Перейти до контенту

Гірчак почечуйний – хімічний склад та лікувальні властивості


цілющі властивості лікарської трави гірчак Гірчак почечуйний (Polygonum persicaria, сорочі лапки) - це однорічна трав'яниста лікарська рослина, яка належить до родини гречкових. У неї гіллясте або просте, пряме або підведене у нижній частині стебло висотою 30 - 100 см. Листя гірчака почечуйного поступово-загострене, широколанцетне, зверху листки можуть мати темно-коричневі плями. Розтруби (листки піхви) мають специфічні щетинки, які щільно покривають стебло, а скраю мають довгі рясні війки. Квіти цієї трави зібрані в густі, незначної довжини колоски, що мають зазивай рожевий відтінок. Інколи вони можуть бути білого кольору. Плоди гірчака почечуйного горішки, він цвіте з червня по серпень.

Гірчак почечуйний можна знайти по всій території України, на берегах річок та в різноманітних вологих місцях.

Хімічний склад за заготівля гірчака почечуйного

Хімічний склад цієї лікарської трави повністю не досліджений, однак відомо, що гірчак почечуйний містить флавоноїди гіперозид, авікулярин, кверцитрин, антраглікозиди, близько 1% дубильних речовин, аскорбінову кислоту, рутин, цукри, органічні кислоти, 0,05 % ефірної олії, флобафени, р-ситостерин і слиз.

Для приготування лікувальних засобів застосовують траву (Herba Polygoni persicaтіае), яку збирають під час цвітіння гірчака почечуйного. Під час заготівлі зрізають квітконосні стебла разом з листям, потім видаляють грубі частини і пожовклі листки, та сушать сировину в тіні на відкритому повітрі, в приміщеннях з доброю вентиляцією, або в електричних сушарках при температурі 40-50 градусів. В результаті отримують приблизно 25 % готової до зберігання сухої сировини. Ця трава продається в аптеках, термін її зберігання складає 2 роки.

Фармакологічні властивості та використання гірчака почечуйного

Ця лікарська рослина, як і гірчак шорсткий, проявляє м’яку послаблюючу (завдяки активації перистальтики кишечника), сечогінну, протизапальну, кровоспинну (завдяки посиленню зсідання та підвищення в'язкості крові), судинозвужувальну і знеболюючу дію. Гірчак почечуйний посилює діяльність серця, тонізує м'язи матки, забезпечує гіпотензивну дію. Однак під час звуження судин артеріальний тиск не підвищується.

Галенові препарати, що виготовляються з цієї рослини, застосовуються в основному для лікування ускладненого геморою, що супроводжується кровотечами, особливо в людей, що страждають атонічними запорами, а також від спазматичних запорів.

В секторі гінекології галенові ліки з гірчака почечуйного використовують для лікування вагініту (у якості дезинфікуючого та в'яжучого засобу, а також для терапії гіпотонії матки, при надмірних місячних, та інших розладів, які пов'язані з матковими кровотечами.

У нетрадиційній медицині відвар трави гірчака почечуйного часто застосовують при лікуванні виразок, гнійних ран, висипки на шкірі, лишаїв та інших пошкоджень шкіри. Також відваром цієї лікарської трави можна полоскати горло при ларингіті та ангіні.

Свіжозібрану подрібнену траву гірчака почечуйного можна прикладати до потилиці щоб зменшити головний біль. Також свіжий сік цієї рослини використовують для лікування ран.

Внутрішньо вживають настій гірчака почечуйного. Для цього дві столові ложки сировини запарюють склянкою окропу і п’ють по одній столовій ложці тричі на добу.

Можна приготувати і настій з 15 грам гірчака та склянки горілки. Такий препарат вживають по 30 крапель двічі на день.

Чудовий лікувальний ефект забезпечить суміш гірчака почечуйного, листя подорожника великого, вовчуга польового, квіток ромашки лікарської, звіробою звичайного, кори крушини ламкої, сухоцвіту багрового і трави хвоща польового. Всі компоненти слід взяти у кількості 10 грам. З суміші готують настій. Для цього 10 грам сировини запарюють склянкою окропу, відціджують і вживають по четверті або третині склянки два-три рази на добу при лікуванні геморою.

Можна застосовувати настій гірчака почечуйного і для зовнішніх процедур. В такому випадку 1 столову ложку заварюють на склянці води і використовують для полоскань, обмивань і спринцювань. Останні виконують двічі на день. При цьому розчин для спринцювань готують шляхом розбавлення склянки настою двома літрами кип'яченої води.