- Причини малярії у дітей
- Симптоми малярії в дитини
- Ускладнення при малярії
- Діагностика малярії
- Лікування малярії у дітей
- Профілактика та прогноз при малярії
Малярія в дітей – це трансмісивна протозойная інфекція, викликана патогенними найпростішими роду Plasmodium і характеризується нападоподібним, рецидивуючим перебігом. Специфічними симптомами захворювання є періодичні напади лихоманки, анемія і гепатоспленомегалія. Під час перебігу гарячкових нападів у хворих на малярію дітей добре простежуються стадії ознобу, що змінюють одна одну, а також жару і поту. Діагноз малярії в дитини підтверджується при виявленні малярійного плазмодія в мазку або крові, а також за результатами серологічної діагностики. Для етіотропної терапії застосовуються спеціальні протипротозойні препарати (хінін і т.п.).
Малярія в дитини (переміжна лихоманка, болотна лихоманка) відноситься до групи паразитарних захворювань, збудниками яких можуть бути різні види малярійного плазмодія, що вражає переважно еритроцити крові та ретикулоендотеліальну систему. Захворювання протікає з гарячковими пароксизмами, гепатоліенальним і анемічним синдромом. Малярія дуже поширена в країнах Південно-Східної Азії, Екваторіальної Африки, Центральної та Південної Америки, Океанії. Кожен рік у світі реєструється від 300 до 500 мільйонів нових інвазій та від 1,3 до 3 мільйонів летальних випадків захворювання на малярію серед дітей та дорослих. Висока захворюваність малярією в світі пояснюється розвитком резистентності плазмодіїв до специфічної терапії, а переносників протозойної інфекції - до дії інсектицидів. Через збільшення кількості мігрантів і туристів завезені випадки малярії все частіше зустрічаються на території Європи.
Причини малярії у дітей
Малярію викликають паразитичні прості, що належать до класу споровиків і відносяться до роду Plasmodium (малярійні плазмодії). Захворювання дитини малярією викликають 4 види плазмодіїв: P.Vivax (збудник триденної малярії), P.Malariae (збудник чотириденної малярії), P.Ovale (збудник овалі-малярії, подібної до триденної) та P.falciparum (збудник тропічної малярії).
Збудник малярії проходить складний життєвий цикл, який включає безстатевий розвиток (шизогонію) в організмі проміжного носія - людини і статевий розвиток (спорогонія) вже безпосередньо в організмі свого основного носія - самок комарів Anopheles. Зараження комарів відбувається під час укусів людей, хворих на малярію або паразитоносіїв. При кровоссанні в шлунок комахи потрапляють чоловічі та жіночі статеві клітини плазмодіїв (мікрогаметоцити і макрогаметоцити), де проходить їх запліднення і утворення зиготи, яка згодом перетворюється в ооцисти. Внаслідок багаторазового поділу ооциста перетворюється на інвазійні форми плазмодіїв - спорозоїти, що проникають в слинні залози комара і можуть там перебувати протягом 2 місяців.
Інфікування дітей та дорослих відбувається при укусі інвазованою самкою комара, зі слиною якої в кров проміжного носія проникають спорозоїти. В організмі дитини збудник малярії проходить тканинну та еритроцитарну фази свого безстатевого розвитку. Тканинна фаза (екзоеритроцитарна шизогонія) протікає в гепатоцитах і тканинних макрофагах, де спорозоїти послідовно трансформуються в тканинні трофозоїти, шизонти і мерозоїти. Після закінчення цієї фази мерозоїти проникають в еритроцити крові, де протікає еритроцитарна фаза шизогонії. В клітинах крові мерозоїти перетворюється на трофозоїти, а потім в шизонти, з яких в результаті поділу знову утворюються мерозоїти. Наприкінці такого циклу еритроцити руйнуються, а вивільнені мерозоїти проникають в нові еритроцити, де цикл перетворень повторюється знову. В результаті трьох-чотирьох еритроцитарних циклів утворюються гаметоцити - незрілі чоловічі і жіночі статеві клітини, подальший (статевий) розвиток яких протікає в організмі самки комара Anopheles.
Враховуючи особливості розвитку плазмодія, стає очевидним те, що основний шлях передачі малярії між дітьми та дорослими є трансмісивним, тобто реалізованим за допомогою укусів самками комара роду Anopheles. Разом з тим, можлива трансплацентарна передача інфекції від матері дитині під час вагітності, а також парентеральне зараження при переливанні донорської крові, взятої від носіїв. В ендемічних осередках до малярії більшою мірою сприйнятливі діти і приїжджі. Пік захворюваності на малярію співпадає з сезоном активності комах і відбувається в літньо-осінній період.
Пароксизмальний характер гарячкових нападів при малярії пов'язаний з еритроцитарною фазою розвитку малярійного плазмодія. Розвиток лихоманки збігається з розпадом еритроцитів, вивільненням в кров мерозоїтів і продуктів їх обміну. Чужорідні для організму субстанції створюють токсичну дію, викликаючи пірогенну реакцію, а також гіперплазію лімфоїдних та ретикулоендотеліальних елементів печінки та селезінки, призводячи до збільшення цих органів. Гемолітична анемія при малярії є наслідком розпаду еритроцитів.
Симптоми малярії в дитини
Під час перебігу малярії у дітей виділяють інкубаційний період, період первинних гострих проявів, вторинний латентний період та період рецидивів. Інкубаційний період при захворюванні дитини триденною малярії або овалі-малярією триває від 1 до 3 тижнів, при захворюванні дитини чотириденною малярією він складає 2-5 тижнів, а у випадку тропічного різновиду захворювання - близько 2 тижнів. Типовими клінічними синдромами всіх форм малярії в дітей служать гарячковий, гепатолієнальний та анемічний синдроми.
Захворювання може початися гостро або з нетривалих продромальних явищ у формі нездужання, субфебрилітету, головного болю. Протягом перших днів лихоманка має ремітуючий характер, а потім стає інтермітуючою. Типовий пароксизм малярії розвивається з 3-го по 5-й день захворювання і характеризується послідовною зміною фаз ознобу, жару та поту. Напад малярії в дитини починається зазвичай в першій половині дня з приголомшливого ознобу і підвищення температури тіла, що змушує лягти в ліжко. Під час першої фази спостерігається нудота, головні та м'язові болі. Шкіра дитини стає блідою, «гусячою» а кінцівки холодними. Також в цей період з'являється акроціаноз.
Через 1-2 години фаза ознобу в дитини змінюється жаром, що збігається з підвищенням температури тіла до 40 і більше градусів. При цьому виникає гіперемія, гіпертермія, сухість шкіри, ін'єкція склер, спрага, збільшення печінки та селезінки. Також в дітей може відзначатися збудження, марення, судоми, втрата свідомості. Висока температура в дитини може утримуватися до 8 і більше годин, після чого відбувається профузне потовиділення, різке зниження температури тіла до нормального рівня, що знаменує собою закінчення нападу лихоманки при малярії. Під час триденної малярії напади у дітей повторюються кожен 3 день, при чотириденній - кожен 4 день. Протягом двох-трьох тижнів у дитини розвивається гемолітична анемія, з'являється субіктеричність шкіри і склер при нормальному забарвленні сечі та калу.
Своєчасне лікування дозволяє зупинити розвиток малярії вже після першого нападу. Без специфічної терапії тривалість триденної малярії у дітей становить близько 2 років, тропічної - близько 1 року, овалі-малярії – від 3 до 4 років. В таких випадках після 10-14 пароксизмів інфекція в організмі дітей переходить у латентну стадію, яка може тривати від декількох тижнів до 1 року. Зазвичай після 2-3 місяців очевидного покращення розвиваються ранні рецидиви малярії, які протікають так само, як гострі прояви хвороби. Пізні рецидиви виникають через 5-9 місяців. Під час цього періоду напади мають більш легкий перебіг.
Ускладнення при малярії
Вкрай важкими, а інколи навіть загрозливими для життя ускладненнями малярії є такі патологічні стани, як малярійна кома, набряк мозку, малярійний алгід, ОПН, ДВС-синдром, розрив селезінки та психічні порушення у дітей.
Малярійна кома у дітей найчастіше виникає під час перебігу тропічної малярії. Розвиток коми пов'язаний з порушеннями мікроциркуляції головного мозку в результаті утворення паразитарних тромбів, що складаються з еритроцитів, заражених шизонтами. Під час малярійної коми в дитини виділяють періоди сомноленції (сонливість, адинамія), сопору (різка загальмованість, зниження рефлексів) і глибокої коми (відсутність свідомості та рефлексів). Летальний наслідок при виникненні даного ускладнення настає в 96-98 % випадків.
Малярійний алгід супроводжується розвитком в дитини колаптоїдного стану з артеріальною гіпотонією, зниженням сухожильних рефлексів, ниткоподібним пульсом, гіпотермією, блідістю шкіри, холодним потом. Нерідко у дітей виникають проноси і явища дегідратації. Ознаки розриву селезінки при малярії в дитини виникають спонтанно і включають в себе страшенну біль в животі з іррадіацією в ліве плече та лопатку, різку блідість, зниження артеріального тиску, холодний піт, тахікардію, ниткоподібний пульс. За даними УЗД виявляється вільна рідина в черевній порожнині. При відсутності екстреного оперативного втручання швидко наступає смерть від крововтрати і гіповолемічного шоку.
Набряк мозку у дітей розвивається при злоякісній, блискавичній формі триденної малярії. Найчастіше це трапляється у дітей дошкільного віку і підлітків. Виникає набряк мозку під час гарячкового пароксизму і характеризується сильним головним болем, судомами з втратою свідомості, виділенням піни з рота, після чого дитина швидко помирає. Розвиток гострої ниркової недостатності при малярії пов'язаний з масивним внутрішньосудинним гемолізом еритроцитів, порушенням ниркового кровообігу, інтенсивною гемоглобінурією.
Специфічним ускладненням тропічної малярії у дітей є психічні розлади, що включають в себе психомоторне збудження, марення, галюцинації.
Діагностика малярії
Основу клінічної діагностики малярії становить тріада ознак: нападоподібна інтермітуюча лихоманка, що повторюється кожні 48 або 72 годин, а також гепатоспленомегалія і гемолітична анемія. Одночасно з'ясовується факт відвідування хворим ендемічних регіонів, перенесених гемотрансфузій та парентеральних втручань протягом останніх кількох місяців.
Специфічним лабораторним методом діагностики малярії у дітей є мікроскопія товстої краплі крові, що дозволяє визначити наявність і кількість паразитів. Якісну ідентифікацію виду плазмодія і стадію шизогонії проводять шляхом дослідження мазка крові. Аналіз крові краще проводити під час піку гарячкового нападу. Допоміжну роль у виявленні малярії грають серологічні методи РІФ, РФА та РНГА. У плані диференціальної діагностики найбільше значення має виключення у хворої дитини бруцельозу, поворотного тифу, лейшманіозу, сепсису, туберкульозу, менінгоенцефаліту, гемолітичної жовтяниці, цирозу печінки та лейкозу.
Лікування малярії у дітей
Діти з підозрою на малярію негайно госпіталізуються в інфекційний стаціонар з призначенням суворого постільного режиму, великої кількості пиття, інфузійної терапії, загальнозміцнюючого та симптоматичного лікування. При необхідності хворим проводиться гемосорбція і гемодіаліз.
В старі часи для специфічної хіміотерапії малярії у дітей застосовувався хінін, виділений з кори хінного дерева. Сьогодні створено велику кількість синтетичних препаратів, однак через швидкий розвиток резистентності паразитів до синтетичних ліків, хінін досі не втратив своєї актуальності. Залежно від способу дії протималярійні препарати діляться на тканинні шизонтоциди, що впливають на тканинні форми малярійного плазмодія (хіноцид, примахін) та гематоциди, що діють на еритоцитарні форми збудника (хінгамін, хлоридін, акрихін, хінін). Ці препарати призначаються в різних поєднаннях і за певною схемою, залежно від форми і важкості перебігу малярії у дітей. Наприклад, під час триденної малярії в дитини зазвичай проводиться триденний курс лікування хінгаміном, потім призначається десятиденний прийом примахіну або хіноциду для знищення тканинних форм паразита. Можливі також інші схеми протималярійної терапії у дітей.
Профілактика та прогноз при малярії
Своєчасне правильне лікування малярії у дітей призводить до швидкого згасання клінічних проявів. Летальні результати при проведенні лікування виникають лише в 1 % випадків і стосуються зазвичай ускладнених форм тропічної малярії.
Профілактика малярії у дітей та дорослих проводиться в двох напрямках: знищення комах-переносників інфекції та індивідуальний захист. Перший спосіб передбачає обробку територій інсектицидами, а другий - застосування засобів індивідуального захисту (кремів, лосьйонів, протимоскітних сіток), проведення специфічної хіміопрофілактики осіб, що відправляються в регіони з високою ймовірністю зараження. Для раннього виявлення хворих і носіїв інфекції всім дітям та дорослим з лихоманкою невизначеного генезу проводиться мікроскопія крові.
