Лаванда колоскова (Lavandula angustifolia, L. officinalis, L. vera, L. spicata) – це вічнозелена опушена зірчаста сірувата лікарська рослина, що відноситься до родини губоцвітих. Кущики лаванди мають багато розгалужених стебел довжиною від 20 до 60 см. Листя рослини лінійно-ланцетне або лінійне, сидяче, супротивне. Краї листків загнуті донизу. Квіти лаванди колоскової неправильні, розташовані у формі кілець, що містять по 6 - 10 квіток. Такі кільця утворюють колосоподібні переривчасті суцвіття на вершечках стебел. Колір суцвіть може бути білий, блакитний, рожевий або фіолетовий. Плід складається з чотирьох горішків, рослина цвіте з липня до вересня.
Лаванда колоскова була завезена в Україну з країн Середземномор'я. На сьогоднішній день цей кущ вирощують як ефіроолійну культуру, а також як декоративну рослину.
Заготівля, зберігання та хімічний склад лаванди колоскової
Лікарські засоби виготовляють з квітів (Flores Lavandulae) або трави лаванди (Herba Lavandulae). При заготівлі цвіт обрізають через декілька днів від початку цвітіння рослини. Зібрану сировину зв’язують у невеликі в’язки, висушують та молотять, відокремлюючи цвіт від стебел. Готової до зберігання сировини виходить приблизно 15 %. Крім цього для вичавлювання лавандової олії (Oleum Lavandulae) використовують свіжий цвіт. Слід зазначити, що олія з лаванди застосовується як фармакологічна сировина у багатьох країнах світу. Ця рослина належить до лікарських неофіційно, тому трава і квіти лаванди в аптеках не продаються.
Хімічний склад лаванди колоскової відрізняється своєю специфічністю. Ефірна олія міститься практично у всіх частинах цієї трави. В суцвітті вміст олії становить близько 1 %, в листках - до 0,4 %, а в стеблах - близько 0,2 %. Ефірна олія лаванди має у своєму складі ліналоол та різноманітні кислоти, складні ефіри, урсолову кислоту, герніарин, кумарин і дубильні речовини.
Лікувальні властивості та використання лаванди колоскової в медицині
Лавандова олія, що характеризується антисептичною дією, застосовується при лікуванні гангрен та гнійних ран, а також її додають в різні зовнішні лікувальні препарати щоб покращити їх запах. Розведену спиртом лавандову олію використовують для лікування невралгії та ревматизму. Компреси з розбавленої спиртом олії сприяють притоку крові до тканин у результаті подразнення шкіри.
Широко застосовується олія з лаванди колоскової в ароматерапії. У відділі медичної ботаніки України було розроблено серію біологічно активних легких речовин з шавлії, м’яти, анісу, лаванди, троянди і т.п., які можна використовувати для оптимізації закритих приміщень та покращення продуктивності праці людей, якщо їх робота передбачає емоційне та нервове напруження. Завдяки насиченню повітря такими фітонцидними композиціями гинуть стрептококи, бактерії дифтерії та стафілококи, що сприяє покращенню роботи серцево-судинної та нервової систем, покращує імунітет і зменшує втому. Як сировина лавандова олія використовується також в парфумерії.
Трава та цвіт лаванди застосовуються в нетрадиційній медицині як засіб від спазмів та заспокійливий препарат. Олія з трави лаванди допоможе при неврастенії, мігрені, сильному серцебитті, вона зменшує біль в районі кишково-шлункової системи, діє як жовчогінний та діуретичний засіб. Квіти цієї лікарської рослини додають до суміші трав для лікування шлункових, нервових, серцево-судинних, ниркових та ряду інших хвороб.
Рецепти ліків з лаванди
Для внутрішнього вживання готують настій цвіту лаванди колоскової з 20 грамів сировини і двох склянок окропу. Ліки настоюють протягом декількох годин, відціджують і вживають три рази на добу по півсклянки.
При безсонні можна приготувати настій з двох столових ложок суміші цвіту лаванди, такої ж кількості листя м'яти перцевої, трьох столових ложок коріння валеріани лікарської і такої ж кількості квітів ромашки лікарської. Сировину заливають склянкою окропу і витримавши півгодини випивають протягом дня.
При мігрені слід взяти одну столову ложку суміші цвіту розмарину, листя м’яти перцевої, лаванди колоскової, коріння валеріани лікарської та первоцвіту весняного. Всі трави беруть по 2 столових ложки, змішуються, запарюються окропом і настоюються до охолодження. Вживати такий настій потрібно два рази на добу по склянці.
Як зовнішній засіб використовується настій лаванди на соняшниковій олії. Для цього беруть на п’ять частин олії одну частину сировини і ставлять на місяць настоюватись. Такий засіб допомагає від вивихів і травм, його застосовують для натирання травмованих місць з метою знеболення.
Від екземи допоможуть примочки з настою лаванди, який готують з трьох столових ложок трави чебрецю звичайного, столової ложки цвіту лаванди, трьох ложок цвіту ромашки і ложки листя розмарину справжнього. Суміш заливають двома склянками окропу і чекають до охолодження.
Щоб приготувати ванну, яка тонізує організм та дезінфікує шкіру, потрібно взяти 300 грамів суміші чебрецю повзучого, листя м’яти перцевої, трави лаванди колоскової, шавлії лікарської, коріння аїру, квітів ромашки лікарської у рівному співвідношенні та настояти на трьох літрах окропу протягом півгодини. Потім настій проціджують і виливають у ванну з температурою від від 32 до 38 градусів. Приймати таку ванну потрібно від 20 до 30 хвилин.
