Береза бородавчаста (Betula pendula, береза повисла) – це однодомне дерево, що належить до родини березових, висотою до 10 - 20 метрів. Уцієї лікарської рослини гладенька, біла кора, а старі дерева при основі стовбура мають чорно-сірі глибокі тріщини. Крона дерева ажурна, з повислими гілками. Молоді пагони мають червоно-бурий відтінок та вкриті смолистими бородавочками. Листя голе, чергове, черешкове, довге, трикутно-ромбічне, двопилчасте, має клиноподібну основу. Квіти берези бородавчастої розташовані в одностатевих сережках. Тичинкові квіти довгі, розміщені по 2 - 3 на кінцях гілок, а маточкові квіти спрямовані вгору, знаходяться на коротких бічних гілочках, мають довжину 2 - 3 см та зелений колір. Плоди берези бородавчастої горішки. Цвіте це дерево з квітня по травень.
Береза бородавчаста найбільш поширена в лісових і лісостепових зонах, а також у Степу в долинах річок. Ці дерева можуть рости як окремо, так і утворювати змішані насадження. Популярною ця береза є у парках та садах.
Хімічний склад та заготівля берези бородавчастої
Листя, кора і бруньки берези бородавчастої містять ефірну олію, смоли, сапоніни, аскорбінову й нікотинову кислоти, дубильні речовини. До складу ефірної олії входять такі речовини, як бетуленова кислота, бетулен, бетулол, нафталін та барвники. Також в листі та бруньках є каротин, флавоноїди та гіперозид. Березовий сік має близько 2% цукрів, яблучну кислоту, ароматичні та дубильні речовини, сполуки кальцію, магнію і заліза.
При заготівлі найчастіше використовують бруньки (Gemmae Betulae), а також молоді листки (Folium Betulae) та збирають весняний сік. В окремих випадках використовують кору. Бруньки заготовляють ранньою весною, коли вони набрякають, листя - з квітня по травень, коли воно має багато клейковини. Слід пам’ятати, що бруньки, які вже розпустились, і старе листя не мають лікувальних властивостей. Для сушення листя та березових бруньок використовують намети на відкритому повітрі або сушарки з температурою 25 - 30 градусів. Сушену сировину зберігають в сухих приміщеннях з вентиляцією. Термін придатності сушеного листя і бруньок берези складає 2 роки. Березові бруньки продаються в аптеках.
Застосування та фармакологічні характеристики берези бородавчастої
Препарати з берези бородавчастої мають жовчогінні, сечогінні, протиспазматичні, антивірусні, протизапальні, антифунгальні, ранозагоювальні та глистогінні властивості. Ці ліки регулюють обмін речовин, покращують функцію травного тракту і жіночих статевих органів. Крім цього, березовий сік проявляє загальнозміцнюючу дію.
Галенові препарати з листя і бруньок рослини застосовують при гіпо- та авітамінозі, від набряків серцевого походження, виразки шлунка, артеріосклерозу, нирковокам'яної хвороби, запалення сечового міхура, а також у якості протиспазматичного, жовчогінного та відхаркувального засобу при ларингітах, трахеїтах і бронхітах.
Настій листя вживають при холециститі, холецистоангіохоліті, сечокислому діатезі, альбумінурії, як дермотонічний засіб при вуграх і мокнучій екземі.
Березовий сік має відхаркувальну і сечогінну дію, сприяє виведенню токсинів з організму, допомагає при набряках. Його застосовують при комплексному лікуванні нирковокам'яної хвороби, у якості кровоочисного засобу, при порушенні обміну речовин, шкірних захворюваннях, хворобах дихальних шляхів та захворюваннях, які супроводжуються значним підвищенням температури.
Ефективним є застосування препаратів х берези бородавчастої в акушерсько-гінекологічій сфері. Настій листя допомагає при гіпоменструальному синдромі, клімактеричних неврозах, набряках вагітних, нефропатії. Відвар бруньок берези є помічним при нефропатії, а настоянка листя і сік берези є чудовими загальнозміцнюючими засобами для лікування анемії в післяпологовий період.
У якості зовнішніх засобів препарати з берези бородавчастої часто застосовують в дерматології, для лікування невралгічних захворювань, артритів, міозитів, ревматизму, пролежнів, гнійних ранах, трофічних виразок.
В нетрадиційній медицині листя і бруньки берези застосовують при гіперацидному гастриті, бронхіті, виразковій хворобі дванадцятипалої кишки і шлунка, нирковокам'яній та жовчнокам'яній хворобах, подагрі та набряках.
Ліки з берези бородавчастої
Для внутрішнього вживання:
Настій листя берези: 2 чайні ложки листя, склянка окропу. Настоювати 30 хвилин, охолодити, відцідити, додати питну соду (на кінчику ножа). Вживати по 50 грам тричі на день перед прийомом їжі.
Настій бруньок берези: у пропорції 1:5 на 90%-му спирті. Вживати по 1 столовій ложці у якості сечогінного та жовчогінного засобу 3 - 4 рази на добу.
Відвар бруньок берези: 10 г бруньок заварити на склянці окропу. Вживати по 1 столовій ложці тричі на добу.
Березовий сік (Succus Betulae) слід пити по 1 склянці тричі на добу.
Для зовнішнього застосування:
Березовий дьоготь (Pix liquida Betulae) у формі 10 - 30% мазі або лініментів для лікування грибкових і паразитарних захворювань шкіри: лишаях, екземі, виразці гомілки.
Мазь Вишневського застосовується для лікування пролежнів, ран, виразок.
Мазь Вілкінсона використовується при лікуванні корости і грибкових захворювань.
Карболен (Carbolenum) випускається у формі таблеток. Вживати по 1 - 2 таблетки тричі на добу при колітах, метеоризмі, підвищеній кислотності шлункового соку, при отруєнні алкалоїдами, важкими металами, харчовій інтоксикації (грибні та м’ясні токсини).
Свіжий сік берези можна застосовувати для вмивання, щоб вивести пігментні плями та вугри. При екземі можна робити компреси з березового соку.
Препарати з берези бородавчастої, білої пухнастої та низької не рекомендується вживати жінкам у період вагітності та при функціональній недостатності нирок.