Перейти до контенту

М’ята перцева – лікувальні властивості та рецепти


від чого допомагає трава м'ята М’ята перцева (Mentha piperita) – це трав'яниста багаторічна опушена лікарська рослина. Вона належить до родини губоцвітих. У м’яти розгалужене, чотиригранне, підведене, червонуватого кольору стебло довжиною 25 - 55 см. Листя цієї рослини коротко черешкове, супротивне, ланцетне або яйцеподібно-довгасте, з пильчастими, гострими, нерівними краями. Знизу уздовж жилок листки коротковолосисті. Квіти м’яти перцевої дрібні, розташовані кільцями на вершках стебел, утворюють перерване при основі, густе, колосоподібне суцвіття. Квітка м’яти має п’ятизубчасту правильну чашечку, на якій знаходяться десять поздовжніх жилок. Віночок квітки червоно-фіолетового кольору, майже правильний, має чотирилопатевий або п'ятилопатевий відгин та біленьку трубочку. Плоди рослини складаються з чотирьох однонасінних подібних на горішки частинок, цвіте ця рослина з червня по липень.

М'ята перцева у дикій природі не зустрічається, оскільки вона представляє собою гібрид м'яти водяної (Mentha aquatica) і м'яти колоскової (Mentha spicata), отриманий шляхом схрещування. Також можливе схрещування з м’ятою зеленою (Mentha viridis). В нашій країні м’яту перцеву культивують як ефіроолійну рослину.

Заготівля та хімічний склад м’яти перцевої

Для приготування настоїв, відварів та інших препаратів застосовується листя (Folia Menthae piperitae) і трава (Herba Menthae piperitae) м'яти перцевої. Сировину збирають після того, як розпуститься в суцвіттях половина квітів, а половина ще має форму бутонів. Сушену або свіжу зібрану м’яту застосовують у якості сировини для виготовлення ефірної олії. Для того, щоб відокремити листя рослини від стебел, сировину обмолочують. Готового до зберігання сушеного листя отримують близько 8 %. Для зберігання сировину накладають у щільні банки або герметичні пакети і тримають у темному сухому місці. Термін зберігання сушеної сировини складає два роки. М’ята перцева продається в аптеках як офіційна лікарська рослина.

Хімічний склад м’яти перцевої досить специфічний. У листі рослини містить близько 2,7 % ефірної олії, до складу якої входить ментол (як вільний, так і в формі складних ефірів валеріанової та оцтової кислот), а також лимонен, пінен, цинеол, пулегон, феландрен, дипентен та ряд інших терпеноїдних сполук. Ще у листя рослини містяться флавоноїди, каротин, бетаїн, олеанололва та урсолова кислоти, гесперидин, дубильні речовини та ряд мікроелементів (марганець, мідь, стронцій).

Застосування і фармакологічні властивості м’яти перцевої

Терапевтичні властивості м'яти перцевої зумовлені наявністю ряду біологічно активних сполук, найефективнішою з яких вважається ментол - речовина, що відноситься до розряду терпенів та характеризується властивими даній групі сполук антисептичними, подразнюючими і знеболюючими властивостями. Слід зазначити, що подразний вплив ментолу має вибірковий характер. Особливо сильно ментол впливає на терморецептори шкіри і слизових оболонок, що викликає в людини відчуття прохолоди. Подразнююча дія ментолу викликає рефлекторне звуження судин, після чого виникає печія та легка анестезія.

Зовнішньо настій м'яти перцевої застосовується як засіб для полоскання рота при неприємному запаху, а також для приготування ванн і компресів від екземи, нейродерміту і сверблячки. Лікувальний ефект при цьому можна суттєво посилити, якщо паралельно з полосканнями настій м’яти перцевої вживати внутрішньо 3 - 4 рази на добу по півсклянки.

В Болгарії для полоскання рота використовують настій м'яти на червоному вині, який також можна пити три рази на день по столовій ложці.

Як засіб від головного болю застосовується свіже листя м’яти перцевої, яке прикладають до чола. Вичавлений з свіжої рослини сік застосовується для змащування шкіри при ураженнях неускладненим поверхневим мікозом.

М’ята перцева часто використовується як засіб для внутрішнього застосування. При внутрішньому вживанні ліки з цієї рослини підсилюють перистальтику кишечника і шлунка, покращують апетит, посилюють виділення травного соку, пригнічують бродіння і гниття в травній системі, зменшують тонус гладеньких м’язів сечовивідних та жовчних шляхів, сприяють виділенню жовчі та її відходу в дванадцятипалу кишку. Було встановлено, що жовчогінна функція м’яти значно сильніша за дію ментолу зокрема. Крім цього рослина проявляє помірну гіпотензивну та седативну дію.

Внутрішнє вживання препаратів з м’яти перцевої призначається при різноманітних хворобах травної системи, нудоті, блюванні, кишкових кольках, катаральних станах, метеоризмі, поганому перетравлюванні жирної їжі, а також при таких захворюваннях печінки, як холангіт, гепатит, холецистит, жовтяниця і жовчнокам’яна хвороба. Допомагає м’ята перцева при безсонні, неврозах, вегето-судинній дистонії та різного роду невротичних порушеннях.

У традиційній медицині ментол застосовується як помірний судинорозширювальний та рефлекторний препарат, який допомагає при спазмах судин мозку, стенокардіях та інших аналогічних захворюваннях. З листя м’яти виготовляють потогінні, заспокійливі, вітрогінні, шлункові та жовчогінні чаї. М’ятна олія входить до складу багатьох фітопрепаратів, призначених для комплексного лікування.

При передозуванні ментолу або препаратів з листя м’яти перцевої можуть виникати різного роду резорбтивні явища, як місцевого, так і загального характеру. Не можна використовувати ментол як засіб для дії на слизову носоглотки у дітей. Оскільки це може викликати пригнічення дихання або навіть його зупинку. У дорослих людей ймовірність отруєння ментолом значно менша.

Рецепти і препарати з м’яти перцевої

Для внутрішнього вживання застосовується настій з 5 грам листя м’яти перцевої та склянки окропу. Його приймають по півсклянки два рази на добу за півгодини до вживання їжі.

У якості вітрогінного засобу застосовується олія м'яти перцевої (Oleum Menthae piperitae), яку слід приймати по 2 - 3 краплі при необхідності.

М’ятні таблетки (Tabulettae olei Menthae) можна пити по 1 - 2 шт. за один прийом. Вони мають спазмолітину та заспокійливу дію, допомагають при спазмах гладеньких м’язів, блювоті та нудоті.

М'ятні краплі (Tinctura Menthae piperitae) слід пити за один прийом по 10 - 20 крапель, якщо турбують невралгічні болі.

Препарат ментол (Мепtholum) 5 % розчин допомагає при стенокардії та діє заспокійливо. Приймати його потрібно по 2 - 3 краплі на чайну ложу цукру під язик.

Ліки пектусин (Tabulettae Pectusinum) застосовуються для лікування запалень верхніх дихальних шляхів, їх слід утримувати в роті до повного розсмоктування.

Препарат валідол (Validolum) вживають по 1 таблетці (або по 4 - 5 у вигляді крапель) при істерії, неврозі, стенокардії, або як засіб від блювоти при так званій морській хворобі.

Ліки оліметин (Olimetinum) добре допомагають при жовчнокам’яній та нирковокам'яній хворобі.

Препарат краплі Зеленіна застосовується 2 – 3 рази на добу по 15 - 25 крапель при брадикардії та серцевих неврозах.

Ліки корвалол (Согvalotum) використовуються від неврозів, спазмів коронарних судин, тахікардії, гіпертонії, а також при підвищеній збудливості, безсонні та спазмах кишечника.

Зовнішньо з відвару м’яти перцевої приймають ванни. Для приготування такої ванни потрібно 50 грам листя запарити відром води.

Настойкою листя м’яти на червоному вині полощуть горло. Для приготування такого засобу слід змішати листя рослини з вином у пропорції 1:10.

З настойки листя цієї лікарської рослини роблять компреси, застосовують для полоскання та обмивання. Для цього столову ложку сировини заливають двома склянками окропу і настоюють протягом години.

Для полоскання рота часто використовується м'ятна вода (Aqua Menthat piperitae).