- Антифосфоліпідний синдром у вагітних
- Імунна тромбоцитопенія у вагітних
- Міастенія під час вагітності
- Системна червона вовчанка при вагітності
- Ревматоїдний артрит у вагітних
Синдром антифосфоліпідних антитіл (АФС) це аутоімунне захворювання, що викликає схильність до тромбозів. Під час вагітності цей синдром підвищує ймовірність:
- обмеження внутрішньоутробного розвитку;
- викликаної вагітністю гіпертензії;
- прееклампсії;
- загибелі плоду.
Захворювання провокується підвищенням утворення аутоантитіл до певних фосфоліпідзв’язуючих білків, які при нормальній кількості не допускають надмірне згортання крові.
Діагностування синдрому антифосфоліпідних антитіл передбачає:
- визначення антифосфоліпідних циркулюючих антитіл;
- клінічні критерії.
Антифосфоліпідний синдром у вагітних
Підозра на АФС у вагітних виникає у випадку, коли в анамнезі спостерігається хоча б одна з таких ознак:
- попередня венозна або артеріальна тромбоемболія, що не має пояснень;
- ≥ 1 втрати плоду або ≥ 3 втрати ембріону, що не мають пояснень;
- повторна венозна або артеріальна тромбоемболія.
АФС визначається методом вимірювання рівня антифосфоліпідних циркулюючих антитіл з позитивними результатами у більш ніж одному випадку з інтервалом 12 тижнів. Щоб діагностувати антифосфоліпідний синдром потрібно не менш одного клінічного критерію та не менш одного лабораторного критерію, з тих що перелічені вище. Що стосується клінічних критеріїв - вони можуть бути пов’язані з судинами або з вагітністю.
При цьому пов’язані з вагітністю критерії передбачають:
- одна або більше непояснених смертей нормального морфологічно (визначеного за допомогою УЗД або безпосереднім дослідженням) плоду при терміні вагітності від 10 тижнів;
- одні або більше завчасних родів нормальної морфологічно дитини при терміні вагітності до 34 тижнів у зв’язку важкою прееклампсією, еклампсією або ознаками плацентарної недостатності;
- три або більше підряд непояснених спонтанних переривань вагітності на терміні до 10 тижнів з виключенням гормональних та анатомічних патологій у жінки, або ж хромосомними причинами матері або батька.
Жінкам з АФС профілактичне лікування проводиться невеликими дозами аспірину та антикоагулянтами впродовж перебігу вагітності, а також не менш ніж місяць після пологів.
Імунна тромбоцитопенія у вагітних
Імунна тромбоцитопенія - захворювання, пов’язане з антитромбоцитарними імуноглобулінами G у вагітних. Ця хвороба може ускладнюватись під час вагітності та збільшувати ймовірність захворювання у матері.
При застосуванні кортикостероїдів можна зменшити рівень імуноглобуліну G та досягти ремісії майже у всіх пацієнток. Однак повне одужання відбувається приблизно у половини хворих. Плазмообмін та імуносупрезія значно зменшують рівень імуноглобуліну G при зростанні кількості тромбоцитів. В окремих випадках, якщо традиційне лікування не дає бажаного ефекту, проводиться спленектомія. Рекомендовано її проводити з 4 по 6 місяць вагітності, оскільки в цей період досягається стійкий результат у 80 % вагітних.
Введення імуноглобуліну внутрішньовенно дозволяє суттєво збільшити рівень тромбоцитів, але такий ефект дуже короткочасний, тому при малій кількості тромбоцитів у вагітних часто викликають пологи. Щодо переливання тромбоцитів, його застосовують лише якщо необхідно виконати кесарів розтин (при кількості тромбоцитів у вагітної < 50 000 на мікролітр), або плануються звичайні пологи (при кількості тромбоцитів у вагітної < 10 000 на мікролітр).
Крізь плацентарний бар’єр здатні проникати лише антитромбоцитарні імуноглобуліни G і вони вкрай рідко можуть спровокувати тромбоцитопенію новонародженої дитини або плоду. Визначення рівня антитромбоцитарних материнських антитіл (безпосереднім або опосередкованим аналізом) не гарантує визначення розвитку захворювання. Ймовірність внутрішньочерепного неонатального крововиливу через наявність у матері імунної тромбоцитопенії не пов’язана ні з видом пологів, ні з травмою внаслідок пологів. Отже звичайною загальноприйнятою практикою є традиційні звичайні пологи, перед якими не визначається рівень тромбоцитів плоду, а застосування кесаревого розтину можливе тільки за акушерським визначенням.
Міастенія під час вагітності
Бувають рідні варіанти перебігу міастенії у вагітних. Якщо напади захворювання спостерігаються досить часто і проявляються гостро, можливе застосування підвищених доз антихолінестеразних препаратів, а це може бути причиною появи симптомів, викликаних надлишком холінергетиків. До таких симптомів належить нудота, блювота, пронос, загальна слабкість та болі в животі. Щоб вгамувати ці прояви можливе використання атропіну. В окремих випадках спостерігається стійкість міастенії до традиційного лікування і це вимагає застосування імуносупресорів та кортикостероїдів.
Під час пологів таким жінкам іноді допомагає додаткова вентиляція легень. Пацієнтки з цим захворюванням дуже чутливі до ліків, що пригнічують функцію дихання (магнезія, опіоїди, седативні препарати). Враховуючи той факт, що імуноглобулін G, який відповідає за міастенію, здатен проникати через плацентарний бар’єр, захворювання може тимчасово виникати приблизно в 15-17 % новонароджених дітей, а також у значно більшої кількості дітей, що народжені матерями, які не проходили тимектомію.
Системна червона вовчанка при вагітності
Це захворювання іноді проявляється у вагітних вперше. Досить часто системну червону вовчанку (СЧВ) виявляють у жінок, у другому триместрі яких спостерігається вагітність, яка не розвивається без будь-яких пояснень і причин. Також можлива затримка розвитку плоду або завчасні пологи.
Передбачити перебіг системної червоної вовчанки у вагітних неможливо, а стан здоров’я може миттєво погіршитись одразу після пологів. Наслідки захворювання можливо значно пом’якшити, якщо купірувати хворобу ще за декілька місяців до зачаття. Однак спосіб і методи лікування мають бути сплановані заздалегідь, а ниркова функція та артеріальний тиск повинні бути в межах норми.
До можливих наслідків системної червоної вовчанки належать:
- завчасні пологи внаслідок прееклампсії;
- затримка внутрішньоутробного розвитку плоду;
- вроджена блокада серця через проходження крізь плаценту антитіл матері.
Якщо у жінки були серйозні серцеві або ниркові захворювання ще до вагітності, значно збільшується ймовірність захворювання і смерті матері. Гіпертензія, дифузний нефрит або наявність антифосфоліпідних антитіл є причиною перинатальних втрат. При цьому в новонародженої дитини може діагностуватись лейкопенія, тромбоцитопенія або анемія, однак всі ці симптоми зазвичай щезають вже через тиждень-два після народження і також зникають антитіла матері.
У випадках, коли напередодні зачаття для лікування використовувався гідроксихлорохін, доцільно препарат застосовувати і впродовж перебігу вагітності. У випадку загострення хвороби лікарі застосовують азатіоприн або преднізолон в низьких дозах. Справа в тому, що традиційні дози цих препаратів підвищують ймовірність розвитку ускладнень, тому вони використовуються в дуже рідких випадках при серйозних ускладненнях.
Ревматоїдний артрит у вагітних
Артрит вперше може проявитись одразу після пологів або під час перебігу вагітності. Якщо у жінки були ознаки ревматоїдного артриту ще до вагітності, симптоми хвороби тимчасово вщухають. При цьому на плід це ніяк не впливає, але пологи бувають ускладнені через залучення крижового відділу хребта і тазостегнових суглобів. При раптових рецидивах артриту під час перебігу вагітності лікування першочергово відбувається преднізолоном. Але іноді такий спосіб лікування є малоефективний і тоді можуть застосовуватись інші види імуносупресорів.
