Гірчак зміїний (Polygonum bistorta, ракові шийки, змійовик) - це багаторічна трав'яниста рослина, яка належить до родини гречкових. Вона має змієподібний, дерев'янистий, вигнутий корінь. Стебло гірчака зміїного просте, прямостояче, голе, довжиною 40 - 100 см. Нижні та прикореневі листки стебла мають довгі крилаті черешки. Ці листки видовжено-ланцетної або яйцеподібно-ланцетної форми, біля основи серцеподібні або клиноподібні. Верхні листки цієї лікарської трави вузькі, дрібні, сидячі. Квіти гірчака зміїного дрібні, двостатеві, блідо-рожевого кольору, зібрані на вершку стебла в колосоподібне циліндричне суцвіття. Плоди рослини - тригранні горішки, цвіте вона від початку червня до середини липня.
Гірчак зміїний поширений на всій території України, він зустрічається на луках, болотах і вогких лісових галявинах.
Хімічний склад і заготівля гірчака зміїного
Хімічний склад цієї трави не дуже різноманітний. Відомо, що у корінні рослини містить вільна галова та елагова кислоти, приблизно 25 % дубильних речовин, флавоноїди, оксиметилантрахінони, катехіни, 25 - 26 % крохмалю та значна кількість барвників.
Для приготування лікувальних настоїв та відварів застосовується коріння (Rhisoma Bistortae), яке добувають із землі відразу після цвітіння. Викопані коріння очищають від ґрунту, відтинають стебла, потім полочуть в холодній воді та висушують на сонці або в приміщенні, що має хорошу вентиляцію. Також для сушіння можна застосовувати сушарки з температурою 50 - 60 градусів. Готової до зберігання сировини отримують близько 25 % від ваги свіжого коріння. Термін зберігання цієї сировини складає 6 років. В аптеках коріння гірчака зміїного не продається.
Застосування і фармакологічні властивості гірчака зміїного
Коріння цієї лікарської рослини проявляє антибактеріальну, протизапальну, в'яжучу, заспокійливу і кровоспинну дію. Відомо, що завдяки вмісту дубильних речовин гірчак має здатність зменшувати пухлини. Виготовлені з цієї рослини галенові препарати застосовують у якості в'яжучого засобу при розладах кишково-шлункової системи (трава може застосовуватись окремо або разом з іншими цілющими рослинами), а також при запальних процесах слизових оболонок та захворюваннях сечовивідної системи.
В нетрадиційній медицині гірчак зміїний відомий як засіб від виразки дванадцятипалої кишки та шлунка, його застосовують від проносів, при дизентерії та для виведення каменів з сечового і жовчного міхурів.
Для зовнішньо застосування відвари та настої з цієї рослини, як і з гірчака перцевого, використовують при запаленнях слизової оболонки горла і рота, гінгівіті, катаральному стоматиті, пародонтозі та ще ряду захворювань ротової порожнини. Також коріння цієї трави можна використовувати для лікування екземи, фурункулів, ран, а також для спринцювання при болях у жінок.
Коріння гірчака зміїного є одним з компонентів так званих шлункових чаїв, його застосовують у виробництві таких препаратів, як тансал і таніальбін.
Внутрішньо вживають порошок з коріння гірчака зміїного, який приймають по 1 граму 3 рази на добу від проносів та дизентерії.
Відвар коріння цієї рослини готують з 20 г сушеної сировини та склянки окропу. Вживають його по столовій ложці тричі на добу при хронічних та гострих кишкових захворюваннях і як засіб від проносу.
Також відвар можна приготувати з 20 г коріння та літри окропу. Пити ці ліки потрібно з дотриманням дієти, не вживаючи солі, м'яса, риби, яєць та алкоголю. Його вживають три рази на день по півсклянки для виведення каміння з сечового та жовчного міхурів.
Відвар з суміші, до якої входить 5 г коріння гірчака зміїного, чайна ложка насіння льону звичайного і склянка окропу, п'ють по столовій ложці що 2 - 3 години при лікуванні внутрішніх кровотеч.
Відвар для зовнішнього застосування також готують з 20 г порошку коріння та склянки води. Цей засіб використовують для промивань, полоскань, примочок і спринцювань.
Також потрібно знати, що тривале вживання настоїв та відварів з коріння гірчака може викликати запори.
