- Причини плевриту в дітей
- Патогенез (розвиток) плевриту
- Симптоми плевриту в дітей
- Діагностика плевриту в дитини
- Лікування плевриту в дітей
- Можливі наслідки і профілактика плевриту
Плеврит у дитини - це запалення серозної мембрани (плеври), що оточує ззовні легені та вирівнює зсередини форму грудної клітки. Плеврит у дітей може бути гострим або хронічним. Це захворювання може мати помірний або важкий перебіг. Щодо зони поширення плевриту, хвороба може уражати обидві або лише одну половину грудної клітки. Відомо, що плеврит провокується вірусним ураженням, у зв’язку з чим значно збільшується ризик виникнення невеликих епідемій. Як правило, плевритом хворіють малі діти, хоча іноді це захворювання має вторинний характер і може перейти з часом у пневмонію, якщо свого часу не було призначено відповідне лікування.
Причини плевриту в дітей
У більшості випадків плеврит у дітей виникає як ускладнення пневмонії. При цьому захворювання може носити інфекційно-алергічний або лише інфекційний характер, а збудником плевриту в маленьких дітей найчастіше буває вірус стафілококу. Рідше причиною плевриту бувають стрептококи і пневмококи. У більш дорослих дітей важливе значення приділяється алергічному компоненту хвороби.
Важкість перебігу плевриту безпосередньо залежить від типу збуднику, віку дитини, вірулентності збудника, реактивності організму дитини та переліку захворювань, які були перенесені в минулому. Є також різниця між захворюванням на плеврит дітей до року і після року. У перших він розвивається на тлі пневмонії, а в діток після 1 року плеврит виникає внаслідок перенесення пневмонії.
Патогенез (розвиток) плевриту
Як вже було сказано, плеврою називається мембрана, яка зовні та зсередини покриває легені. Між легенями є капілярний простір, що містить рідину і забезпечує вільний рух легень в грудній клітці. Парієтальна мембрана, що знаходиться ззовні легень, відбивається від внутрішньої поверхні грудної клітки і покриває поверхню діафрагми. Середня лінія мембрани при цьому покриває середину стінки та межу поділу, що відділяє серце та обидві сторони грудей.
Плевра зазвичай уражається мікроорганізмами, що потрапили в організм дитини контактним, травматичним, лімфогенним або гематогенним шляхом. У випадку контактного ураження інфекція проникає з таких субплевральних вогнищ, як пневмонія, абсцес, туберкульоз, бронхоектази або нагноєння кісти.
Гематогенне ураження передбачає проникнення інфекції через кров дитини. Лімфогенне зараження, відповідно, означає проникнення хвороботворних мікроорганізмів з потоком лімфи (тканинної рідини). Травматичний шлях зараження, очевидно, пов’язаний з отриманням травм або оперативного втручання, під час яких пошкоджується плевральна порожнина.
Якщо в дитини підвищується проникність лімфатичних і кровоносних судин, тоді може виникнути системний васкуліт. Крім цього, негативний вплив на судини проявляють токсини, які виділяються збудником захворювання. Це можуть бути, наприклад, ендотоксини або протеолітичні ферменти. Рух лімфи може порушитися при блокуванні шляхів відтоку, що в кінцевому результаті переходить у загальні та локальні алергічні реакції, які загалом змінюють реактивність організму дитини.
Симптоми плевриту в дітей
Під час запального процесу тканини наповнюються специфічною рідиною, що називається ексудатом. При цьому структура (вміст) ексудату буде залежати від поширеності запалення і збудника, що викликав захворювання. Наприклад, в малюків віком до 1 року фібринозний та серозний випіт досить часто супроводжується нагноєнням. Як було сказано, плеврит у дитини буває двостороннім та одностороннім. При серозному плевриті уражаються обидві сторони, а гнійний плеврит майже завжди є одностороннім.
Типові ознаки плевриту:
- збільшення температури тіла;
- виникнення задишки;
- погіршення загального стану.
Діагностувати плеврит у дитини буває досить складно через різноманітність симптомів захворювання. Наприклад, при гнійному плевриті виникає виразна задишка, температура тіла постійно коливається або утримується постійно на високому рівні. Тут слід зазначити, що у малюків до 1 року при слабкому організмі температура тіла може взагалі не збільшуватися або зростати незначно. Іншими словами, чим менша дитина – тим менш виразними будуть властиві для цього захворювання симптоми. Приглушення перкуторного звуку може бути незначним, навіть при масивному випоті. Крім цього, виявити методом перкусії трикутник Грокко-Раухфуса та лінію Еліса-Дамуазо-Соколова можливо не завжди.
Аускультація маленьких дітей з незначним випотом може виявити замість ослабленого в плеврі бронхіальне дихання. При цьому звук від тертя плеври може прослуховуватися лише у певні моменти на початковій стадії захворювання. Досить часто симптоми плевриту під час перебігу змінюються. Це пояснюється приєднанням типового для стафілококової пневмонії пневмотораксу.
Діагностика плевриту в дитини
Щоб успішно діагностувати плеврит у дитини потрібно застосовувати не лише перкусійні методи, але й проводити лабораторні аналізи: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі та біохімічний аналіз крові. Слід визначити у крові вміст білку та його фракцій, фібрину, сіалових кислот, серомукоїд і т.д. Також дітям призначається рентгенологічне обстеження легенів, а у випадку підозри на ексудативний плеврит беруть також до і після плевральну пункцію. Додатково лікар може призначити аналіз плевральної рідини, який передбачає визначення питомої ваги, кількості білка, пробу Рівальта, цитологію осаду, проведення аналізу на БК, вовчакові та інші атипові клітини. В окремих випадках при потребі може застосовуватись ще ультразвукова діагностика.
Завдяки перкусійним методам у дітей що хворіють плевритом виявляють зміщення межі серця і суттєве приглушення тонів. У зв’язку із загальною інтоксикацією організму дитини і погіршенням динаміки крові може збільшитись печінка та селезінка. Аналіз крові вказує на лейкоцитоз (максимальне значення буде у випадку стафілококового плевриту), прискорення РОЕ та нейтрофільоз із зміщенням вліво.
Лікування плевриту в дітей
У випадку, коли плеврит у дитини виник як ускладнення внаслідок перебігу пневмонії, лікарі призначають курс антибіотиків. При лікуванні ревматичного плевриту застосовуються глюкокортикоїди і нестероїдні препарати. При туберкульозному плевриті слід звернутись до фтизіатра, який призначить тривалий курс специфічного лікування стрептоміцином, ізоніазидом та рифампіцином. Щоб ліквідувати симптоматику плевриту дітям дають сечогінні препарати, анальгетики і серцево-судинні препарати. Згодом, коли стан дитини покращується, їй призначають ЛФК та курс фізіотерпії.
Для лікування ексудативного плевриту із значною кількістю випоту виникає потреба в його видаленні. З цією метою застосовується плевральні пункція, яку також називають дренуванням або торакоцентезом. При цьому, щоб уникнути ускладнень з боку серцево-судинної системи, в малих дітей одноразово забирають не більш ніж 1 літр ексудату. Справа в тому, що легеня стрімко розправляється і середня стінка внаслідок видалення ексудату різко зміщується назад.
Якщо в дитини гнійний плеврит, тоді використовується антисептичний розчин, яким промивають плевральну порожнину. Крім цього, залежно від стану і форми плевриту, всередину плеври можуть вводитись антибіотики, ферменти, гідрокортизон і т.п. Для терапії ексудативного рецидивуючого плевриту призначається плевродез - процедура, що передбачає введення в порожнину плеври спеціальних хімічних препаратів і тальку для склеювання між собою плевральних листків.
Якщо в дитини сухий плеврит, їй необхідно забезпечити спокій та при значити етіологічну терапію, яка передбачає ліквідацію причин виникнення хвороби. Відчуття болю при плевриті можна послабити гірчичниками і банками, а також шляхом накладання компресів та сухого бандажування грудної клітки. Якщо дитина кашляє, їй можна дати діонін (гідрохлорид етилморфіну) або ослабити кашель кодеїном. При сухому плевриті зазвичай призначаються протизапальні препарати (ацетилсаліцилова кислота, ібупрофен). Після того, як стан дитини покращився, їй рекомендують зайнятись дихальною гімнастикою та лікувальною фізкультурою, щоб зменшити ймовірність зростання порожнини плеври.
Хірургічне втручання (плевректомія і декорткація легень) застосовується у випадку гнійного хронічного плевриту. Якщо плеврит виник після неоперабельного ураження або утворення незначної злоякісної пухлини, може проводитись паліативна плевректомія.
Можливі наслідки і профілактика плевриту
В більшості випадків при сухому плевриті у дитини особливих ускладнень не виникає. Наслідком ексудативного плевриту іноді буває дихальна недостатність. Це пов’язано з недостатнім поступанням кисню в організм дитини. Крім цього, при ексудативній та сухій формі захворювання можливе утворення спайок листків плеври.
Значну небезпеку представляє гнійний плеврит (емпієма плеври), який може переходити в хронічну форму. При цій формі хвороби є ймовірність проникнення гною всередину легень або вихід його назовні через грудну стінку. Ще один варіант прогресування плевриту – розвиток сепсису після потрапляння інфекції в кров дитини, внаслідок чого гнійні вогнища утворюються всередині внутрішніх органів.
В цілях профілактики можна порадити вчасне лікування захворювань, які з часом можуть спонукати розвиток плевриту. Це хвороби нирок, серця, легень та сполучної тканини. Коли лікування плевриту в дитини завершено, їй призначається дихальна гімнастика, а також з метою профілактики може застосовуватися ЛФК. Позитивний профілактичний ефект забезпечить також перебування дитини на свіжому повітрі, особливо у хвойному лісі.