- Характеристика збудника лейшманіозу
- Патогенез лейшманіозу
- Класифікація форм лейшманіозу
- Симптоми лейшманіозу в дитини
- Діагностика лейшманіозу в дітей
- Лікування лейшманіозу в дітей
- Прогноз та профілактика лейшманіозу
Лейшманіоз у дітей – це протозойна інфекція з трансмісивним механізмом розповсюдження, для якої властиве ураження внутрішніх органів або шкірних покривів лейшманіями (внутрішньоклітинні паразити). Лейшманіози поділяються на вісцеральні, які перебігають з ураженням селезінки, серця, легень, печінки, та шкірні, які поступово перетворюються у вогнищеві виразки папулами. Діагностика лейшманіозу у дітей відбувається методом виявлення лейшманій у крові (у випадку вісцеральної форми), та у виділеннях шкірних покривів (при наявності шкірної форми захворювання).
Характеристика збудника лейшманіозу
Лейшманіоз в дитини може викликати 17 з понад 20 різновидів найпростіших паразитів, що належать до роду Leishmania. Розвиток лейшманій проходить всередині клітин організму (найчастіше в елементах ретикулоендотеліальної системи та макрофагах). Протягом свого існування лейшманіям потрібно змінити двох своїх носіїв. В організмах хребетних тварин ці мікроорганізми перебувають у безджгутиковій формі, а в джгутикову форму вони розвиваються вже у тілі членистоногого. Лейшманії відрізняються резистентністю до багатьох антибіотиків, але є чутливими до сполук п’ятивалентної сурми.
У переважній більшості лейшманіози представляють собою зоонози (джерелом інфекції яких є тварини), і лише два різновиди є антропонозами. Кількість тварин, що здатні до поширення лейшманіозу, є дуже обмежена, тому інфекція вважається природно-осередковою. Лейшманіоз може поширюватись у межах певної фауни: гризуни пісочних видів, псових (собаки, лисиці, шакали), та москітів у якості переносників. Найчастіше вогнищами лейшманіозу є країни Африки та Південної Америки. При цьому більшість захворювань припадають на 69 країн, де лейшманіоз є досить поширеним. З цього ряду 13 країн є найбіднішими державами світу.
Діти та люди можуть бути джерелом інфекції у випадку поразки шкірною формою захворювання. При цьому москіти переносять збудника завдяки шкірним виразкам. Вісцеральна лейшманія у більшості випадків є зоонозною, оскільки москіти отримують збудника від тварин.
Заразними москіти стають на п'ятий день потрапляння лейшманій в шлунок комах, де інфекція залишається довічно. Тварини і люди є контагіозними протягом всього періоду перебування лейшманій в їх організмі.
Ця інфекція поширюється виключно трансмісивним шляхом, переносниками її є москіти, які отримують збудників під час вживання крові хворих тварин, від яких переносять захворювання дітям та дорослим.
Діти мають високу сприйнятливість до лейшманіозу, однак після перебігу шкірного різновиду захворювання у них виробляється стійкий і довготривалий імунітет. При вісцеральній формі імунітет не формується.
Патогенез лейшманіозу
Збудник проникає в товщу шкіри дитини під час укусу москіта, утворюючи в місці укусу лейшманіозну гранульому. Потім, при вісцеральній формі інфекції ця гранульома поступово розсмоктується, а при шкірній – перетворюється у виразку.
Лейшманії розносяться по організмі дитини з потоками лімфи, вражаючи регіонарні лімфатичні вузли. Вздовж лімфатичних судин мікроорганізми часто формують лейшманіоми, які представляють собою послідовно розташований ряд виразок.
У Південній Америці зустрічаються форми цього захворювання, що вражають слизові оболонки носоглотки, ротової порожнини, верхніх дихальних шляхів, та призводять до грубої деформації тканин та розвитку поліпозних утворень.
Вісцеральна форма лейшманіозу в дітей розвивається під час розсіювання збудників в організмі з потраплянням їх в печінку, кістковий мозок і селезінку. Також інфекція інколи потрапляє в легені, кишкові стінки та наднирники дітей.
Спровокована імунна відповідь пригнічує інфекцію в організмі дитини. При цьому лейшманіоз протікає латентно та з невиразною симптоматикою. Якщо в дитини імунодефіцит або знижені захисні властивості, захворювання швидко прогресує та протікає з вираженим інтоксикаційним синдромом і сильною лихоманкою. Розмноження паразитів у печінці дитини спонукає до заміщення гепатоцитів фіброзною тканиною, а в селезінці відбувається атрофія пульпи з ділянками невротизації та інфарктів. Ураження інфекцією кісткового мозку призводить до анемії, а в цілому вісцеральний лейшманіоз у дітей викликає загальну кахексію.
Класифікація форм лейшманіозу
Лейшманіози у дітей та дорослих діляться на вісцеральну та шкірну форми, кожна з яких в свою чергу додатково підрозділяється на антропонозиі та зоонозиі типи інфекцій.
До вісцеральних зоонозних лейшманіозів належать:
- дитячий кала-азар (середземноморсько-середньоазіатський);
- лихоманка дум-дум (поширена в східній Африці);
- носоглотковий лейшманіоз (шкірно-слизовий, лейшманіоз Нового Світу).
До шкірних форм лейшманіозу належать:
- хвороба Боровського (міський антропонозний тип та сільський зооноз);
- пендинський;
- ашгабатська виразка;
- багдадський фурункульоз;
- ефіопський шкірний лейшманіоз.
Симптоми лейшманіозу в дитини
Вісцеральний середземноморсько-азіатський лейшманіоз
Інкубаційний період цієї форми лейшманіозу складає від 20 днів до кількох місяців. Іноді інкубаційний період може затягнутись навіть до року (хоча й дуже рідко). У маленьких дітей під час цього періоду може з’являтись первинна папула в місці укусу комахи та проникнення збудника.
Перебіг лейшманіозу в дитини може бути гострим, напівгострим та хронічним. Гостра форма захворювання найчастіше буває у малих дітей. Вона характеризується інтенсивним перебігом і без відповідної та своєчасної медичної допомоги зазвичай має летальний наслідок.
Найчастіше лейшманіоз у дітей та дорослих протікає в напівгострій формі. При цьому спочатку відзначається плавне підвищення загальної слабкості, стомлюваності та розбитості. На початку захворювання у дітей пропадає апетит та блідне шкіра. В цей період при пальпації виявляють певне збільшення розмірів селезінки, а температура у дітей піднімається до субфебрильних значень. Якщо температура підвищилась до високих значень, це свідчить про початок гострого періоду захворювання. Лихоманка має зазвичай хвилеподібний неправильний характер і триває протягом кількох днів. Під час гострого періоду лейшманіозу в дітей напади лихоманки періодично змінюються періодами зменшення температури або її нормалізації. Такий перебіг захворювання триває приблизно 2-3 місяці.
Лімфатичні вузли в дитини збільшуються, відмічається гепатомегалія і спленомегалія. Селезінка і печінка при пальпації не болять. При розвитку бронхоаденіту в дитини починається кашель. При такому перебігу часто приєднуються вторинні інфекції дихальних шляхів і розвивається пневмонія.
Під час прогресування захворювання самопочуття у дітей значно погіршується, розвивається анемія, кахексія та геморагічний синдром. Слизові ротової порожнини вкриваються некротизованими ділянками. Через значне збільшення розмірів селезінки відбувається зміщення серця в праву сторону, його тон стає глухий і прискорюється ритм скорочень. У цій фазі лейшманіозу відзначається схильність до зменшення периферичного артеріального тиску, а подальший перебіг захворювання сприяє розвитку серцевої недостатності.
Хронічний лейшманіоз у дітей має латентний перебіг, або розвиток захворювання характеризується незначною симптоматикою.
Антропонозний вісцеральний лейшманіоз в дитини іноді супроводжується появою на поверхні шкіри лейшманоідів у формі плям, дрібних папілом або вузликів. Іноді вони мають вигляд ділянок із зміною пігментації, що свідчить про наявність збудника. Слід зазначити, що лейшманоїди можуть існувати протягом багатьох років.
Шкірний зоонозний лейшманіоз
Хвороба Боровського або шкірний зоонозний лейшманіоз є поширеним в субтропіках і тропіках. Інкубаційний період цієї форми захворювання у дітей складає від 10 до 20 днів, але іноді триває не більше одного тижня з подальшим перебігом до кількох місяців.
У місці проникнення збудника при даній формі лейшманіозу часто формується первинна лейшманіома, яка спочатку має форму гладкої рожевої папули діаметром 2-3 см, а потім перетворюється у неболючий або малоболючий фурункул. Через тиждень-півтора з лейшманіоми утворюється некротичне вогнище, яке згодом прогресує в безболісну виразку, оточену валиком інфільтрованої шкіри з інтенсивними виділеннями геморагічного або серозно-гнійного характеру. Кругом первинної лейшманіоми утворюються вторинні горбки обсіменіння, що перетворюються у свіжі виразки та зливаються у єдине поле виразки. Найчастіше лейшманіоми виникають на поверхні відкритих ділянок шкіри, а їх кількість може змінюватись від однієї до десятків виразок. Також часто лейшманіоми у дітей супроводжуються збільшенням розмірів регіонарних лімфовузлів та безболісним лімфангітом. Однак через кілька місяців ці виразки заживають, залишивши після себе рубці. Повний перебіг захворювання у дітей в середньому триває півроку.
Дифузно-інфільтруючий лейшманіоз
Характеризується інтенсивною інфільтрацією шкіри. Через певний час інфільтрат регресує, не залишивши після себе слідів. Лише в окремих випадках бувають дрібні виразки, що гояться без утворення рубців. Ця форма лейшманіозу в дітей є дуже рідкісною і частіше буває у дорослих людей.
Туберкулоїдний шкірний лейшманіоз
Ця форма лейшманіозу найбільш поширена серед дітей та підлітків. При даній формі захворювання навколо рубців, або на їх поверхні, утворюються дрібні горбки, які можуть рости у розмірах та зливатися докупи. Перетворюються у виразки ці горбки дуже рідко. Однак виразки при туберкулоїдному шкірному лейшманіозі залишають після себе помірні рубці.
Антропонозна форма шкірного лейшманіозу
Цій формі захворювання властивий довгий інкубаційний період, який може тривати від кількох місяців до кількох років, а також повільний розвиток при помірній інтенсивності шкірних виразок.
Ускладнення лейшманіозу
Тривалий перебіг лейшманіозу в дітей призводить до розвитку неврозів, пневмонії, геморагічного діатезу, агранулоцитозу, та може супроводжуватись гнійно-некротичними запаленнями.
Діагностика лейшманіозу в дітей
Загальний аналіз крові дитини при лейшманіозі вказує на ознаки гіпохромної анемії, нейтропенії та анеозинофілії при відносному лімфоцитозі, свідчить про понижену концентрацію тромбоцитів. В результатах загального аналізу крові ШОЕ підвищена, а біохімічний аналіз крові може свідчити про наявність гіпергамаглобулінемії.
Виділення у дітей збудника шкірного лейшманіозу може проводитись з виразок та горбків. При вісцеральній формі лейшманії знаходять в посіві крові на стерильність. При потребі виділити збудник виконують біопсію печінки, лімфовузлів і селезінки. У якості специфічної діагностики застосовують бакпосів на середовищі NNN, мікроскопічні дослідження та біопроби на лабораторних тваринах. Серологічна діагностика лейшманіозу в дітей виконується з використанням РСК, РНІФ, РЛА, ІФА. Під час реконвалесценції спостерігається позитивна реакція Монтенегро.
Лікування лейшманіозу в дітей
Етіологічна терапія лейшманіозу в літей полягає у використанні препаратів пятивалентної сурми (глюкантім, неостібозан). Якщо в дитини вісцеральна форма захворювання, їй призначають ці ліки внутрівенно із поступовим збільшенням дози протягом 7-10 днів. У випадку недостатньої ефективності в курс лікування вводять амфотерицин В, який внутрівенно вводиться дитині разом з 5% розчином глюкози.
На початковій стадії шкірного лейшманіозу в дитини горбки обколюють мекарпіном, сульфатом берберину, мономіцином або уротропіном із застосуванням цих же препаратів у формі примочок та мазей. При формуванні виразок слід застосовувати мірамістин внутрім'язово. Щоб прискорити загоєння виразок необхідна лазерна терапія.
Резервними ліками при лейшманіозі у дітей є амфотерицин В і пентамідин, які застосовують при поширенні інфекції та резистентності лейшманій до звичних поширених засобів.
Слід також зазначити, що в окремих випадках необхідним є хірургічне видалення селезінки.
Прогноз та профілактика лейшманіозу
Якщо захворювання має легкий перебіг, тоді в дитини можливе самостійне одужання. Сприятливим є прогноз у випадку своєчасного виявлення та проведенні належних медичних заходів. Складні форми лейшманіозу, інфікування дітей з слабким імунітетом та відсутність своєчасного лікування значно погіршують прогноз. Після шкірних форм лейшманіозу у дітей залишаються косметичні дефекти.
Профілактика лейшманіозу в дитини зводиться до благоустрою місця проживання, ліквідації джерел розповсюдження москітів (пустирів, звалищ, підтоплених водою підвалів) та дезінсекцію будинків житлового призначення. Індивідуальна профілактика лейшманіозу серед дітей полягає у застосуванні репелентів та інших методів захисту від москітів.
У випадку виявлення хворої дитини застосовують хіміопрофілактику піриметаміном всього колективу, де перебуває ця дитина. Спеціальна імунна профілактика у вигляді щеплення виконується дітям та дорослим, які планують поїздку в епідемічно-небезпечні регіони.
