Конюшина повзуча (Triiolium repens, конюшина біла) - це трав'яниста багаторічна лікарська рослина, що належить до родини бобових. У неї вкорінені на вузлах повзучі пагони і висхідне або сланке, голе, порожнисте, розгалужене стебло довжиною від 10 до 40 см. Листя цієї рослини трійчасте, довгочерешкове, дрібнозубчасте, обернено-яйцеподібне. Квіти конюшини повзучої неправильні, блідо-жовті, рожеві або білі, розташовані на довгих квітконосах і зібрані у сферичні головчасті суцвіття. Цвіте ця трава з травня по вересень, її плоди боби.
Конюшину повзучу можна знайти майже на всій території нашої країни. Вона росте на луках і схилах, у впадинах ярів та степовій зоні.
Хімічний склад і застосування конюшини повзучої
Для приготування лікувальних засобів застосовується сировина, яку заготовляють в момент цвітіння конюшини. Потім зібрану траву висушують у наметах або спеціальних приміщеннях. При цьому потрібно стежити, щоб трава не пересохла і не висипались головки. До категорії лікарських рослин конюшина повзуча належить неофіційно.
Хімічний склад конюшини повзучої такий же, як і конюшини польової. Рослина має вітаміни С, Е, провітамін А (каротин), алкалоїди, дубильні сполуки, ізофлавон куместрол та ряд інших речовин.
У нетрадиційній медицині конюшина повзуча застосовується у якості знеболюючого, антитоксичного, тонізуючого і ранозагоювального засобу. Настій трави конюшини повзучої вживають для лікування туберкульозу, простудних хвороб, отруєнь та ін. Крім цього, ліки з конюшини можуть використовуватись при маткових кровотечах, виснаженні організму та порушеннях сольового обміну.
Настій трави конюшини готують з трьох чайних ложок сировини і склянки окропу. Через годину після відстоювання ліки проціджують і п’ють три або чотири рази на добу по четверті склянки.
