Перейти до контенту

Дитина часто ображається – як діяти батькам?


дитина часто ображається - Що таке дитяча образа?
- Психологічні особливості ображених дітей
- Ким виросте ображений хлопчик?
- Як допомогти ображеній дитині?

Маленькі діти досить часто ображаються на дорослих. Вони надувають губи, якщо в матері з'являються якісь справи. З ними не побавишся - ображаються. Якщо не купиш такій дитині цукерку - знову надувають губи. Якщо батько заборонив гру на комп'ютері - протест у формі сидіння в кутку кімнати зі схрещеними ногами і нахмуреним лицем. Так, це смішно, але вихід потрібно знайти.

Зараз це виглядає смішно, адже це ще не справжня образа, яка виникає бува у діток після 5 років. Малюки можуть скаржитися один на одного, жалітись дорослим, вимагати уваги від батьків та засмучуватися, якщо щось пішло не так, як їм того б хотілося.

Якщо дитина не зациклиться на свою образу, то це дурниця. Небезпечно, якщо образа буде найсильнішим почуттям, що заважає розвитку і щасливому життю. Не висловлена образа часто накопичується та посилюється, погіршуючи потім життя в дорослому віці. Вона зробить з дитини або підлітка похмуру дорослу людину, яка не буде отримувати задоволення від життя.

Що таке дитяча образа?

Образа - почуття деструктивне. Загалом його можна описати як дуже болісне переживання, яке пов'язане з тим, що тебе проігнорували, відкинули, сказали про тебе щось неприємне, вчинили з тобою несправедливо, чогось тобі недодали.

У маленьких дітей образу можуть викликати якісь дії батьків або однолітків. Це почуття з'являється, якщо мама забула похвалити свою дитину, коли вона дуже старалася, або якщо дитину не запросили однолітки побавитися разом. Діти ображаються, якщо їм не дають солодощі та іграшки, яких на їхню думку вони заслуговують.

По-справжньому ображений малюк, всупереч популярній думці, не буде йти на конфлікт, проявляти обурення, кричати і тупотіти ногами. Він просто образиться, відчуваючи особисте ущемлення інтересів. Навколишні це помітять і скажуть, що він таким чином привертає до себе увагу, показуючи поведінкою своєму кривдникові, що він повинен вибачитися.

чіпси

Але чому дорослі завжди стверджують, що діти, які відвертаються від людей, що їх образили, таким чином хочуть привернути до себе увагу? Можливо вони дійсно відчувають гостру образу і не не хочуть взагалі спілкуватися з кривдником? У цьому часто немає ніякої демонстрації переживань, немає зумисного підкреслення провини, якщо мова не йде про “маленького актора”.

Чи справді дитина ображається? Можливо так проявляються ревнощі малюка? А може це прояви роздратування і злості?

Психологічні особливості ображених дітей

Дійсно, ображатися здатні далеко не всі діти. Більшість з них просто махнуть рукою і через хвилину забудуть про спроби їх образити. Є й такі малюки, що намагаються зробити з ситуації своєрідне шоу. Але є діти, які дійсно будуть дутися, пам'ятати образу і всіляко намагатися відновити справедливість.

Дитина, що здатна по-справжньому ображатись, зазвичай дуже слухняна, тихенька, спокійна. Таких діток завжди люблять вчителі, вихователі та батьки. Вони завжди раді виконати доручення дорослих, ніколи не порушать дисципліну і не візьмуть без дозволу чужу річ. Іншими словами, це золоті діти, якщо їх правильно виховувати. Однак вони дуже ранимі та образливі.

Потрібно розуміти, що справжня образа, це тривалий стан, з якого дитина не може вибратися самостійно. Цей стан виникає у зв’язку з тим, що дитину чимось обділили (увагою, теплом, їжею).

Зв'язок з мамою важливий для будь-якої дитини, але для скривджених він важливий особливо. Малюки, які ще не вміють жити в цьому світі, чіпляються за маму як за свій орієнтир і гарант безпеки. І якщо інші діти, з віком навчившись виживати в сучасному суспільстві, легко “випускають з рук мамину спідницю”, то схильні до образ ще довго не можуть від мами «відчепитись».

Чому так відбувається? Особливості психіки образливих дітей полягають в тому, що вони схильні жити минулим (почуттями і спогадами). Така схильність пов'язана з властивістю накопичувати інформацію з минулого.

Якщо ж дитина недостатньо розвинена, через такі спогади у неї виникають серйозні проблеми, що викликають зацикленість на своєму негативному досвіді, важких спогадах, образах і т. п.

Діти з таким способом мислення особливо бояться зазирати вперед у майбутнє. У них немає відчуття, що в цьому майбутньому їм буде безпечно, якщо не буде поряд матері, яка завжди може підказати, показати, направити і пояснити всі речі.

Дитяча образа (і доросла також) є своєрідним гальмуванням та відсутністю розвитку. Гостро відчуваючи несправедливість, малюк просто чекатиме на відновлення цієї справедливості, аж поки мати або вихователь (вчитель) не збалансує внутрішнє відчуття справедливості такої дитини. Однак навіть в цьому випадку людина, що образила малюка, повинна буде виправити ситуацію, щоб він відчув власну правоту.

Ким виросте ображений хлопчик?

На жаль, в житті ніколи так не відбувається. Зазвичай мама, яка бачить свою скривджену дитину, робить вигляд ніби нічого не сталося, сподіваючись що з часом образа пройде сама по собі. При цьому батькам здається, що при реагуванні на ображену дитину вони лише загострять її відчуття. Згодом на такі образи вже ніхто не звертає уваги - ні в садку, ні в школі, ні в ВУЗі. При цьому образи збільшуються і примножуються. Дитина стає занадто вимогливою до однолітків та людей, а як тільки вони перестають задовольняти її очікування - виникає миттєва образа. Підліток або дитина, що може використовувати своє вміння заглядати в минуле, таким чином зупиняється у розвитку.

Перенесена в доросле життя дитяча образа це сильна отрута. Вона керує життєвим сценарієм, програмуючи дитину на невдачу. Невпевненість в собі, страх майбутнього, відчуття особистої ущербності, погляд на світ крізь призму негативу - все це наслідки маленької дитячої образи в минулому.

Чи знаєте ви, хто такий інфантильний тридцятирічний хлопчик, який не вміє побудувати своє життя без допомоги батьків? Хто такий дорослий чоловік, що вічно сумнівається у своїх рішеннях і перекладає відповідальність на чужі плечі? А хто такий домашній садист, який всім довкола здається зразковим сім'янином, а в сім’ї поводить себе жорстоко і вперто? Так, це він - поки що маленький хлопчик, який вже навчився ображатися, але на це ніхто не звертає увагу.

Як допомогти ображеній дитині?

Так що ж потрібно робити? Слід виховувати малюка згідно його потреб та особливостей. Нижче перераховано основні поради, які потрібно пам’ятати під час спілкування з дитиною, що часто ображається.

1. Завжди пам'ятати про те, що малюк трохи повільний, робить все з почуттям і толком. В жодному разі не варто його підганяти, бо від цього швидше він робити нічого не буде. Дитина може навіть образитися, або впасти в ступор.

2. Приділяти малюку стільки любові й уваги, скільки йому потрібно. Тоді не доведеться це робити вічно. Відчувши, що на батьків можна покластися і вони завжди поруч, дитина стане більш впевненою у собі та майбутньому.

3. Не можна сердитися на малюка за те, що він не вміє придумати собі заняття. Це не ознака недорозвиненого розуму, а лише одна з особливостей поведінки. Можна придумувати для дитини якісь справи і вона із задоволенням їх виконуватиме. Не забувати хвалити, якщо дитина успішно впоралася із завданням.

4. Ніколи не ігнорувати скривджену дитину. Потрібно намагатися позбавити малюка образи та дізнатися, хто саме причинив кривду, чому і коли. Після цього треба відновити справедливість. Таким дітям не можна фіксуватися на образі, краще виплеснути свої емоції назовні, поплакати і потупотіти ногами.

5. Дитину потрібно вчити звертатися в минуле для розвитку, а не гальмування. Наприклад, слід постійно тренувати пам'ять і розвивати аналітичне мислення.

пастилки