Перейти до контенту

Іберійка гірка – властивості рослини та хімічний склад


чим корисна трава іберійка Іберійка гірка (Iberis amara) – це трав'яниста однорічна, вкрита дрібними волосками або гола лікарська рослина, що відноситься до родини хрестоцвітих. Вона має прямостояче ребристе стебло довжиною від 10 до 30 см. Стебло вгорі майже голе, а вздовж ребер має опушення з відхиленими назад волосками. Листя іберійки гіркої чергове, тупе, довгасте, клиноподібне. Нижні листки сходяться у довгі черешки, а верхні листки мають стеблообгортну основу, майже цілокраї, спереду мають від 2 до 4 відхилених тупих зубців. Квіти цієї рослини чотирипелюсткові, двостатеві, розташовані у зонтикоподібних волотях. Пелюстки квітів блідо-фіолетові або повністю білі, нерівні, крайні квітки суцвіття мають значно довші зовнішні пелюстки. Плоди іберійки – стиснуті з двох боків, округлі стручки. Цвіте рослина з червня по липень.

Іберійка гірка поширена як дика рослина у Південній та Східній Європі. В нашій країні цю рослину штучно вирощують як декоративну, іноді вона дичавіє.

Хімічний склад та застосування іберійки гіркої

Для приготування лікувальних засобів застосовують траву, зібрану у період цвітіння цієї рослини, та насіння, яке заготовляють після достигання. До категорії лікарських іберійка відноситься неофіційно, аптеками не відпускається.

Хімічний склад іберійки гіркої не дуже різноманітний, однак вона містить такі корисні речовини, як кукурбітацин І, J, E, K, похідні кверцетину та кемпферолу, близько 1,5 % глюкоіберину, глюкохейроліну та інших глюкозинолатів.

Приготовані з насіння іберійки ліки проявляють мають виражену серцеву дію і при передозуванні можуть викликати систолічну зупинку серця. В давні часи настій іберійки гіркої використовували для лікування деяких серцевих захворювань. Кукурбітаніни, що містяться у насінні, провляють цитотоксичну, а глюкозинолати - бактеріостатичну дію.

Висока ймовірність отруїтись кукурбітанінами значно обмежує застосування цієї рослини у лікувальних цілях. В народній медицині деяких зарубіжних країн траву та насіння іберійки застосовують для підсилення виділення жовчі та шлункового соку.

Зазвичай з іберійки гіркої, м’яти перцевої, ромашки лікарської, меліси лікарської та кмину звичайного роблять спиртову витяжку, яку використовують для лікування захворювань жовчного і печінки. Крім цього, у поєднанні з іберійкою може використовуватись також чистотіл звичайний, солодка гола і дудник лісовий.

Ця рослина містить сильнодіючі отруйні речовини, застосовувати її слід дуже обережно.