Горлянка повзуча (Ajuga reptans, дівоча краса) – це трав'яниста багаторічна лікарська трава, яку відносять до родини губоцвітих. В рослини повзуче коріння та повзучі, облистнені пагони. Стебло цієї лікарської рослини нерозгалужене, прямостояче, одиничне, висотою від 10 до 35 см, розсіяно-волосисте тільки на двох протилежних гранях, між меживузлями. Прикореневі нижні листки овальні або обернено-яйцеподібні, черешкові. Стеблові листки зарубчасті, сидячі. Квіти горлянки повзучої неправильні, мають блакитний, іноді білий або рожевий колір, розташовані кільцями, які утворюють волотисті верхівкові суцвіття. Плоди цієї трави горішки, вона цвіте з травня до червня.
Горлянка повзуча росте в Лісостепу, де її можна знайти у листяних та мішаних лісах, а також на вирубках, галявинах, луках та у чагарниках.
Лікувальні властивості та рецепти з горлянки повзучої
У якості сировини для лікування застосовується трава (Herba Ajugae), яку заготовляють під час цвітіння. До лікарських рослин вона належить неофіційно, аптеками не відпускається. Хімічний склад цієї рослини мало досліджений. Відомо що вона має легку олію, дубильні речовини та сліди алкалоїдів.
Горлянка повзуча відома своїми потогінними, антисептичними, кровоспинними та протизапальними властивостями. Настій цієї рослини можна пити від ревматизму, простуди, при туберкульозі легень, виразках та інших захворюваннях шлунка, жовчнокам'яній хворобі, проносах і запаленнях придатків матки. Ліки з горлянки повзучої є ефективним протималярійним препаратом і засобом для покращення обміну речовин.
При зовнішньому застосуванні настій трави горлянки повзучої допомагає від опіків, покращує загоєння ран, виразок, застосовується при ангіні, захворюваннях ротової порожнини, а також як засіб для полоскання при випаданні волосся. В лікувальних цілях можна використовувати свіже листя або сік трави. Також відомо, що горлянки повзуча є хорошим медоносом.
Настій для внутрішнього вживання готують з 2 толових ложок трави і склянки окропу. Ліки настоюють до охолодження та приймають від 2 до 4 разів на добу по столовій ложці.
Настій для зовнішнього застосування готується з літри окропу і п’яти столових ложок сировини. Його слід витримати до охолодження і застосовувати за призначенням.