Гледичія колюча (Gleditschia triacanthos) – це однодомне дерево висотою до 30 м, яке належить до родини бобових. Стовбур та гілки дерева вкриті розгалуженими міцними колючками, які мають довжину до 7 см. Листя гледичії колючої двоперсті або непарно-перисті, видовжене, ланцетне. Квіти цієї рослини одностатеві, неправильні, білого або блідо-фіолетового відтінку, зібрані в китицеподібні густі суцвіття. Цвіте рослина з червня по липень, плоди гледичії боби, які дозрівають у вересні та жовтні та цілу зиму перебувають на дереві.
Гледичія колюча завезена в нашу країну з Північної Америки. Це дерево культивують як декоративну рослину, його вирощують в парках і садах.
Хімічний склад і властивості гледичії колючої
У якості сировини для приготування ліків використовують лушпиння з плодів цього дерева та молоде листя, яке заготовляють у період розпускання. До лікарських ця рослина належить неофіційно.
Хімічний склад гледичії колючої небагатий. Листя дерева містить майже 1 % алкалоїду триакантину та аскорбінову кислоту, а в лушпинні плодів гледичії є вітамін К, біля 3 % дубильних речовин та більше 2 % антраглікозидів.
Фармакологічні властивості гледичії колючої вивчені на сьогоднішній день недостатньо. Однак відомо, що алкалоїд триакантин, який входить до складу листя, має спазмолітичні властивості, нормалізує артеріальний тиск і розширює судини.
Українська фармацевтична промисловість ще донедавна виготовляла з цієї рослини ліки, під назвою триакантин, які призначались для лікування гіпертонічної хвороби, виразкової хвороби дванадцятипалої кишки та шлунка, а також застосовувались при бронхіальній астмі, хронічному холециститі і спастичному коліті. Виробництво триакантину на сьогоднішній день повністю припинене. Препарати, виготовлені з лушпиння плодів гледичії колючої, мають тонізуючу і послаблюючу дію.
Внутрішньо вживають чай з лушпиння плодів. Його заварюють з 10 грам сировини і склянки води, відціджують та п’ють по столовій ложці чотири рази на добу при лікуванні хронічного запору.