Лопух дібровний (Arctium nemorosum) - це трав’яниста дворічна лікарська рослина, яка відноситься до складноцвітих (родина айстрових). У нього вертикальне, пряме, вкрите пухом, з продовгуватими заокругленими вниз гілочками, висотою від 15 до 200 см. Листя лопуха серцеподібної або яйцеподібної форми, знизу павутинисте з сірим відтінком, має короткі загострені кінчики. Квіти цієї трави пурпурового кольору, трубчатої форми, двостатеві, розміщені в круглих кошичках, які мають форму китицеподібних суцвіть. Ці суцвіття кріпляться на коротеньких залозистих відростках. Плоди лопуха дібровного сім’янки, він цвіте з червня до вересня.
Ця лікарська рослина зустрічається в лісах Полісся, Лісостепу, на Закарпатті та в Кримських горах.
Хімічний склад, заготівля і зберігання лопуха дібровного
Для приготування лікувальних засобів застосовується коріння лопуха (Radix Bardanae, R. Arctii nemorosum), а також іноді листя (Folia Arctii nemorosum) і плоди (Fructus Arctii nemorosum). Для збору коріння викопують ті рослини, що не почали цвісти. Сировину полощуть в теплій але не гарячій воді, очищають від поверхневої шкірки, січуть на частинки довжиною близько 10 см. Товстіші куски коріння ріжуть поздовж і висушують в тіні при сонячній погоді або в теплому приміщенні з активною вентиляцією. Для сушіння в приміщенні зазвичай підтримують температуру в межах 50 градусів. Готової до зберігання сировини отримують близько 27 % від ваги зібраного коріння. Листя заготовляють з рослин, які вже відцвіли, відтявши черешки, та висушують під навісом на відкритому повітрі або в кімнаті з вентиляцією, як і коріння. Після висушування вага листя зменшується до 12 %. Свої лікувальні властивості коріння лопуха зберігає впродовж 5 років, а листя - до 1 року. В аптеках ця лікарська рослина не продається, бо належить до лікарських неофіційних.
Хімічний склад багатий на активні органічні речовини. В коріння трави лопуха є слиз, жирні олії, гіркі та дубильні речовини, близько 0,2 % ефірної олії, флавоноїди стигмастерин і ситостерин, кавова, яблучна і лимонна кислота, до 45 % інуліну, а також арктиїн, який під час гідролізу розпадається на глюкозу та арктигенін. В листі лопуха дібровного є органічні кислоти, антоціани, дубильні речовини, флавоноїди, ефірна олія, слиз та аскорбінова кислота, а в плодах трави є також сесквітерпенові лактони і багато жирної олії.
Фармакологічні властивості лопуха дібровного
Приготовані з коріння лопуха ліки характеризуються дезинфікуючими, жовчогінними, сечогінними і потогінними властивостями, вони сприяють синтезу протеолітичних ферментів та підвищують утворення інсуліну підшлунковою залозою. Також засоби з цієї рослини збільшують в печінці вироблення глікогену і посилюють загальний обмін речовин.
Внутрішньо відвар з коріння цієї трави вживають при порушенні обміну речовин (ревматизм, подагра, цукровий діабет, нирковокам’яна хвороба та утворення каменів у жовчному). Також ліки з лопуха дібровного допомагають при шкірних захворюваннях, виразках шлунку, гастритах, набряках, закрепах, геморої, рахіті тощо.
Перетертий на порошок корінь рослини вживають внутрішньо для лікування подагри. Потогінні чаї завжди містять у своєму складі корінь лопуха. Настоянку з листя лопуха дібровного застосовують для лікування функціональних порушень шлунка, а плоди допомагають від закрепів.
Досить часто ця лікарська рослина використовується і для зовнішнього лікування. Настоянку кореня лопуха на прованській олії (Oleum Bardanae) застосовують при лікування гніздової та кругової плішивості. Для цього потрібні частини шкіри змащують настоянкою на ніч, а також лікують висівкоподібний лишай, змащуючи олією впродовж двох тижнів один раз на добу. Допомагає олія з лопуха дібровного і при облисінні та себореї. Для цього засіб втирають в шкіру один або два рази на добу, залежно від жирності самої шкіри.
Настоянку кореня на розбавленому спирті або горілці готують для натирання місць, що уражені плішивістю або вуграми (при запаленні сальних залоз).
Відвар з кореня лопуха використовується для приготування компресів при лікування себореї, а настоянкою на листі рослини лікують виразки, лишай та екзему, готуючи компреси. Цей засіб теж допомагає для загоєння гнійних ран. Лікувальний ефект при себореї можна покращити, приймаючи відвар коріння рослини внутрішньо. Свіже коріння лопуха дібровного застосовується в гомеопатії, а соком з товченого листя трави лікують рани.
З лікувально-профілактичною метою можна готувати салати з молодого листя. Його теж додають в борщ, а відварені та почищені черешки листків застосовуються разом з овочами для вінегрету. Можна їсти і молоде коріння, запікаючи його як картоплю. Відомо також про використання подрібненого підсмаженого коріння лопуха як замінника кави.
Рецепти ліків з лопуха дібровного
Для внутрішнього вживання:
Відвар з 10 грамів коріння (1 ст.л.) і склянки окропу, п’ють його теплим по 100 грамів тричі на добу, а при потребі в потогінному засобі випивають цілу склянку одразу.
Настоянка з 10 грамів листя лопуха дібровного і склянки окропу витримується 2 години і вживається по столовій ложці від 3 до 6 разів на добу через годину після прийому їжі.
Порошок з перетертого коріння лопуха (Pulvis radicis Arctii lappae) п’ють по пів грама три рази на добу.
Настоянка плодів рослини готується з 20 грамів трави і склянки окропу, її витримують пів години і приймають чотири рази на добу по столовій ложці.
Готують суміш з порівну взятих частин кореня лопуха дібровного, листя горіха волоського і чорниці звичайної та лушпиння квасолі звичайної. Одну столову ложку суміші заливають склянкою холодної води, витримують годину і доводять до кипіння, після чого варять близько 4 - 5 хвилин. Вживають такий відвар після прийому їжі при цукровому діабеті по склянці кілька разів на день.
Готують суміш з рівних частин кореня лопуха, пирію повзучого, вероніки лікарської, череди трироздільної та фіалки триколірної. Столову ложку приготованої суміші варять у склянці води 10 хвилин і випивають по третині склянки три рази на добу при порушенні обміну речовин і виразці шлунку.
Готують суміш з 50 грамів коріння лопуха дібровного, 50 грамів листя горіха, 50 грамів фіалки триколірної та 100 грамів парила звичайного. Дві столові ложки сировини варять декілька хвилин у пів літри води, відставляють і після охолодження приймають по 100 грамів 3 - 4 рази на добу перед вживанням їжі. Ліки допомагають при гнійних вуграх і запаленні сальних залоз. Також можна змочувати ділянки шкіри цим же відваром.
Для зовнішнього застосування:
Настоянка з чайної ложки коріння лопуха і двох склянок окропу витримується впродовж ночі, застосовується для компресів та примочок.
Відвар з 20 грамів коріння рослини і пів літри води. Кип’ятити 10 хвилин, потім охолодити, процідити і втирати в шкіру на голові на ніч через день. Такий засіб допомагає від облисіння і стимулює ріст волосся.
Витяжка з кореня лопуха дібровного готують з 1 частини сировини і 10 частин міцної горілки. Застосовують її для змащування шкіри.
Настоянка з 40 грамів кореня лопуха і 100 грамів соняшникової олії витримується 2 тижні, потім вариться впродовж 10 хвилин та відтискається. Цей засіб застосовується для втирання в шкіру і змащування уражених ділянок.
Суміш кореня лопуха дібровного, шишок хмелю, квітів нагідок лікарських в пропорції 2:1,5:1 у кількості 45 грамів заливається літром окропу. Коли вистигне настій, ним миють голову двічі на тиждень щоб зупинити випадання волосся.
Суміш кореня лопуха, листя кропиви, трави вересу та шишок хмелю у співвідношенні 2:1:2:1 беруть у кількості шести столових ложок і запарюють літром окропу. Як і попередній рецепт, використовується для миття голови при випаданні волосся або для лікування лупи.
Мазь готується з відвару столової ложки кореня трави лопуха і склянки води. Сировину варять на малому вогні до випаровування половини рідини. Після охолодження відвар змішують з вершковим маслом в пропорції 1:3 і застосовують для лікування опіків.
