- Причини розвитку діатезу в дитини
- Класифікація діатезу
- Симптоми ексудативно-катарального діатезу
- Симптоми лімфатико-гіпопластичного діатезу
- Симптоми нервово-артритичного діатезу
- Лікування діатезу в дітей
- Прогноз та профілактика діатезу в дітей
Діатез в дитини – це конституціональна особливість, яка обумовлює схильність дитячого організму до розвитку певних захворювань або патологічних реакцій. Залежно від виду діатезу в дітей може відзначатися схильність до алергічних реакцій, порушення обмінних процесів, дифузійної гіперплазії лімфоїдної тканини, інфекційної захворюваності і т.п. У діагностиці діатезів беруть участь різні дитячі спеціалісти, використовуються лабораторні та інструментальні методи дослідження. Лікувальна тактика при діатезах передбачає дотримання дієти і режиму з використанням лікарської терапії, масажу та гімнастики.
Діатез в дітей є спадковою особливістю організму, яка обумовлює специфіку його адаптивних реакцій та схильність до певних захворювань. Термін діатез почали застосовувати в педіатрії в кінці 19-го на початку 20-го століття для позначення спадкової схильності до чого-небудь, оскільки рівень розвитку науки того часу не давав точних уявлень про молекулярні та генетичні механізми багатьох захворювань. Сьогодні, завдяки розвитку молекулярної біології та генетики, тлумачення діатезу являє швидше історичний інтерес, хоча цей термін, як і раніше, все ще застосовується в педіатрії.
Таким чином, діатез не є самостійним захворюванням або синдромом, а позначає особливість конституції людини, пов'язану зі спадковими, віковими, середовищними факторами і визначальну реактивність організму. Наявність того чи іншого діатезу (фону, граничного стану) в дитини при несприятливому збігу екзогенних та ендогенних впливів є ризик-фактором розвитку певних захворювань. Вважається, що до 90% хронічних захворювань дорослого віку розвивається на тлі діатезів.
Причини розвитку діатезу в дитини
В основі аномалій конституції або діатезів лежить розлад нейроендокринної регуляції метаболічних та імунологічних процесів, що призводить до розвитку неадекватних, патологічних реакцій на звичайні подразники.
Фактором ризику розвитку діатезу в дитини є несприятливий перебіг вагітності: токсикози, інфекційні захворювання матері, фармакологічне навантаження в період вагітності, порушення майбутньою мамою харчового режиму, шкідливі продукти харчування і звички, гіпоксія плоду, асфіксія при пологах.
До діатезу схильні діти з обтяженою спадковістю, перинатальною патологією ЦНС, заниженою або перевищеною масою тіла при народженні, а також діти, які знаходяться на штучному вигодовуванні або страждають дисбактеріозом кишечника. Доведено зв'язок між діатезом і раннім інфікуванням дитини респіраторно-синцитіальним вірусом. Діатез в дитини може розвинутись при недотриманні режиму дня, нераціональному харчуванні, неправильному догляді, хронічних інфекціях, щепленні, емоційному стресі та ін.
Класифікація діатезу
В медицині налічується понад 20 видів діатезів; при цьому можливе їх різне поєднання та індивідуальні варіанти, властиві конкретній людині. До специфічних аномалій конституції дитячого віку відносять ексудативно-катаральний, лімфатико-гіпопластичний і нервово-артритичний діатези.
Ексудативно-катаральні (алергічні, атопічні) діатези включають різні транзиторні алергічні прояви у дітей раннього віку, які в подальшому можуть трансформуватися в хронічні алергічні та інфекційно-запальні захворювання. Лімфатико-гіпопластичні (лімфатичні) діатези об'єднують групу первинних імунодефіцитних станів, що обумовлюють гіперплазію лімфоїдної тканини. Нервово-артритичні діатези представляють собою різні порушення обміну сечової кислоти і пуринів. Існують також рідкісні форми таких захворювань: психастенічний, вегетодистонічний та атеросклеротичний діатези.
Симптоми ексудативно-катарального діатезу
Ексудативно-катаральний діатез становить 40-70% випадків серед різних форм діатезу в дітей першого року життя. При раціональній корекції прояви діатезу зникають до 2-3 років. Іноді у складі ексудативно-катарального діатезу виділяють алергічну (атопічну) аномалію конституції, пов'язану з генетично детермінованою гіперпродукцією IgE, яка зустрічається в сім'ях зі спадковими алергічними захворюваннями.
Проявом ексудативно-катарального діатезу в дитини на першому місяці життя може бути себорейний дерматит (гнейс), при якому сальні лусочки у вигляді панцира покривають волосяну частину голови в області верхівки та тімені. Себорейний дерматит зазвичай має сприятливий перебіг, однак в деяких дітей він може трансформуватися в екзему, що характеризується почервонінням, набряком, мокротою, посвітлінням кірочок на шкірі лоба, щік, вушних раковин.
Частою ознакою ексудативно-катарального діатезу в дітей на першому році життя є молочний струп - почервоніння, набряклість та лущення, свербіж шкіри щік.
Для ексудативно-катарального діатезу характерні стійкі попрілості в шкірних складках та на сідницях. В деяких огрядних дітей попрілості можуть протікати з мокротою та мацерацією шкіри, нашаруванням інфекційних уражень шкіри (піодермією). Найбільш важким проявом ексудативно-катарального діатезу є дитяча екзема, яка з віком може перейти в нейродерміт.
Для дітей з даною аномалією конституції типова паратрофія, нестійка надбавка маси тіла (надмірна вага легко змінюється недостатньою), блідість та одутлість тіла, пастозність, метеоризм, абдомінальний синдром. Діти з ексудативно-катаральним діатезом часто хворіють на такі захворювання, як затяжна пневмонія, риніт, синусит, фарингіт, тонзиліт, бронхіт, атопічний дерматит.
Диференційний діагноз при різних проявах ексудативно-катарального діатезу слід проводити з дерматитами, еритродерміями, псоріазом та ін.
Симптоми лімфатико-гіпопластичного діатезу
Частка лімфатико-гіпопластичного діатезу серед аномалій конституції становить 10-12%. Лімфатико-гіпопластичний діатез в дитини формується до 2-3 років і при сприятливому розвитку зникає до пубертатного періоду. В окремих осіб ознаки захворювання зберігаються все життя.
Розвиток лімфатико-гіпопластичного діатезу пов'язані з гіпофункцією надниркових залоз та дисфункцією симпатоадреналової системи, стійкої компенсаторної гіперплазії лімфоїдної тканини, зниженням функції центрального органу імунної системи - вилочкової залози, порушенням гуморального та клітинного імунітету.
Діти з лімфатико-гіпопластичним діатезом мають диспропорційну статуру (відносно короткий тулуб при видовжених кінцівках), бліду мармурову шкіру, слабо розвинену мускулатуру, пастозність та знижений тургор тканин. Такі діти зазвичай мляві, адинамічні, швидко втомлюються, схильні до артеріальної гіпотонії. Вони страждають частими ГРВІ, які протікають з гіпертермією, порушенням мікроциркуляції та явищами нейротоксикозу.
У дітей з лімфатико-гіпопластичним діатезом виявляється збільшення всіх груп периферичних лімфовузлів, гіперплазія аденоїдів, тімомегалія, гепатомегалія та спленомегалія. Після видалення аденоїдів вони мають схильність до повторного розростання. При даному типі аномалії конституції можуть виявлятися інші аномалії розвитку - гіпоплазія серця, нирок, залоз, зовнішніх геніталій. Вважається, що синдром раптової смерті частіше зустрічається серед дітей з лімфатико-гіпопластичним діатезом.
При лімфатико-гіпопластичному діатезі необхідно виключити лімфогранулематоз та ВІЛ-інфекцію.
Симптоми нервово-артритичного діатезу
Нервово-артритичний діатез зустрічається рідше ніж ексудативно-катаральний та лімфатико-гіпопластичний, приблизно у 2-3% дітей. В основі цього захворювання лежить спадково обумовлене порушення обміну речовин (переважно сечової кислоти) та зниження утилізуючої здатності печінки, що проявляється неврастенічним, метаболічним, спастичним та шкірним синдромами. У дорослому віці в осіб з нервово-артритичним діатезом нерідко розвивається ожиріння, нефрит, сечокам'яна хвороба, хронічна ниркова недостатність, цукровий діабет, атеросклероз, подагра, ЖКБ.
Неврастенічний синдром при нервово-артритичному діатезі спостерігається в 80% випадків. У дітей першого року життя він характеризується надмірним збудженням, занепокоєнням, лякливістю, порушенням сну. У ранньому та дошкільному віці такі діти рано опановують усну мову та читанням, виявляють інтерес та допитливість до навколишнього середовища, мають чудову пам'ять. Однак поряд з благополучним психічним та емоційним розвитком, в таких дітей можуть відзначатися емоційна лабільність, СДУГ, головні болі, значна анорексія, заїкання, енурез або нетримання сечі в дитини.
Синдром обмінних порушень, що супроводжує протягом нервово-артритичного діатезу, проявляється у вигляді артралгій, дизуричних розладів. При цьому в сечі дитини виявляють урати, оксалати, фосфати. Внаслідок низької ацетилюючої здатності печінки в дитини може розвиватися ацетонемічний синдром. В період ацетонемічного кризу виникає нестримне блювання, зневоднення, інтоксикація, гіпертермія.
Проявами спастичного синдрому при діатезі служать бронхоконстрикція, мігренеподібні головні болі, кардіалгії, артеріальна гіпертензія, кишкові та ниркові коліки, запори, спастичний коліт. У таких дітей часто виявляється астматичний бронхіт, який може трансформуватися в атопічну бронхіальну астму.
Шкірний синдром при нервово-артритичний діатезі може протікати у вигляді кропивниці, набряку Квінке, корости, нейродерміту, екземи.
У дітей з нервово-артритичним діатезом проба Манту часто буває позитивною, що вимагає проведення дифдіагностики з тубінфікуванням. Також в процесі спостереження за дитиною необхідно виключити наявність у неї неврозу, цукрового діабету, ревматизму.
Лікування діатезу в дітей
Немедикаментозні методи лікування діатезу в дітей включають дієтотерапію, організацію ретельного догляду та раціонального режиму дня, фізіотерапевтичний вплив.
Дітям з ексудативно-катаральним та алергічним діатезом рекомендується грудне вигодовування, а в більш старшому віці - дотримання елімінаційної дієти, що виключає причинно-значимі агенти. З медикаментів показаний прийом антигістамінних (діазолін, кетотифен) та седативних (валеріана) препаратів, вітамінів групи В. Якщо на тлі діатезу діагностується дисбактеріоз, призначаються пробіотики (біфідумбактерин, Біофлор, лінекс). Місцева терапія при ексудативно-катаральному діатезі включає ванни з висівками, ромашкою, чередою, корою дуба та нанесення негормональних протизапальних мазей на уражені ділянки шкіри. Хороший ефект дають курси загального ультрафіолетового опромінення. Можливе проведення специфічної гіпосенсибілізації малими дозами антигенів під контролем алерголога-імунолога.
В терапію лімфатико-гіпопластичного діатезу включаються регулярні курси прийому рослинних та синтетичних адаптогенів (елеутерокок, пентоксил), вітамінів, а також масаж, гімнастика та загартовування дитини. При виникненні надниркової недостатності призначаються глюкокортикоїди.
В раціоні дітей з нервово-артритичним діатезом необхідно обмежити продукти, багаті пуринами (шоколад, какао, печінка, оселедець, горошок, шпинат) та жирну їжу. В комплексну терапію включаються седативні та жовчогінні засоби, вітаміни В6 і В12, гімнастика. При розвитку ацетонемічного блювання необхідно проведення пероральної або парентеральної регідратації, промивання шлунка, постановка очисної клізми.
Прогноз та профілактика діатезу в дітей
Антенатальна профілактика діатезу передбачає гіпоалергенне харчування вагітної матері, попередження гестозів та екстрагенітальних захворювань. У постнатальному періоді важливу роль грає правильне грудне вигодовування дитини, виключення з раціону харчування алергенних продуктів, проведення профілактичного масажу, загартовувань, гімнастики, санації вогнищ хронічних інфекцій. Щеплення дітям з діатезом повинно проводитися за індивідуальним графіком, тільки в період ремісії, після спеціальної підготовки.
При дотриманні лікувально-профілактичного режиму прогноз діатезу в дітей є, як правило, сприятливим, тобто у більшості випадків його прояви зникають до перехідного віку. При лімфатико-гіпопластичному діатезі та тимомегалії летальність у дітей першого року життя складає 10%. Також несприятливим вважається розвиток в молодому віці алергічних, аутоімунних, серцево-судинних та обмінних захворювань.
