Перейти до контенту

Березка польова – лікувальні властивості та застосування


застосування берези для лікування хвороб Березка польова (Convolvulus arvensis, берізка, в'юнок, повійка, оплітка) має тонке стебло довжиною до 75 см. Черешки листків довші від листкових пластин, мають ланцетну або видовжену яйцеподібну форму. Біля основи стебла листя має характерну стрілоподібну форму та цілі краї. Чашечки квітів п’ятироздільні, блідо-рожевого кольору, зібрані у лійкоподібний віночок, за рахунок чого в народі цю лікарську рослину називають грамофончиками. Цвіте березка польова з червня по вересень, а її насіння може зберігатись більше 20 років.

Березка польова належить до злісних бур'янів, які захаращують городи, озимі посіви та посіви ярових хлібів. Проте існують різні бур'яни, серед яких є рослини, що досить легко видаляються з землі. Березка якраз до таких не належить. Незабаром після проростання коріння цієї рослини заглиблюється в землю, і через кілька місяців досягає глибини 1,5 м, а в умовах пухкої землі під кінець вегетативного сезону березка польова може проникнути вглиб землі до трьох і більше метрів. Найбільш до вподоби цій рослині пісок. Подібно до пирію, ця рослина дуже швидко розмножується вегетативним способом, тобто, за допомогою відростків та обрубків кореневищ. Під час зростання надземна частина рослини закручується довкола будь-якого вертикального стебла інших рослин, у ролі яких найчастіше виступають злакові. В Україні березка польова росте всюди: вздовж доріг, на засмічених територіях, на полях та городах.

Хімічний склад та зберігання березки польової

Невже хімічний склад такої рослини-лиходійки може бути корисним? Виявляється, і вона може успішно застосовуватись людьми для лікування певних захворювань. Надземна частина рослини, тобто стебло, містить каротин (провітамін А), аскорбінову кислоту (вітамін С), токоферол (вітамін Е), сапоніни, флавоноїди, глікозид конвольвулін, смолисті та гіркі речовини, протеолітичні ферменти. Крім цього насіння березки має алкалоїди.

У лікарських цілях зазвичай використовують надземну частину березки польової та її насіння. Зібрані та очищені рослини ретельно сушать у добре провітрюваному приміщенні, де потім і зберігають готову для вживання сировину. Слід зазначити, що в болгарській та вітчизняній народній медицині використовується виключно свіжа сировина та сік рослини.

Застосування березки польової в медицині

Препарати з березки польової, виготовлені з насіння рослини, мають потогінну дію, а ліки з листя - кровоспинні та послаблюючі властивості. Не так давно було досліджено гіпотензивні властивості галенових препаратів з березки польової. Кореневища рослини інколи застосовують при безсонні, а квіти – для лікування запалень дихальних шляхів та при запамороченнях. Свіжий сік і траву використовують інколи як знеболюючий та ранозагоювальний засіб. Перетертою на порошок травою в давні часи присипали рани. Відваром листя і коріння лікували гнійничкові захворювання шкіри, лишай та коросту, а якщо вірити старовинним джерелам, то подрібнене листя березки польової здатне допомогти від укусів змій.

В багатьох країнах світу сік березки використовують при захворюваннях верхніх дихальних шляхів (бронхітах, ларингітах, астмі), а також при гастритах, туберкульозі легень, захворюваннях печінки, застуді та висипках. Цю рослину успішно застосовують в гомеопатії і ветеринарії. Не минають стороною квітучу рослину і бджоли, які з її квітів пилок та нектар. Слід зазначити, що одна квітка виділяє протягом доби таку кількість нектару, яка містить близько 2 мг цукру. Іншими словами, березка польова забезпечує підтримуючий медозбір.

Настоянку з квітів та свіжих стебел готують у співвідношенні 1:5, тобто на 1 частину сировини додають 5 частин 70 % спирту. Вживають таку настоянку по чайній ложці на добу у якості сечогінного та проносного засобу.

Настій також можна приготувати з 1 столової ложки свіжої рослини та склянки окропу. Протягом доби слід випивати по півсклянки таких ліків за декілька прийомів.

Настій з 1 столової ложки сушеної трави та двох склянок окропу витримують протягом години. Потім проціджують і вживають по четверті склянки тричі на добу.