- Причини циститу в дітей
- Симптоми циститу в дітей
- Лікування циститу в дітей
- Можливі ускладнення при циститі
- Профілактика циститу
Цистит у дітей зустрічається досить часто. Це досить поширене захворювання. Приблизно 30 % від загальнгої кількості дітей як мінімум один раз у своєму в житті хворіли на це захворювання в одній його форм. Тим не менш, у грудних дітей цистит буває дуже рідко. При цьому захворювання зустрічається в однакової кількості дівчаток і хлопчиків. Однак, починаючи з річного віку і до трьох років, а також з 12 до 16 років цистит у дітей буває значно частіше, причому він зустрічається в основному в дівчаток.
Найбільша кількість дітей хворіють на цистит у період з 4 до 12 років. При цьому хлопчики хворіють на цистит приблизно у 6 разів рідше, ніж дівчатка. Така різниця узахворюваності дітей різної статі пов’язана з анатомічною відмінністю сечової системи. Справа в тому, що сечовивідний канал у дівчаток знгачно ширший та коротший, ніж у хлопчиків. Важливо і те, що сечовивідний канал у дівчаток розташований поруч з анальним отвором.
Причини циститу в дітей
У дівчаток віком до 2 років сеча часто потрапляє у піхву, що викликає подразнення, і як наслідок – запалення та розвитку вульвовагініту. Запальний процес швидко поширюється через сечовивідний канал всередину сечового міхура. В більш дорослому віці, коли відбуваються значні коливання гормонального фону у дівчаток, замість паличок досить часто проявляється коккова флора. У зв’язку з цим, як тільки виникають сприятливі для розвитку мікроорганізмів умови (переохолодження), вульвовагініт досить швидко переходить у цистит.
Крім цього, цистит у дитини може виникнути в результаті переохолодження. Наприклад, дівчатка-підлітки, бажаючи дотримуватись моди і сподобатися хлопчикам, зазвичай одягають дуже тонкий і легкий одяг, який не відповідає погоднім умовам. Такі необдумані поступки зазвичай закінчуються погіршенням імунітету, значним переохолодження різних ділянок тіла, а також поперекової області та органів малого тазу. Це зазвичай закінчується запаленням сечового міхура і нирок.
У переважній більшості випадків причиною виникнення циститу в дітей є не грибкові або вірусні ураження, а бактерії. При цьому зазначимо, що віруси і грибки досить рідко є причиною виникнення циститу. Серед найпоширеніших бактерій, які викликають розвиток захворювання, слід виділити:
- уреаплазма;
- стрептокок;
- стафілокок;
- кишкова паличка;
- хламідії;
- протей.
Бактерії потрапляють всередину сечового міхура дитини майже завжди через сечовивідний канал. Значно рідше вони проникають зверху, від нирок, або гематогенним шляхом (з кров’ю по судинах від інших органів).
Симптоми циститу в дітей
Як відомо, маленькі діти не здатні ще пояснити дорослим, що саме їх турбує і де болить. Тим не менш, виявити ознаки циститу в дитини можна за рядом симптомів. Зокрема, на інфекцію в сечовидільній системі вказують такі ознаки, як:
- часті сечовипускання;
- збільшення температури тіла до 38 - 39 градусів;
- темний колір сечі (не завжди);
- занепокоєння і вередування дитини.
В останньому випадку дитина часто відчуває біль, про який хоче якось повідомити дорослим. Іноді дитина пощипує собі животик або просто тримається за нього. Під час сечовипускання діти зазвичай відчувають посилення болю і плачуть.
Більш дорослі діти, що можуть пояснити свої відчуття, зазвичай вказують на такі симптоми циститу, як:
- збільшення температури тіла до 38 - 39 градусів;
- нетримання сечі (не завжди);
- біль у нижній ділянці живота, що посилюється під час сечовипускання;
- потемніння або помутніння сечі (не завжди);
- можливий періодичний біль у паху та внизу кишечника;
- часті сечовипускання (до 3 - 4 рази на годину).
Для того щоб встановити діагноз цистит у дитини лікар повинен направити на загальний аналіз крові та загальний аналіз сечі. Крім цього, проводиться також біохімічний аналіз сечі для виявлення вмісту білка, солі та ряду інших речовин. Додатково призначається ультразвукова діагностика сечовивідної системи.
Лікування циститу в дітей
При лікуванні циститу в дитини потрібно дотримуватися певних умов, виконання яких прискорить одужання. Отже, батькам необхідно:
- при можливості обов’язково забезпечити дитині на декілька днів постільний режим;
- під час лікування циститу давати дитині велику кількість напоїв, що значно прискорить виведеня з організму бактерій;
- забезпечити дитині відповідну дієту без солоної, смаженгої, жирної пряної та гострої їжі.
Крім вище вказаного бажано також давати дитині багато фруктів, овочів, соків, негазованих мінеральних напоїв та молокопродуктів.
Найефективнішими медичними препаратами для лікування циститу в дітей вважаються антибіотики. Серед дитячих антибіотиків від циститу в першу чергу слід виділити аугментин та амоксиклав. У випадку непереносимості дитиною цих препаратів лікарі рекомендують замінити їх на азитроміцин або сумамед (по 10 мг суспензії вживати 1 раз на добу в розрахунку на 1 кг ваги, курс лікування триває 3 дні).
Вживання аугментину залежно від віку дитини
| Вік дитини | Концентрація 0,156 г/5 мл | Концентрація 0,312 г/5 мл |
| від 9 місяців до 2 років | по 2,5 мл 3 рази на день | – |
| від 2 до 7 років | по 5 мл 3 рази на день | по 2,5 мл 3 рази на день |
| від 7 до 12 років | по 10 мл 3 рази на день | по 5 мл 3 рази на день |
| від 12 років | – | по 10 мл 3 рази на день |
Паралельно з антибіотиками дітям зазвичай призначають вживання різноманітних полівітамінів та уроантисептиків, серед яких найпопулярнішим вважається канефрон.
Вживання канефрону залежно від віку дитини
До 1 року - по 10 крапель 3 рази на добу.
Від 1 до 5 років - по 15 крапель 3 рази на добу.
Від 5 до 16 років - по 25 крапель 3 рази на добу.
Можливі ускладнення при циститі
Виникнення ускладнень при циститі в дитини зазвичай є наслідком неправильного лікування або несвоєчасного виявлення хвороби. Серед ускладнень найпоширенішими вважаються:
- перфорація (пошкодження стінок сечового міхура);
- пієлонефрит (запалення нирок);
- склерозування шийки сечового (заміщення сполучною тканиною м’язової);
- рефлюкс сечі (потрапляння сечі в нирки з сечового міхура або в сечовий міхур з сечівника).
Профілактика циститу
Серед найважливіших заходів профілактики цього захворювання можна виділити:
- дотримання вимог особистої гігієни (регулярні підмивання дитини);
- недопускання переохолодження в зимовий період;
- вчасне виявлення та лікування різноманітних інфекційних та запальних захворювань.
