Перейти до контенту

Енурез в дитини – різновиди та лікування


енурез лікування
- Класифікація енурезу
- Причини енурезу в дітей
- Симптоми енурезу в дитини
- Діагностика енурезу
- Лікування енурезу в дітей
- Профілактика енурезу
Енурез в дітей – це порушення контрольованого спорожнення сечового міхура, що супроводжується мимовільним сечовипусканням уві сні. Захворювання проявляється витікання сечі під час сну, яке може виникати періодично або повторюватися до декількох разів за ніч. Діагностика енурезу в дитини вимагає встановлення причин порушення і включає ведення щоденника сечовипускань, лабораторні дослідження крові та сечі, УЗД сечового міхура, уродинамічні дослідження, неврологічне обстеження. При комплексному лікуванні енурезу в дітей застосовується психотерапія, фізіотерапевтичне лікування, медикаментозна терапія.

Енурез в дитини є різновидом нетримання сечі, що супроводжується повторними епізодами мимовільного сечовипускання, які зазвичай відбуваються під час сну. Проблема лікування енурезу вимагає інтегративного підходу. Вирішення її має проводитися за участю фахівців у галузі педіатрії, дитячої урології та нефрології, а також неврології та дитячої психології. Поширеність енурезу серед дітей коливається в межах від 4 до 20 %. Мимовільне сечовипускання спостерігається у 18 – 20 % 5-річних дітей, у 12 – 14 % 7-річних, та близько 4 % - у підлітків віком від 12 до 14 років. Статистично частіше (приблизно в 2 рази) енурез зустрічається у хлопчиків.

Класифікація енурезу

З точки зору протікання найбільш важливим є виділення первинного і вторинного енурезу. Первинний енурез характеризується постійними клінічними проявами та відсутністю тривалих «сухих» періодів. Під вторинним енурезом у дітей слід розуміти стан, при якому нетримання сечі відсутнє не менше 6 місяців, а потім з'являється знову. При цьому у 75 – 80 % дітей діагностується первинний енурез.

Крім цього, розрізняють моносимптомний (неускладнений) та полісимптомний (ускладнений) варіанти енурезу в дітей. В першому випадку мова йде про підтікання сечі, як єдиного прояву енурезу, а в другому випадку - нетримання сечі поєднується з імперативними позивами, прискореним сечовипусканням та іншими полісимптомними варіантами, що зустрічаються у 15% дітей.

По режиму порушення сечовипускання енурез ділиться на денний, нічний та змішаний. У 80 – 85 % дітей мимовільне сечовипускання відбувається вночі під час сну, тому терміном «енурез» зазвичай позначається нічне нетримання сечі. Залежно від етіології виділяють просту, невротичну, ендокринопатичну, епілептичну та неврозоподібну форму енурезу в дітей.

Причини енурезу в дітей

Простий енурез в дитини найчастіше пов'язаний зі спадковою обтяженістю. Якщо в дітей, чиї батьки не страждали нетриманням сечі, ризик енурезу становить 15 %, то в дитини, батьки якої (один або обидва) страждали в дитинстві енурезом, ця ймовірність становить 44 % та 77 % відповідно. Така форма нетримання розвивається без супутніх неврологічних або урологічних захворювань.

Енурез в дітей може супроводжувати клініку різних захворювань нервової, ендокринної та сечовидільної системи, порушень психіки. Так, невротична форма захворювання розвивається як реакція на гострі або важкі психотравмуючі обставини. Ендокринопатичний енурез виникає на тлі супутніх ендокринних захворювань, таких як цукровий діабет, ожиріння в дитини та ін. Епілептична форма буває при епілепсії. Розвиток неврозоподібного енурезу пов'язаний з органічним ураженням ЦНС внаслідок токсикозів при вагітності, гемолітичної хвороби плоду, внутрішньоутробної інфекції, родових травм, і таких інфекційних захворювань, як менінгіт, енцефаліт, грип.

Крім цього, енурез часто зустрічається в дітей, що мають в анамнезі інфекції сечовивідних шляхів (цистити), вроджені вади урогенітальної області (епіспадію, гіпоспадію, ектопію сечового міхура або устя сечоводів), обструкцію сечовивідних шляхів (стриктури уретри або сечоводу, гідронефроз), нейрогенний сечовий міхур, гельмінтози, аномалії розвитку хребта і спинного мозку. У клініці психіатричних хвороб енурез може супроводжувати олігофренію та шизофренію.

При розгляді патогенезу моносимптомного енурезу в дітей більшість авторів схиляється до думки, що в основі порушення лежить затримка своєчасного становлення рефлекторного контролю за сечовипусканням. Вважається, що в нормі цей контроль формується до 3 - 4 років, коли в дитини збільшується об'єм сечового міхура, число сечовипускань скорочується до 7 - 9 на добу, діти можуть усвідомлено починати або стримувати сечовипускання, відчувають необхідність у дотриманні гігієнічних правил, пробуджуючись при наповненні сечового міхура. Однак при затримці функціонального дозрівання ЦНС формування усвідомленого контролю сечовипускання запізнюється, що призводить до розвитку енурезу в дитини. Мимовільне зникнення енурезу свідчить про завершення формування процесів контролю над сечовипусканням. На підтримку цієї гіпотези свідчить той факт, що захворювання часто супроводжують інші прояви запізнілого розвитку дитини: порушення довільного контролю дефекації, затримка моторного і мовного розвитку.

ВІК (років) Результати дослідження неорганічного енурезу
(загальна кількість дітей 95)
Хлопчики Дівчатка
6 - 8 25,3% (24) 8,4% (8)
9 - 12 22,1% (21) 14,7% (14)
13 - 17 17,9% (17) 11,6% (11)
Разом 65,3% (62) 34,7% (33)

Крім цього, лікарі звертають увагу, що в дітей при енурезі нерідко виявляється порушеною гормональна регуляція водного обміну, а саме - нормальний добовий ритм секреції антидіуретичного гормону (вазопресину). Це призводить до утворення досить великого об’єму сечі в нічний час, що в умовах відсутності контролю за сечовипусканням супроводжується мимовільним сечовипусканням.

Симптоми енурезу в дитини

Провідним симптомом енурезу в дітей служить мимовільне сечовипускання під час сну, рідше - неспання. Епізоди мимовільного сечовипускання можуть виникати рідко, але постійно (кілька разів на місяць або на тиждень) або неодноразово повторюватися протягом ночі. Зазвичай неутримання сечі відбувається в першій половині ночі, у фазі глибокого сну. При цьому діти зазвичай не прокидаються.

При ускладненому енурезі, крім нічного або денного нетримання сечі, може відзначатися прискорене або сповільнене сечовипускання, імперативні позиви або відсутність позивів на сечовипускання, слабкий струмінь сечі та ін.

Для деяких дітей, що страждають на енурез, характерні запори або енкопрез, емоційна лабільність, підвищена тривожність та вразливість, замкнутість, сором'язливість. Також в них спостерігаються різні порушення сну (тривалі засипання, неспокійний поверхневий або надмірно глибокий сон, порушення пробудження). Неврозоподібний енурез в дитини часто поєднується з заїканням, СДУГ, страхами.

Діагностика енурезу

Оскільки енурез в дітей є не тільки урологічною проблемою, в діагностиці порушення можуть брати участь різні фахівці: педіатр, дитячий невролог, ендокринолог, дитячий психіатр та ін. Однак провідна роль на початкових етапах, безсумнівно, відводиться дитячому урологу.

При зборі анамнезу уточнюється перинатальна та сімейна обтяженість, перенесені захворювання, особливості перебігу захворювання, провокуючі фактори і т.п. Обстеження дитини передбачає пальпацію живота, огляд зовнішніх статевих органів, промежини та попереково-крижової області, проведення ректального дослідження з метою виявлення аномалій розвитку. Батькам дітей, які страждають енурезом, пропонується вести щоденник, в якому необхідно фіксувати кількість сечовипускань та епізодів нетримання сечі в дитини протягом доби, час мимовільного сечовипускання, супутні розлади.

Для виключення сечової інфекції виконується біохімічний і загальний аналіз крові та сечі, бактеріологічне дослідження сечі на флору. З метою виявлення анатомічних змін сечовивідних шляхів проводиться УЗД нирок і сечового міхура. За допомогою уродинамічних досліджень (урофлоуметрії, електроміографії, цистометрії, сфінктерометрії, профілометрії) виявляється інфравезикальна обструкція та нестабільність функції детрузору. Також можуть проводитися ендоскопічні (уретроскопія, цистоскопія), рентгенологічні (уретрографія, цистографія, рентгенографія турецького сідла, рентгенографія попереково-крижового відділу хребта) та електрофізіологічні дослідження (електроенцефалографія).

Весь спектр діагностичного пошуку дозволяє виключити або підтвердити наявність в дитини з енурезом аномалій розвитку сечових шляхів та хребта, інфекцій сечовидільної системи, ендокринопатій, захворювань ЦНС.

Лікування енурезу в дітей

При ускладненому енурезі в першу чергу необхідна корекція органічної патології сечостатевої або нервової системи. Комплекс лікувальних заходів при простому енурезі в дитини включає поведінкову та медикаментозну терапію, фізіотерапію, психотерапію.

Під поведінковою терапією розуміють вироблення контролю над сечовипусканням. З цією метою обмежують прийом рідини у вечірній час, регулюють дієту, привчають дитину спорожняти сечовий міхур перед сном і т.п. В першу половину ночі дитину рекомендується періодично садити на горщик. З метою вироблення рефлексу пробудження можна використовувати спеціальні детектори (так звані сечові будильники), що сигналізують про появу перших крапель сечі під час сну і змушують дитини прокинутися.

Психотерапія, як метод лікування енурезу, призначається дітям від 10 років та проводиться кваліфікованими психотерапевтами або дитячими психологами. Для молодших дітей можуть використовуватися аутогенні тренування, мотиваційна психотерапія (заохочення за кожну «суху» ніч). Серед фізіотерапевтичних методів при лікуванні енурезу добре зарекомендували себе магнітотерапія, лазеротерапія, електрофорез, індуктотермія, електростимуляція, гальванізація, теплові процедури, голкорефлексотерапія, ЛФК.

Вибір фармакотерапії залежить від форми захворювання. Високу ефективність показує призначення антихолінергічних препаратів (оксибутиніну), трициклічних антидепресантів (іміпраміну) та аналогів антидіуретичного гормону (десмопресину). Ці засоби підвищують функціональну ємність сечового міхура, знижують нічний об’єм сечі, зменшують активність сечового міхура в нічний час.

Профілактика енурезу

Енурез має відносно доброякісний перебіг. Щорічно у 15 % дітей досягається спонтанна ремісія, а до 15 - 18 років енурез виявляється тільки у 1 – 2 % осіб. В інших випадках за допомогою терапії вдається досягти припинення енурезу в 9 дітей з 10. Про повне одужання слід говорити у випадку відсутності епізодів нетримання сечі протягом 2 років.

Профілактика енурезу в дитини полягає в якомога більш ранньому усуненні причин нетримання сечі, створенні сприятливої емоційної обстановки, своєчасному привчанні дитини до горщика та відмові (не пізніше 2 років) від використання одноразових підгузників. Лікування енурезу в дітей вимагає наполегливості та терпіння з боку медиків, батьків і педагогів, доброзичливого та одночасно вимогливого ставлення до дитини. Відсутність уваги до проблеми загрожує розвитком в майбутньому вторинних психічних нашарувань та комплексу неповноцінності.