку насіння заливають склянкою окропу та настоюють протягом 30 хвилин в герметичній посуді. Потім проціджують та приймають по чверті склянки тричі на добу перед вживанням їжі.

Відвар насіння цієї лікарської рослини можна приготувати з медом. Для цього столову ложку насіння слід залити склянкою води та прокип’ятити 10 хвилин. Потім траву настоюють півгодини, проціджують та додають столову ложку меду. Не завадить також і столова ложка хорошого коньяку. Рідину добре вимішують та приймають в теплому стані по столовій ложці 3-5 раз на добу.

Настойку стебел анісу готують наступним способом: столову ложку подрібнених стебел заливають склянкою окропу, дають відстоятись 30 хвилин, відціджують та приймають по 50 грам тричі в день перед їжею.

При вживанні анісу є деякі протипоказання. Не слід використовувати препарати з цієї рослини при хронічних захворюваннях травного тракту та атонії товстого кишечника. Обережно треба вживати цю траву і при виразці шлунка або дванадцятипалої кишки. Не рекомендується вживати анісові ліки при вагітності.

Анісове масло (олію) не слід приймати внутрішньо більше семи днів. При вживанні його краще розчиняти в молоці. В окремих людей після тривалого вживання або при передозуванні відвару або настою анісу може з’явитись алергічна висипка на шкірі.