Перейти до контенту

Рикетсіоз в дитини – наскільки це небезпечно?


як лікувати рикетсіоз
- Причини рикетсіозів у дітей
- Симптоми рикетсіозів у дітей
- Рикетсіози групи висипного тифу
- Рикетсіози групи плямистих кліщових лихоманок
- Діагностика та лікування рикетсіозів у дітей
- Прогноз та профілактика рикетсіозів

Рикетсіози в дітей – це численні інфекційні захворювання, що пов'язані спільністю етіології (збудниками є рикетсії) та епідеміології (мають переважно трансмісивний спосіб поширення). Рикетсіоз в дитини протікає з виникненням первинного афекту (при кліщових рикетсіозах), гарячковим та інтоксикаційним синдромами, генералізованими васкулітами і шкірним висипанням. Встановити діагноз і верифікувати клінічну форму захворювання допомагає серологічна діагностика (РНІФ, РИГА, РСК, ІФА). Етіотропна терапія рикетсіозів виконується за допомогою антибіотиків з групи тетрацикліну і левоміцетину.

Рикетсіозами вважаються всі трансмісивні гарячкові захворювання, які викликаються внутрішньоклітинними збудниками рикетсіями. Група дитячих рикетсіозів включає в себе висипний тиф, кліщові лихоманки (волинську гарячку, плямисту лихоманку Скелястих гір, везикульозний рикетсіоз, марсельську лихоманку, північно-азійський кліщовий рикетсіоз), пароксизмальні рикетсіози (кліщовий пароксизмальний рикетсіоз, окопну лихоманку) і лихоманку Ку. Незважаючи на етіологічні відмінності, всім цим захворюванням властиві загальні патогенетичні, патоморфологічні, епідеміологічні та імунологічні ознаки, які дозволяють об'єднати їх під загальною назвою рикетсіози. Поширеність рикетсіозів є значною, але найбільша кількість захворюваність зустрічається в країнах, що розвиваються. Серед лихоманок неясної етіології вони складають близько 25%.

Причини рикетсіозів у дітей

За своїми культуральними характеристиками рикетсії є проміжною ланкою між бактеріями і вірусами. З мікробними збудниками їх зближують морфологічні ознаки (грамнегативні паличкоподібні або коковидні форми), а з вірусами - здатність до внутрішньоклітинного паразитування. Патогенними для людини є наступні види рикетсій:
- Rickettsia Prowazekii - викликає висипний тиф і хворобу Бриля;
- Rickettsia Quintana (Rochalimea quintana) - викликає волинську (окопну) лихоманку;
- Rickettsia Sibirica - викликає північно-азійський кліщовий рикетсіоз;
- Rickettsia Typhi - викликає ендемічний (щурячий, блошиний) висипний тиф;
- Rickettsia Conorii - викликає марсельську лихоманку;
- Rickettsia Australis - викликає австралійський кліщовий рикетсіоз;
- Rickettsia Rickettsii - викликає плямисту лихоманку Скелястих гір;
- Rickettsia Akari - викликає віспоподібний (везикульозний) рикетсіоз;
- Rickettsia Burneti (Coxiella burnetii - викликає Ку-лихоманку.
- Rickettsia Japonica - викликає японську плямисту лихоманку;
- Rickettsia Orientalis - викликає цуцугамуші;

Рикетсіози в дітей поділяються на антропонозні, при яких джерелом інфекції є людина, а переносниками воші, та зоонозні, що характеризуються зараженням від тварин через укуси кліщів. До антропонозних відносяться висипний тиф і окопна лихоманка, а до природно-вогнищевих зоонозних - всі інші види рикетсіозів.

У зовнішньому середовищі рикетсії нестійкі. Для них згубним є нагрівання і вплив дезінфікуючих засобів. Однак при низьких температурах і висушуванні рикетсії можуть зберігатися тривалий час. Можливо кілька шляхів зараження дітей рикетсіозом - трансмісивний, гемотрансфузійний і транс плацентарний. В окремих випадках (наприклад, при лихоманці Ку) можливим є також контактний, аспіраційний, аліментарний шлях передачі інфекції. Входом в організм для рикетсій найчастіше є шкірний покрив дитини. У місці проникнення збудників може розвинутись місцева запальна реакція. Подальша гематогенна дисемінація збудника зумовлює розвиток гарячково-інтоксикаційного синдрому і генералізованого васкуліту.

Симптоми рикетсіозів у дітей

Рикетсіози групи висипного тифу

Епідемічний (вошивий) висипний тиф у дітей протікає з лихоманкою, інтоксикацією, розеольозно-петехіальним висипом на шкірі, ураженням судинної і нервової системи. Інкубаційний період триває від 5 до 21 дня. Рикетсіоз маніфестує з підвищення температури тіла дитини і загальноінтоксикаційним синдромом, які досягають максимальної виразності на 3-6 день захворювання. У цей період відзначається виражена гіперемія і одутлість обличчя, ін'єкція склер, енантема на м'якому небі. Приблизно на 5 добу на шкірі бокової поверхні грудей, живота, згинальних поверхнях рук в дитини з'являється яскравий характерний розеольозно-петехіальний висип. Через тиждень висип блідне, а на 2-3 тиждень від початку захворювання зникає. Одночасно знижується температура і зникає інтоксикація, але ще кілька тижнів зберігається постінфекційна астенія. При важкому перебігу рикетсіозу в дитини виникає ураженні ЦНС у вигляді менінгіту або енцефаліту. Ускладнення епідемічного висипного тифу можуть включати отит, паротит, пневмонію, міокардит. Хвороба Бриля, або рецидивний висипний тиф, проявляється тими ж симптомами, які є менш вираженими.

Ендемічний (щурячий або блошиний) висипний тиф у дітей починається гостро і в початковому періоді характеризується інтоксикаційними симптомами (лихоманкою, артралгіями, ознобом, головним болем). У розпал гарячкового періоду на грудях, животі і на кінцівках дітей з'являється висип, що має переважно розеольозно-папульозний характер. Характерна брадикардія, загальна слабкість, артеріальна гіпотонія, запаморочення. В цілому захворювання у дітей протікає легше, ніж епідемічний висипний тиф.

Рикетсіози групи плямистих кліщових лихоманок

Північно-азійський кліщовий рикетсіоз, або кліщовий висипний тиф Північної Азії передається через укуси іксодових кліщів. Типовою ознакою кліщового рикетсіозу є первинний афект - первинна запальна реакція шкіри в місці проникнення збудника. Воно має вигляд хворобливого ущільнення, що оточене зоною гіперемії, а в центрі покрите коричневим струпом. Одночасно з появою первинного афекту підвищується температура тіла, в дитини розвивається регіонарний лімфаденіт та інтоксикаційний синдром. Шкірні висипання у дітей з'являються на 2-3 день і представлені поліморфними розеольозно-папульозними елементами, розташованими на тулубі та навколо суглобів. Відзначається гіперемія обличчя і слизової зіву, помірна гепатоспленомегалія, брадикардія, гіпотонія. Перебіг цієї форми рикетсіозу є доброякісним. Зазвичай на 14 добу захворювання настає одужання.

Марсельська гарячка в дитини також характеризується наявністю первинного афекту в місці впровадження кліща, лімфаденіту, лихоманки, плямисто-папульозного висипу. Початкові ознаки аналогічні, як і при кліщовому висипному тифі Північної Азії. Первинний афект виглядає як щільний інфільтрат з центральним некрозом, який надалі епітелізується тільки в періоді реконвалесценції, через 3-4 тижні. На тлі гарячково-інтоксикаційних проявів виражена гіперемія слизової ротоглотки, болі в горлі, кон'юнктивіт. Відмітною ознакою марсельської лихоманки у дітей служить висип, який поширюється не тільки на тіло, але й на тулуб, долоні і підошви. Зазвичай висип в дитини має плямисто-папульозний характер, але може трансформуватися в прищі з геморагічним вмістом. Згасання висипу поступове, на його місці довго зберігається пігментація.

Плямиста лихоманка Скелястих гір відноситься до рикетсіозів з важким перебігом. Під час гострого періоду захворювання в дитини спостерігається озноб, який змінюється жаром, сильні головні та м'язові болі, носові кровотечі. Неврологічні зміни включають безсоння, порушення свідомості (прострацію), судоми, геміплегії, порушення зору і слуху. Первинний афект відсутній. Висип при даному виді рикетсіозу в дітей є рясним, петехіальним, має тенденцію до злиття з утворенням великих плям. Летальність сягає 7 %.

Пароксизмальні рикетсіози

Пароксизмальні рикетсіози в дітей протікають з рецидивуючими пропасними нападами, повторюваними кожні 5 днів (при волинській пропасниці), або 2 - 3 дні (при пароксизмальному кліщовому рикетсіозі). Під час нападу температура підвищується до 39 - 40,5 градусів, з'являються озноб, міалгія, артралгія, осалгія, головні болі. Первинний афект, шкірні висипання і регіонарний лімфаденіт зазвичай не спостерігаються. Перебіг лихоманок зазвичай є затяжним, однак доброякісним.

Симптоматика інших рикетсіозів - лихоманки Ку і цуцугамуші буде розглянута в окремих статтях.

Діагностика та лікування рикетсіозів у дітей

Виявлення та диференціальна діагностика рикетсіозів у дітей проводиться за кількома напрямками: збір епідеміологічного анамнезу, аналіз клінічних даних та лабораторна верифікація збудника. В епідеміологічному статусі акцент робиться на природно-вогнищевий характер інфекції, зв'язок захворювання з укусами кліщів, педикульозом. При аналізі клінічної симптоматики основна увага звертається на наявність первинного афекту, характер і локалізацію висипань.

Лабораторна діагностика рикетсіозів у дітей проводиться за допомогою серологічних методів (РА, РІФ, РСК, РИГА, ІФА), що дозволяють ідентифікувати збудника шляхом визначення його антигенів і специфічних антитіл. У ряді випадків можливе виділення рикетсій з крові, сечі, спинномозкової рідини, біоптатів, біомаси кліщів, проведення шкірно-алергічних проб. Диференціальна діагностика рикетсіозів у дітей проводиться з грипом, кором, геморагічними гарячками, менінгококовою інфекцією, черевним тифом, ентеровірусної інфекцією, алергією.

В якості засобів етіотропної терапії рикетсіозів використовуються антибіотики тетрациклінового ряду (тетрациклін, доксициклін, олететрин), левоміцетин і фторхінолони. Зазвичай курс лікування триває весь гарячковий період і 2-3 дні після нормалізації температури тіла. Одночасно проводиться дезінтоксикаційна, десенсибілізуюча, протизапальна терапія. При важкому перебігу рикетсіозів у дітей застосовуються кортикостероїдні гормони.

Прогноз та профілактика рикетсіозів

За перебігом, наслідками та відсотком летальності до найбільш важких рикетсіозів у дітей відносяться епідемічний висипний тиф, плямиста лихоманка Скелястих гір і цуцугамуші. Інші форми захворювання протікають більш доброякісно і рідко супроводжуються ускладненнями. Профілактика зараження рикетсіозом передбачає боротьбу з педикульозом, кліщами і гризунами, дотримання заходів особистої захисту від нападу комах. При укусах кліщів рекомендується проведення екстреної хіміопрофілактики доксицикліном або азитроміцином. З метою профілактики висипного тифу та лихоманки Ку проводиться щеплення дітей. Діти, що захворіли на висипний тиф підлягають суворій ізоляції, а за особами, які контактували з хворою дитиною, встановлюється спостереження. В осередку інфекції проводиться санітарна обробка.