Перейти до контенту

Щавель кислий – застосування в народній медицині


чим корисний щавель в медицині Щавель кислий (Rumex acetosa, щавель звичайний) – це багаторічна дводомна трав'яниста лікарська рослина, яка відноситься до родини гречкових. Вона має борозенчасті прямі стебла, що можуть сягати висоти 1 м. Листя щавлю чергове, біля основи має зубчасті розтруби, що обгортають меживузля при основі. Прикореневе та нижнє стеблове листя має довгі черешки та яйцеподібну видовжену форму. Біля основи листки стрілоподібні з трикутними, спрямованими донизу, гострими боковими лопатями, форма яких іноді може бути списоподібною. Верхні листки тупуваті або мало загострені, більш вузькі, сидячі, ланцетні, стрілоподібної форми. Квіти щавлю кислого одностатеві, червоного, рожевого або жовтуватого відтінку, розміщені на верхівці стебла у формі малорозгалуженого, вузького, негустого, волотеподібного суцвіття. Квіти чоловічі мають шість спрямованих вгору часток оцвітини. Ці частки мають видовжено-овальну форму, зовнішні трохи менші за внутрішні. Жіночі квіти мають загнуті внизу зовнішні частки, що притиснуті до квітконіжки. Внутрішні частки округло-серцеподібні, прямі, мають цілі краї, біля основи з спрямованим донизу м’ясистим додатком, що розташований у вирізі. Плоди щавлю гострокінцеві, тригранні, коричневого темного кольору горішки. Цвіте рослина в другій половині літа, з липня по вересень.

Щавель кислий, як відомо, росте практично всюди на території нашої країни. Його можна знайти на болотах, луках, полях та вологих лісових галявинах. Вирощується ця рослина в основному як овочева культура.

Заготівля та хімічний склад щавлю кислого

Для приготування лікарських препаратів та засобів народної медицини застосовується прикореневе листя щавлю кислого (Folia Rumicis acetosae), коріння (Radix Rumicis acetosae), та вся рослина цілком (Herba et radix Rumicis acetosae). Із зеленого молодого листя варять борщ, окрошку, готують салати та ряд інших кулінарних дієтичних страв. Крім цього траву та коріння сушать. До розряду лікарських щавель належить неофіційно.

Хімічний склад щавлю кислого досить специфічний. Стебла та листки рослини містять такі фенольні сполуки, як гіперозид, рутин, кверцитрин, вітексин, кверцетин, авікулярин, лейкоціанідин, а також катехіни лейкодельфінідин і хризантемін, яблучну та щавлеву кислоти, вітамін С, білки, каротин, ліпіди, солі калію і заліза. Крім цього коріння рослини містить велику кількість таноглікозидів та антраглікозидів.

Використання та лікувальні властивості щавлю кислого

Препарати, що виготовлені з щавлю, покращують діурез та роботу печінки, сприяють утворенню жовчі та суттєво збільшують перистальтику кишечника. В незначних дозах ця рослина проявляє в'яжучу дію. Багатий на фенольні сполуки, до яких входять флавоноїди і фенолокислоти, щавель кислий зміцнює капіляри, проявляє протизапальні та протисклеротичні властивості.

В секторі дієтичного харчування щавель кислий використовується як одне з цінних джерел вітамінів. Цю рослину додають до борщу та інших страв при ожирінні та діабеті. Однак зловживати щавлем не рекомендується, бо його надмірна кількість може викликати негативні патологічні зміни в нирках та порушення сольового обміну в організмі. Дуже обережно слід застосовувати щавель у дієтичному харчуванні людей, що страждають від загостреної форми гастриту, ентероколіту, виразки шлунку і дванадцятипалої кишки.

Як в'яжучий зовнішній засіб цю лікарську рослину застосовують для лікування шкірних хвороб, ангіни, запалення ясен та ряду інших захворювань. Зазвичай для цього використовують потовчене свіже листя, яке прикладають до уражених ділянок шкіри.

Рецепти з щавлем кислим

В якості лікувального засобу застосовується порошок з коріння рослини, який слід вживати по 1 граму на ніч.

Щоб приготувати настій трави з корінням щавлю кислого потрібно 20 грам сировини додати до склянки окропу та відстояти. Приймати ці ліки слід по 1 столовій ложці три рази на добу як протипроносний засіб.

Вичавлений із свіжого листя щавлю сік застосовується в народній медицині як жовчогінний засіб. Його вживають по 1 столовій ложці перед їдою три рази на добу.