Буркун лікарський (Melilotus officinalis, липка, буркун жовтий) – це дворічний трав'янистий кущ, що належить до родини бобових. В цієї лікарської рослини з трійчасті листки з дрібнозубчастими краями та прямостояче розгалужене стебло висотою 50 - 100 см. Квіти жовті, дрібні, розміщені у пазушних багатоквіткових китицях. Цвіте буркун лікарський протягом всього літа, з червня по серпень. Його плоди боби.
Буркун лікарський росте в центральних регіонах Росії, в Сибіру та на Кавказі. Цю лікарську рослину можна знайти на сухих пустках, луках, краях полів та на узбіччях автомобільних доріг. В нашій країні ця трава росте практично всюди - на лісових галявинах, узліссях, поблизу канав, біля доріг, на схилах ярів та між плодовими деревами у садах. Ця лікарська трава є одним з найкращих медоносів, йому характерний специфічний медвяний аромат, який можна відчути у спекотні липневі та серпневі дні.
Заготівля та хімічний склад буркуну лікарського
Для приготування препаратів у народній медицині використовують верхню частину рослини разом з цвітом. Під час збору бокові пагони і верхівки завдовжки 20 - 30 см стинають та сушать під укриттям або на сонці. Сушену траву молотять щоб відокремити товсті стебла, які практично не мають у своєму складу корисних речовин. Зберігати сушений буркун можна до 2 років.
У своєму складі ця лікарська трава містить 17% білків, майже 4,5% жирних речовин, органічні кислоти, кумарини, ефірну олію та глікозид мелілотозид.
Цілющі властивості та застосування буркуну лікарського
Ліки з буркуну лікарського характеризуються заспокійливою, відхаркувальною, знеболювальною, пом'якшувальною, антикоагулюючою та вітрогінною діями. Вони покращують кровообіг, допомагають при тромбозі коронарних судин, тромбозі, зменшують набряки. Відвари та настої з буркуну лікарського лікарі радять застосовувати при ревматизмі, судомах, неврастенії, бронхіті, туберкульозі легень, мігрені та неврозах.
В народній медицині цю траву, як і буркун зубчастий та буркун високий, застосовують як засіб від безсоння, гіпертонічної хвороби, кашлю, а також для збільшення лактації у матерів-годувальниць.
Зовнішньо ліки з буркуну застосовують у вигляді компресів та припарок при герпесі та тріщинах заднього проходу, щоб прискорити дозрівання фурункулів.
Також буркун ціниться як харчова сировина. Молоде свіже листя додають до супів та салатів, а з суміші перетертого сухого листя і квітів готують чудову пряну приправу різноманітних кулінарних страв.
Слід зазначити, що медова продуктивність буркуну лікарського складає 120 - 250 кг з площі в 1 гектар. Іншими словами, 100 квіток буркуну за добу виробляють 12 - 15 мг цукрів. Мед з буркуну має світлий відтінок, приємний смак, ніжний аромат і кристалізується в дрібнозернисту білу масу. Про те, що буркун є улюбленою рослиною бджіл свідчить латинська назва цієї рослини Melilotus, яка означає у перекладі «той, хто дає мед».
Настій трави буркуну лікарського готують, взявши 2 столові ложки сушеної подрібненої рослини та 200 мл окропу. Суміш настоюють протягом 20 - 30 хвилин, відціджують та вживають по півсклянки двічі на добу. Також настій можна приготувати з 1 столової ложки сушеної трави та 300 мл окропу. Його витримують 2 години, відціджують та п'ють по півсклянки три рази на день при герпесі, фурункульозах і тріщинах заднього проходу.
З буркуну лікарського можна приготувати чудовий вітамінний салат. Для цього варену картоплю ріжуть на дрібні шматки, змішують з дрібно посіченою зеленою цибулею і подрібненим листям буркуну. В суміш додають олію, майонез або сметану, а також спеції та сіль за смаком. Крім перелічених компонентів у салат також можна додати варене яйце і свіжий огірок.
