Авран лікарський (Gratiola officinalis) – це трав'яниста багаторічна рослина, висотою 20 - 60 см, з повзучим, членистим, покритим лускатим листям кореневищем. Стебло похиле або прямостояче, внизу нерідко червонувато-фіолетове, вгорі чотиригранне, просте або гіллясте, з густим листям. Листки супротивні, ланцетні, з п'ятьма або трьома дугоподібними жилками, гострі, сидячі, охоплюють пів стебла, цілокраї в нижній та зубчасті або гостропильчасті у верхній частині, рідко та дрібно залізисто-точкові.
Квіти розташовуються на довгих тонких квітконіжках поодинці в пазухах листків. Чашечка в 2-3 рази коротша за віночок, глибоко розділена на п'ять майже однакових лінійно-ланцетних довго загострених частин з нечастими точковими залозками. Віночок завдовжки 2 см, з жовтуватою трубкою та білим двохгубим відгином, на якому помітні темно-фіолетові жилки. Плоди лікарського аврану - яйцеподібні буро-коричневі коробочки з численним дрібним майже тригранним бурими або коричневим насінням. Цвіте протягом всього літа, з червня до вересня, плоди дозрівають, починаючи з липня.
Авран лікарський - рослина з великим ареалом, що займає значну територію в Євразії та Північній Америці. У Росії поширена в європейській частині, в Передкавказзі та на півдні Західного Сибіру (у басейні Іртиша та верхньої течії Обі). У Середній Росії зустрічається у всіх областях, але на півночі тільки по долинах великих річок. Росте майже по всій Україні, проте на півдні степової зони та в Криму досить рідко.
Росте на вологих луках, іноді зустрічається в розріджених чагарниках у заплавах річок, та на інших терасах. Великих заростей авран лікарський практично не утворює, але групами та невеликими заростями зустрічається вельми часто в лісових районах та у північній частині лісостепової зони, значно рідше трапляється в Степу. Промислова заготівля можлива лише в басейнах річок Дніпра, переважно по берегах лівих приток.
Хімічний склад та застосування аврану лікарського
До хімічного складу аврану лікарського входить приблизно 0,3 % глікозитів (граціолінін, граціолін, граціотоксин, граціозид), гіркоти, сапоніни, смолисті речовини, кислоти (яблучна, бетулінова, граціолінова), дубильні речовини.
Рослина отруйна! Вживати її можна лише під наглядом лікаря. В зв’язку з високою токсичністю рослини, при її використанні слід бути вкрай обережним. У складі рослини зберігаються токсичні речовини навіть після її висушування. Іноді трапляються випадки отруєння авраном тварин (найчастіше коней та великої рогатої худоби).
Заготовляють цю лікарську рослину від початку цвітіння до періоду осипання плодів, тобто з квітня по червень, хоча кращу якість мають рослини, зібрані в момент цвітіння. Після осипання плодів кількість біологічно активних корисних речовин у складі рослини різко зменшується. Зрізають траву серпами та ножами на висоті від 5 до 10 см. Сушать авран лікарський на горищах або в тіні навісів при хорошій вентиляції, розклавши сировину тонким шаром в кілька сантиметрів на папері або тканині при частому перемішуванні. Також можна сушити рослину в сушарках при температурі від 50 до 60 градусів, так як при швидкій сушці набагато краще зберігаються глікозити. Колір стебел та листя зелений, віночків квіток - золотисто-жовтий. Запах слабкий, не характерний іншим рослинам, смак гіркий.
Всі частини рослини містять глікозити серцевої дії (цимарин, адонітоксин), сапоніни. Застосовується авран лікарський для заспокоєння нервової системи, при недостатності серцевої діяльності, виготовлення багатьох препаратів серцевої дії (адонізід, адоніс-бром, мікстура Бехтєрєва). Адонізид також міститься у складі препарату кардіовалену.
