- Причини появи аспергільозу в дітей
- Типова класифікація аспергільозу
- Симптоми аспергильозу в дитини
- Діагностика аспергільозу
- Лікування аспергильозу в дітей
- Профілактика аспергільозу
Аспергільоз в дитини – це мікоз, що викликається різними видами цвілевих грибків роду Aspergillus і протікає з хронічними токсико-алергічними проявами. При захворюванні переважно уражається бронхолегенева система та додаткові пазухи, рідше - шкіра, зорова система, ЦНС. У дітей з низькою імунною реактивністю може розвиватися дисемінований аспергільоз. Провідну роль у діагностиці аспергільозу відіграють лабораторні методи: мікроскопія, бакпосів, серологічні реакції, ПЛР. Можливе також застосування інгаляційних та шкірно-алергічних проб. Лікування аспергильозу проводиться антифунгальними препаратами.
Аспергільоз у дітей представляє собою грибкове захворювання, збудником якого виступають цвілеві гриби аспергіли. Вони можуть викликати різноманітні поверхневі та глибокі мікози внутрішніх органів, шкіри і слизових оболонок, тому дане захворювання вивчається в рамках цілого ряду клінічних дисциплін: мікології, пульмонології, отоларингології, дерматології, офтальмології та ін. За останні два десятиліття частота зараження аспергільозом в цілому в популяції зросла на 20 %, що пов'язано зі збільшенням числа пацієнтів з вродженим та набутим імунодефіцитом, поширенням наркоманії та ВІЛ-інфекції, нераціональним використанням антибіотиків, застосуванням імуносупресивних препаратів в онкології та трансплантології. Все це ще раз підтверджує зростаючу актуальність аспергільозу.
Основні причини появи аспергільозу в дітей
Збудниками аспергільозу можуть виступати наступні види цвілевих грибків роду Aspergillus: A. flavus, A. Niger, A. Fumigatus, A. nidulans. A. terreus, A. clavatus. Аспергіли є аеробами та гетеротрофами, вони здатні рости при температурі до 50 градусів, довго зберігатися при висушуванні та заморожуванні. У навколишньому середовищі аспергіли поширені в грунті, повітрі та воді. Особливо сприятливі умови для росту і розмноження цих грибків є на вентиляційних і душових системах, кондиціонерах та зволожувачах повітря, старих речах та книгах, сирих стінах і стелях, продуктах харчування, які довго зберігаються, а також сільськогосподарських та кімнатних рослинах.
Зараження дітей аспергільозом найчастіше відбувається інгаляційним шляхом при вдиханні частинок пилу, що містять міцелій гриба. Виникненню грибкової інфекції сприяє інфікуванню при проведенні інвазивних процедур: бронхоскопії, пункції навколоносових пазух, ендоскопічної біопсії. Не виключений контактний шлях передачі грибкової інфекції через пошкоджені шкірні покриви та слизові оболонки. Також можливе аліментарне інфікування при вживанні контамінованих аспергілами продуктів харчування (наприклад, курячого м'яса).
Крім екзогенного інфікування дітей, відомі випадки аутозараження (при активації грибків, що мешкають на шкірі, слизовій зіва і дихальних шляхів) і трансплацентарного інфікування. До факторів ризику захворюваності відносяться імунодефіцити будь-якого генезу, хронічні захворювання дихальної системи (ХОЗЛ, туберкульоз, бронхоектатична хвороба, бронхіальна астма), цукровий діабет, дисбактеріоз, опікові травми; прийом антибіотиків, кортикостероїдів та цитостатиків, проведення променевої терапії. Нерідкі випадки розвитку мікозів змішаної етіології, що викликаються різними видами грибків - аспергілами, кандидами, актиноміцетами.
Типова класифікація аспергільозу
Таким чином, залежно від шляхів поширення грибкової інфекції розрізняють ендогенний (аутоінфекція), екзогенний (з повітряно-крапельним та аліментарним шляхом передачі) і трансплацентарний аспергільоз (з вертикальним шляхом зараження).
За локалізацією патологічного процесу виділяють наступні форми аспергільозу: бронхолегеневу (аспергільоз легень), ЛОР-органів, шкірну, очну, кісткову, септичну (генералізовану). На первинне ураження респіраторного тракту і легень припадає близько 90% всіх випадків, придаткових пазух носа – до 5%. Залучення інших органів діагностуються менш ніж у 5% хворих. При цьому дисемінація аспергільозу розвивається приблизно в 30% випадків зараження. Переважно це ослаблені діти, у яких обтяжений преморбідний фон.
Симптоми аспергільозу в дитини
Найбільш вивченою на сьогоднішній день формою патології є аспергільоз легень. Початкові стадії бронхолегеневого аспергільозу маскуються під клініку трахеобронхіту або бронхіту. Дитину зазвичай турбує кашель з мокротою сіруватого кольору, кровохаркання, загальна слабкість, схуднення. При поширенні процесу на легені розвивається легенева форма мікозу - аспергільозна пневмонія. У гострій фазі відзначається лихоманка неправильного типу, озноби, кашель із слизово-гнійною мокротою, задишка, біль у грудній клітці. При диханні з рота може відчуватися запах цвілі. За допомогою мікроскопічного дослідження мокротиння виявляються колонії міцелію та спори аспергіл.
У дітей з супутніми захворюваннями дихальної системи (легеневим фіброзом, емфіземою, кістами, абсцесом легень, саркоидозом, туберкульозом, гіпоплазією, гістоплазмозом) нерідко формується аспергілома легень - інкапсульоване вогнище, що містить гіфи гриба, фібрин, слиз та клітинні елементи. Летальний наслідок може настати в результаті легеневої кровотечі або асфіксії.
Аспергільоз ЛОР-органів у дітей може протікати у вигляді зовнішнього чи середнього отиту, риніту, синуситу, тонзиліту, фарингіту. При аспергільозному отиті спочатку виникає гіперемія, лущення та свербіж шкіри зовнішнього слухового проходу. З плином часу слуховий прохід заповнюється пухкою сіруватою масою, що містить нитки та спори гриба. Можливе поширення інфекції на барабанну перетинку, що супроводжується різкими колючими болями у вусі.
Очний аспергільоз у дітей може приймати форму кон'юнктивіту, виразкового блефариту, вузликового кератиту, дакриоциститу, блефаромейбоміту, панофтальміту. Іноді виникають ускладнення у вигляді глибоких виразок рогівки, увеїту, глаукоми, втрати зору.
Аспергільоз шкіри в дитини характеризується появою еритеми, інфільтрації, коричнюватих лусочок, помірного свербіння. У випадку розвитку оніхомікозу виникає деформація нігтьових пластин, зміна кольору на темно-жовтий або коричнево-зеленуватий, кришення нігтів.
Аспергільоз шлунково-кишкового тракту протікає у вигляді ерозивного гастриту або ентероколіту. Його типовими ознаками є запах цвілі з рота, нудота, блювота, діарея.
Генералізована форма аспергільозу розвивається при гематогенній дисемінації аспергіл з первинного вогнища в різні органи і тканини. При даній формі захворювання може виникнути ендокардит, менінгіт, енцефаліт, абсцеси головного мозку, нирок, печінки, міокарду, ураження кісток, шлунково-кишкового тракту та ЛОР-органів. Летальність від септичної форми аспергильозу у дітей досить висока.
Діагностика аспергільозу
Залежно від форми мікозу діти направляються на консультацію до фахівця відповідного профілю: педіатра, пульмонолога, отоларинголога, офтальмолога, міколога. В процесі діагностики аспергільозу значна увага приділяється анамнезу, наявності хронічної легеневої патології та імунодефіциту. При підозрі на бронхолегеневу форму аспергильозу в дитини проводиться рентгенографія та КТ легенів, бронхоскопія з відбором мокротиння, бронхоальвеолярний лаваж.
Основу діагностики цього захворювання становить комплекс лабораторних досліджень, матеріалом для яких може служити мокротиння, промивні води з бронхів, зіскрібки з гладкої шкіри та нігтів, виділення з пазух носа та зовнішнього слухового проходу, відбитки з поверхні рогівки, кал та ін. Аспергіли можуть бути виявлені за допомогою мікроскопії, культурального дослідження, ПЛР, серологічних реакцій (ІФА, РСК, РІА). Можливе проведення шкірно-алергічних проб з антигенами аспергіл.
Диференціальна діагностика аспергільозу легень проводиться з запальними захворюваннями респіраторного тракту вірусної або бактеріальної етіології, саркоидозом, кандидозом, туберкульозом легень, муковісцидозом, пухлинами легень. Аспергільоз шкіри та нігтів схожий на епідермофітію, рубромікоз, сифіліс, туберкульоз, актиномікоз.
Лікування аспергільозу в дітей
Залежно від важкості стану дитини та форми захворювання лікування може здійснюватися в амбулаторних умовах або в стаціонарі відповідного профілю. Антифунгальна терапія проводиться такими препаратами, як амфотерицин В, вориконазол, ітраконазол, 5-флюцитозин, каспофунгін. Протигрибкові препарати можуть призначатися для внутрішнього вживання, внутрівенного введення та у вигляді інгаляцій. При аспергільозі шкіри, нігтів та слизових оболонок у дітей проводиться місцева обробка вогнищ протигрибковими засобами, антисептиками, ферментами. Протигрибкова терапія триває від 4 до 8 тижнів, а в ускладнених випадках - до 3 місяців і довше.
При аспергільозі легень може застосовуватись хірургічна тактика - економна резекція легені або лобектомія. В процесі лікування будь-якої форми даного захворювання необхідне проведення стимулюючої та імунної корекції.
Профілактика аспергільозу
Найбільш сприятливий перебіг відзначається при аспергільозі шкіри та слизових оболонок. Летальність від легеневих форм захворювання становить 20-30%, а в дітей, що страждають імунодефіцитом, летальні наслідки бувають у 50% випадків. Септична форма аспергільозу має несприятливий прогноз. До заходів, що дозволяють попередити зараження, відноситься покращення санітарно-гігієнічних умов, боротьба з пилом, використання масок (респіраторів), забезпечення вентиляції приміщень, регулярне мікологічне обстеження дітей з групи ризику.
